Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006145

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006145 пров. № А/857/1960/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року в справі №1.380.2019.006145 (суддя Братичак У.В., час ухвалення 12:46, повний текст рішення виготовлено 27 січня 2020 року, м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: а) визнати протиправними дії у вигляді відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-3-448 від 18 жовтня 2019 року, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, в сумі 384 200,00 грн; б) зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 04.03.2019 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, в сумі 384 200,00 грн без вирахування раніше виплаченої суми; в) зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ від 21.10.2015 №850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 04.03.2019 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, в сумі 384 200,00 грн без вирахування раніше виплаченої суми. г) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Рішенням від 17 січня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі позивач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки Законом України «Про міліцію», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Відтак, відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, є протиправною. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Міністерство внутрішніх справ України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу у органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу №683 о/с від 28.11.2006 по особовому складу Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнений у відставку за п. «а» ст. 65 (за віком) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. За результатами обстеження обласною Медико-соціальною експертною комісією 25.05.2010 позивачу первинно було встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. У зв`язку з наведеним, 21.07.2010 позивачу було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності у розмірі 64 638,00 грн. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №845308 від 04.03.2019 при повторному огляді ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. У зв`язку з встановленням позивачу другої групи інвалідності, останній звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу. 18.10.2019 Міністерством внутрішніх справ України скеровано на адресу позивача рішення за №15/2-З-448, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що вимогами п. 4 Порядку №850 передбачено виплату одноразової грошової допомоги лише тим працівникам, яким протягом двох років після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Відтак, враховуючи вищенаведене, у позивача відсутнє право на отримання вказаної виплати у зв`язку із спливом дворічного терміну між первинним та повторним медичним оглядом. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850). Згідно з пунктом 1 Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Порядком №850 також визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо: загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Зазначений перелік підстав є вичерпним. У спірних правовідносинах МВС України не наведено визначених пунктом 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. З оскаржуваного рішення від 18.10.2019 №15/2-З-448 колегія суддів вбачає, що МВС України покликалося на пункт 4 Порядку №850, який, на переконання суб`єкта розгляду, встановлює обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, вищу групу інвалідності яким встановлено поза межами дворічного строку з моменту первинного огляду. Так, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Дійсно, відповідно до матеріалів справи позивачу первинно ІІІ групу інвалідності встановлено 25.05.2010, а повторний огляд медико - соціальної експертної комісії позивач пройшов 04.03.2019, за результатами якого йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, тобто більше, ніж через 2 роки. Проте колегія суддів вважає, що буквальний аналіз цієї норми пункту 4 Порядку № 850 свідчить, що ця норма не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Слід зазначити і про те, що Законом №565-ХІІ також не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №

850. Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 24.10.2019 у справі №817/713/16. Отже, з аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, якою керувався відповідач, вказана норма не містить. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дворічний строк на повторне звернення за призначенням одноразової грошової допомоги у разі встановлення згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, застосовується до правовідносин, у яких первинне встановлення інвалідності чи втрати працездатності відбулося після набрання чинності Порядку №850, а саме - з 31.10.2015 року (дата набрання чинності вказаного Порядку). Натомість позивачу вперше було встановлено групу інвалідності у 2010 році, до набрання чинності Порядком №850. Наведений правовий висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №802/1638/16-а. Суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову. Водночас, з огляду на те, що відповідачем не вирішено питання про виплату одноразової грошової допомоги, у тому числі не визначено розмір цієї виплати, а ці дії є компетентними повноваженнями відповідача, колегія суддів вважає правильним визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути це питання з урахуванням встановлених обставин та висновків суду. Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Аналіз наведеної норми вказує на те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі 235/7638/16-а. З огляду на викладене та обставини справи, колегія суддів не вбачає об`єктивних обставин для встановлення судового контролю в даній справі. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, а тому колегія суддів визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 4 березня 2019 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 4 березня 2019 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, виходячи з наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності, з 4 березня 2019 року, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 02.04.2020.