Постанова 4857 № 300/3922/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3922/20 пров. № А/857/12637/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (головуючий суддя: Микитин Н.М., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 , 24.12.2020, звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року. - зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року. - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок та призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , виходячи з розміру 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у зв`язку з встановленням 2-ї групи інвалідності, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, а також п. 9 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. Обґрунтовує позов тим, що згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі № 300/253/20, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині не прийняття рішення по матеріалах щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850, а також прийняти відповідне рішення. Крім того, Восьмим апеляційним адміністративним судом у справах № 300/809/19 та 300/253/20 зроблені висновки, що за позивачем зберігається право на отримання грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до постанови КМУ № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Однак, МВС України, розглянувши подану позивачем заяву з пакетом документів для призначення одноразової грошової допомоги, вчинило протиправні дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленої листом від 14.09.2020 № 30638/15-2020. Позивач вказує, що він з 07.12.1984 по 31.03.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ і до часу звільнення був кадровим працівником Міністерства внутрішніх справ України. Станом на час звільнення у відставку (березень 2014 року) обіймав посаду начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, при цьому, перебував в кадрах Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання полковника міліції та проходив службу відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 (надалі по тексту також Положення № 114). Враховуючи наведене, позивач вказує на наявність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №

850. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Міністерство внутрішніх справ України та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що на день встановлення інвалідності позивачу, останнім місцем його роботи було Головне управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську. При цьому, Держфельдслужба України є окремою бюджетною установою, має свій штат і не входить до структури МВС України. З урахуванням приписів Закону України № 834-XIV від 06.07.1999 «Про поширення дії окремих положень Закону України «Про міліцію» на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України», стаття 23 Закону України «Про міліцію» на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України не поширюється. Позивач, 21.09.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області, 21.09.2021 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила Міністерство внутрішніх справ України задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.12.1984 (наказ УВС №211о/с від 10.12.1984) по 31.03.2014 (наказ МВС від 31.03.2014 № 469о/с) проходив службу в органах внутрішніх справ, що засвідчується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 і послужним списком позивача № С-648619 (а. с.13-14). У період з 07.12.1984 по 13.05.2012 ОСОБА_1 , як штатний працівник органів внутрішніх справ, обіймав різні посади в структурі УМВС УРСР в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області і УМВС України на Львівській залізниці. В подальшому, згідно витягу з наказу від 14.05.2012 за № 243о/с полковника міліції ОСОБА_1 , який прибув з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, призначено на посаду начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську з 15.05.2012. Підставою такого наказу слугував наказ УМВС України на Львівській залізниці від 10.05.2012 за № 38 о/с (а. с. 111). ОСОБА_1 «Прибув в державну фельд`єгерську службу України по переводу з УМВС України на Львівській залізниці», що підтверджує запис на сторінці 7 послужного списку позивача № С-648619 (а. с. 110). Наказом Головного управління Державної фельд`єгерської служби України від 31.03.2014 за № 133о/с «По особовому складу» згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і в порядку, установленому МВС України та Держкомзв`язку України, полковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську з 31.03.2014 звільнено з Державної фельд`єгерської служби України у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» (за віком) (а. с. 112). Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2014 за № 469о/с «По особовому складу» згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) (а. с. 21). Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2017 серії АВ за № 0790578 та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.11.2017 серії АГ 0023774, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачу з 30.10.2017 встановлено другу групу інвалідності при його повторному огляді, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (ступінь втрати професійної працездатності 70%) (а. с. 10-12). Відповідно до розділу № 12 Свідоцтва про хворобу № 37 від 26.01.2011, виданого Військово-лікарською комісією УМВС України в Івано-Франківській області, у відношенні до ОСОБА_1 , (полковника міліції, заступник начальника Управління ДСО - начальник відділу організації служби Управління ДСО при УМВС України в Івано-Франківській області - начальник) встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а. с. 15-16). Позивачу листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області від 15.04.2019 за № 1-А/108/05/29-2019 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги на його заяву від 28.03.2019, що стало підставою до оскарження такої відмови в судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № 300/908/19, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . За наслідками апеляційного оскарження постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 в адміністративній справі № 300/908/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів, передбачених пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», та висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону України № 565-XII від 20.12.1990 «Про міліцію». Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги для вирішення питання про призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України № 565-XII від 20.12.1990 «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області 15.10.2019 направила матеріали ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України № 565-XII від 20.12.1990 «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (а .с. 106). Однак, Міністерство внутрішніх справ України листом від 11.01.2020 за № 958/15-2020 повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зазначивши, що положення статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ не поширює свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в структурі якої позивач проходив службу і був звільнений (а. с. 107) За результатами судового оскарження ОСОБА_1 дій щодо повернення Міністерством внутрішніх справ України його документів про призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку № 850, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 06.04.2020 у справі № 300/253/20, яким позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині не прийняття рішення по матеріалах щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850, а також прийняти відповідне рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 № 300/253/20 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року в справі № 300/253/20 змінено в частині мотивів задоволення адміністративного позову. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області 09.09.2019 року направила матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (а. с. 89). Листом від 14.09.2020 № 30638/15-2020 Міністерство внутрішніх справ України повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , та відмовила останньому у виплаті такої допомоги посилаючись на те, що правові норми статті 23 Закону України «Про міліцію» не поширюють свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в структурі якої позивач проходив службу і був звільнений. Також зазначено, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися (а. с. 17-19). Про вказану обставину Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області листом від 22.09.2020 за № 541/05/29-2020 повідомила позивача (а. с. 92-93). Вважаючи протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку № 850, яка передбачає виплату такої допомоги працівникові міліції, внаслідок установлення інвалідності у зв`язку із захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 , отримав інвалідність, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має понад 35 років вислуги в органах внутрішніх справ, в тому числі за період прикомандирування та/або переведення до Державної фельд`єгерської служби України, є пенсіонером МВС України та користується правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ, а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 № 850 (далі Порядок № 850). Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до п. 7 Порядку № 850, Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку № 850). У свою чергу, згідно з п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передумовою отримання особою одноразової грошової допомоги, є звернення до уповноваженого органу, в цьому випадку - Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати грошової допомоги, який направляється МВС для прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги. Тобто, на Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області покладено обов`язок направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства внутрішніх справ України віднесено прийняття відповідного рішення. Надаючи правову оцінку діям Міністерства внутрішніх справ України, щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищенаведені підстави є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню. Разом з тим, рішення МВС України, яке оформлено висновком від 09.09.2019, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не містить посилань на п. 14 Порядку №

850. Крім цього, у вказаному висновку взагалі не вказано мотиви відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками розгляду матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, МВС України у листі від 14.09.2020 № 30638/15-2020 вказало, що стаття 23 Закону України «Про міліцію» не поширює свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в структурі якої ОСОБА_1 проходив службу і був звільнений, а також, що до складу медико-соціальної експертної комісії позивача не входив представник закладів охорони здоров`я МВС України, що свідчить про її проведення з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Суд апеляційної інстанції вважає, безпідставним покликання апелянта на те, що на позивача не поширюється стаття 23 Закону України «Про міліцію», оскільки ОСОБА_1 проходив службу і був звільнений з Держфельдслужби України, з огляду на таке. На час звільнення у відставку, позивач належав до начальницького складу органів внутрішніх справ, мав звання полковника міліції та не мав статусу військовослужбовця Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації із присвоєнням спеціального звання, а факт перебування та звільнення у відставку з посади начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську не призвів до втрати вищевказаних звання та статусу працівника органів внутрішніх справ. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 та послужний список № 648619 не містять відомостей про переведення ОСОБА_1 в травні 2012 року і одночасне звільнення з органів внутрішніх справа (зі служби), чи інше відрахування з кадрового обліку МВС України. Крім того, про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, свідчить наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2014 за № 469о/с «По особовому складу» (а. с. 21). Також, суд апеляційної звертає увагу, що інвалідність позивачу встановлено внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2017 серії АВ за № 0790578 і довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.11.2017 серії АГ 0023774 (а. с. 11-12). Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 перебував на момент звільнення в органах внутрішніх справ, отримав інвалідність, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має відповідну вислугу років в органах внутрішніх справ, в тому числі за період прикомандирування та/або переведення до Державної фельд`єгерської служби України, є пенсіонером МВС України, а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерство внутрішніх справ України приймаючи рішення, яке оформлене висновком від 09.09.2020 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги діяло не у межах і не у спосіб, визначений законодавством, яке регулює спірні правовідносини. Крім цього, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15. Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачі неодноразово вчиняли протиправні дії щодо виплатити одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, що підтверджено вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили та позивачем виконано всі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги, а тому, в силу ст. ст. 5, 245 КАС України з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити повністю. Таким чином, апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 300/3922/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш