Постанова 4855 № 640/2703/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2703/20 Головуючий у 1 інстанції - Смолій І.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виразились у поверненні документів про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, без прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно переглянути документи, необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.08.1988 по 21.03.2014, звільнений у зв`язку з отриманням інвалідності II групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виконати вимоги п. 9 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 відносно документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмов. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство внутрішніх справ України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та звільнений з посади начальника господарського відділу управління ресурсного забезпечення департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України 21.03.2014. Зі змісту виписки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0999598 від 02.07.2019, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.07.2019 серії АГ №0015006 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2018 підтверджено факт того, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії департаменту Державної служби охорони при МВС України із заявою від 02.07.2019 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності. 02.07.2019 посадовими особами ліквідаційної комісії департаменту Державної служби охорони при МВС України складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (зі змінами). Згідно вказаного висновку від 02.07.2019 департамент Державної служби охорони при МВС України подає матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , звільненому з ОВС 21.03.2014, який на момент звільнення мав спеціальне звання: підполковник міліції та займав посаду начальника господарського відділу управління ресурсного забезпечення департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та який відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з подією, що сталася, а саме: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мале місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом № 15/2-3088 від 08.08.2019 повернув ліквідаційній комісії департаменту Державної служби охорони при МВС України матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення. В листі зазначено, що відповідно до Положення про департамент фінансово-облікової політики МВС України, затвердженого наказом МВС України від 22.12.2015 № 1607, питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони до його компетенції не належать. Таким чином, департамент фінансово-облікової політики МВС України не наділений повноваженнями з розгляду надісланих документів та прийняття за ними будь-яких рішень. Листом від 06.11.2019 №11/3-34-лк департамент Державної служби охорони при МВС України проінформував ОСОБА_1 , що виплата йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності буде можлива за умови затвердження Міністерством внутрішніх справ України висновку, згідно з Порядком №

850. Вважаючи дії Міністерства внутрішніх справ України протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції вирішує саме Міністерство внутрішніх справ України, а тому дії останнього щодо повернення матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 850 є протиправними. При цьому, оскільки відповідачем по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності другої групи, то для належного захисту прав позивача слід зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, із зазначенням мотивів відмови. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ), який втратив чинність з 07 листопада 2015 року на підставі Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ). До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ). Частиною 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання приписів статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі по тексту - Порядок № 850). Відповідно до пункту 1 Порядку № 850 цей порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (підпункт 2 пункту 3 Порядку №850). Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: - довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; -постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з пунктом 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку № 850). Отже, Порядком № 850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України. Абзацом 3 пунктом 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Отже, з аналізу вказаних норм права вбачається, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, яке, однак, всупереч наведеному, повернуло документи позивача без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 № 822/1579/17, від 13.02.2018 № 808/1866/16, від 13.02.2018 № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі № 161/16343/17 та від 19.09.2018 у справі № 750/2250/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 850 та необхідність зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, із зазначенням мотивів відмови. При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, вони зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.