Постанова 4854 № 420/177/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/177/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, ухвалене в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення завданої шкоди, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Южненської міської ради та зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га; стягнути з Южненської міської ради на користь позивача кошти в сумі 20000 грн. за шкоду, заподіяну бездіяльністю. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 вересня 2019 року позивач звернувся до Южненської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га, проте листом від 03.10.2019 року відповідач відмовив у наданні дозволу. Позивач, з посиланням на судову практику у подібних спорах, зазначає, що заява повинна бути розглянута місцевою радою в установленому порядку - чого не відбулось, оскільки виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. При цьому позивач зазначає, що своєю бездіяльністю Южненська міська рада завдала позивачу шкоду на загальну суму 20000 гривень, з яких матеріальна шкода 3600 грн., моральна шкода 16400 грн. З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Южненської міської ради щодо не прийняття на пленарному засіданні рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.Зобов`язано Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 810 (вісімсот десять) грн. та 80 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині: «Зобов`язати Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо з введення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовити» та ухвалити нове: «Зобов`язати Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га на території Южненської міської ради. Стягнути з Южненської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень за шкоду, заподіяну бездіяльністю». Доводами апеляційної скарги зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. На думку апелянта, вищезазначене рішення не забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів та не відповідає приписам ч 1 ст.2 КАС України. Апелянт вказує, що ним у позові наведені дії відповідача, котрі спричинили приниження (страждання) та котрі не були спростовані відповідачем, на що, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу. В додаткових поясненнях апелянт зазначає, що на сьогоднішній день рішення, яке ухвалив суд першої інстанції і яке оскаржується виконано, а саме рішенням Южненської міської ради № 1701-VІІ від 05.03.2020 р. апелянту повторно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації. З огляду на викладене, на думку апелянта, рішенням, яке оскаржується, не вирішено спір та не захищено від порушень з боку Южненської міської ради. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Що стосується клопотання апелянта про виклик свідків, які можуть підтвердити, що ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою з 90-х років, встановлення шлагбауму Южненською міською радою на спірній земельній ділянці, регулярне збирання коштів з користувачів гаражів (100 грн. на місяць), заварювання вхідних воріт гаражів, створення перешкод апелянту у користуванні гаражем та інш., колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки вказані факти не мають значення для вирішення даної справи по суті. Що стосується клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі Національне агенство з питань запобігання корупції , колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Відповідно до ч.3 ст. 49 КАС України Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою. З заявленого апелянтомклопотання не зрозуміло, в якості кого апелянт просить залучити Національне агентство з питань запобігання корупції та яким чином рішення по зазначеній справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі Національне агенство з питань запобігання корупції. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Южненської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. До поданого клопотання було додано копію викопіювання. Листом Южненської міської ради №1030/20-05-03 від 03.10.2019 року про розгляд клопотання ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до детального плану території м. Южного Одеської області, земельна ділянка під існуючими індивідуальними гаражами, площею 2,2000 га, знаходиться в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови (перспективна) Ж-4п. З метою врегулювання питання землекористування з користувачами індивідуальних гаражів, 19.09.2019 року Южненською міською радою було прийнято рішення №1521-VII «Про укладення договору на внесення плати за фактичне землекористування громадською організацією гаражним товариством «Ветеран». Беручи до уваги вищенаведене, Южненська міська рада не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га під розміщення індивідуального гаражу у власність. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належним чином оформленого рішення, прийнятого на пленарному засіданні про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною бездіяльністю відповідача стосовно розгляду поданого позивачем клопотання; стосовно позовної вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою суд першої інстанції інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Южненську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Стосовнот вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 3600 грн. суд дійшові висновку, що вона не підлягає задоволенню оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів того, що завдана матеріальна шкода пов`язана саме з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 . Що стосується стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 16400 грн. Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а саме, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Пунктом «д» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, погоджуючись в цій частині з судом першої інстанції, що лист відповідача від 03.10.2019 р. № 1030/20-05-03 не може розглядатись в якості вмотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відмова у такій формі не передбачена чинним законодавством. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, єдина законна підстава для відмови у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тощо. В той же час, у листі відповідача не вказано, вимогам яких саме законів чи прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача, які полягають у ненаданні позивачу мотивованого рішення за його клопотанням є протиправними. Також колегія суддів зазначає, що в даному випадку ефективним способом правового захисту є не тільки визнання вказаної відмови у задоволенні заяви (клопотання) неправомірною, а зобов`язання відповідача задовольнити вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Конструкція норми статті 118 Земельного кодексу України не містить положень про наявність дискреції у діях органу, який приймає рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зокрема в законодавстві дискреція у повноваженнях державного органу зазвичай визначається словами може, має право, тощо, які свідчать про можливість свободи поведінки суб`єкта прийняття рішення, який може керуватися власними переконаннями, власними уявленнями про доцільність, а також обґрунтованим за певної ситуації адміністративним розсудом. В той же час норма частини 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що відповідний орган розглядає клопотання і дає дозвіл або відмовляє у видачі дозволу з підстав передбачених вказаною нормою. Отже в конструкції вказаної норми чітко передбачені конкретні дії суб`єкта владних повноважень у конкретній юридичній ситуації, без надання йому права дискреції (власного розсуду) у питаннях на які землі і яким особам доцільно чи недоцільно надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою. В той же час, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч.6 ст.118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу-надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод закріплено право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. Отже завданням суду є не лише суто захист прав і свобод людини, але такий захист, який би призвів до ефективного поновлення порушеного права. Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із повною юрисдикцією, тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі Гранд Стівенс проти Італії (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)). Таким чином,належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язаня Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 812/1557/17, від 07 лютого 2019 р. у справі № 814/702/17. З огляду на викладене, рішення суд першої інстанції в частині зобов`язання Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення, яким зобов`язати Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. Стосовно доводів апелянта про стягнення моральної та матеріальної шкоди колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що завдана йому матеріальна шкода у розмірі 3600 грн.пов`язана саме з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га,. На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом. Апелянтом не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди в сумі 16400 грн., а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 16400 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і в цій частині апеляційним судом приймаються в якості належних. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в частині зобов`язання Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12.06.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик