Постанова 4813 № 495/2275/19

Номер провадження: 22-ц/813/3704/20 Номер справи місцевого суду: 495/2275/19 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у складі судді Шевчук Ю.В., в с т а н о в и в: У березні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Взяті на себе зобов`язання за даним договором відповідач належним чином не виконав та не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення боргу відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 19.02.2019 становить 58 823,12 грн. та складається з: 27 697,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 714,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 14 498,90 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 634,98 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 777,29 грн. штраф (процентна складова), судовий збір 1 921,00 грн. та яку добровільно відповідач не погашає. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати і ухвалити нове рішення, позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач особистим підписом погодився, що заява разом із Пам`яткою, Умовами та Правилами, а також Тарифами складає договір між ним та банком про надання банківських послуг. Відповідачу за його зверненням 05.01.2017 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладенні договору сторони керувалися положенням ч.1 ст. 634 ЦК України. В свою чергу, відповідач укладання чи неукладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не доведено відсутності заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт також послався на постанову ВПВС у справі №373/2054/16-ц від 16.01.2019. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі. Судом встановлено, що 05.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг. Відповідачем була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримано у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту з встановленим поточним кредитним лімітом у розмірі 25 000 грн. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів у відповідача утворилася заборгованість. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді предмет договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам, штрафам та пені, оскільки вони відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Так, матеріалами справи встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 05.01.2017, відсутня інформація щодо розміру процентної ставки, а також умови про встановлення її розміру, порядок та строки нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів. Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві. Як у вказаних Умовах правилах надання банківських послуг так і в анкеті-заяві відсутнє поняття «Прострочене тіло кредиту». З наведених підстав висновок суду про відмову у стягненні з ОСОБА_1 на користь банку суми простроченого тіла кредиту, процентів, пені та штрафів є вірним. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 05.01.2017 було встановлено кредитний ліміт на картку у розмірі 25 000 грн., який в наступному змінювався. Факт користування відповідачем кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи. Відповідач про втрату картки не заявляв, з заявами щодо несакціонованого використання коштів до банку не звертався, користувався кредитними коштами та частково погашав наявну заборгованість. Відповідно до розрахунку банку, заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту станом на 19.02.2019 складає 27 697,80 грн. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу банку задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року скасуватив частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 27 697,80 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: