Постанова 4813 № 505/1133/19

Номер провадження: 22-ц/813/3726/20 Номер справи місцевого суду: 2 Головуючий у першій інстанції Івінський О. О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2019 року у складі судді Івінського О.О. в с т а н о в и в: У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17781,00 грн та судові витрати в сумі 1921,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 29.03.2011 між банком та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 8000 грн. Оскільки відповідачем належним чином не виконані зобов`язання за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з нього станом на 18.03.2019 5768,40 грн заборгованості за тілом кредиту, 3843,87 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 5895,83 грн пені за прострочене зобов`язання, 950,00 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн, 500,00 грн штрафу (фіксована частина), 822,90 грн штрафу (процентна складова), а всього 17781,00 грн. Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково; стягнено з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.03.2011 у розмірі 5768,40 грн; в іншому відмовлено; стягнено з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить провести розгляд справи за участю представника позивача, викликавши його у судове засідання, рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та неустойкою та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити в цій частині, а в іншій рішення - залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Також, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна від 06.05.2011, 55 днів пільгового періоду». З банківської Виписки вбачається, що відповідач користувався коштами. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржений. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. Заперечень щодо Умов та правил надання банківських послуг відповідачем не надано. Відсутні обґрунтовані заперечення відповідача і відповідні докази проти вимог позивача. Суд безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, та проігнорував, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Враховуючи наведене, справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. 29.03.2011 відповідачем було підписано Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості та не спростована відповідачем. За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 18.03.2019 складає: 5768,40 грн заборгованості за тілом кредиту, 3843,87 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 5895,83 грн пені за прострочене зобов`язання, 950,00 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100,00 грн, 500,00 грн штрафу (фіксована частина), 822,90 грн штрафу (процентна складова), а всього 17781,00 грн. Відповідачем 06.05.2011 було підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної відповідачем, розрахунок банком відсотків на залишок власних коштів клієнта (від 100 грн і більше) - 10% річних; базова відсоткова ставка в місяць - 2,5%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором)/30 - нараховується за кожний день прострочки, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується один раз в місяць, за наявності прострочки по кредиту чи відсоткам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн і більше; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих чи прострочених відсотків і комісій. Апеляційним судом встановлено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, що підтверджується наведеними заявою, довідкою, які мають природу кредитного договору, а також розрахунком заборгованості станом на 18.03.2019, з якого вбачається використання відповідачем кредитних коштів. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Також, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Тарифи банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як на невід`ємні частини спірного договору. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, Тарифи та Витяг з Умов відповідачем не підписані, а тому їх неможна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети - заяви. Однак, апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де врегульовано процентну ставку і встановлено відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Отже, стороною позивача доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У зв`язку з наведеним, недоречним є посилання суду першої інстанції на правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту складає 5768,40 грн, оскаржене рішення підлягає скасуванню в частині відмови у позовних вимогах про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 3843,87 грн, за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання у розмірі 5895,83 грн, за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100,00 грн у розмірі 950,00 грн, штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована частина), штрафу у розмірі 822,90 грн (процентна складова), що підтверджено розрахунком банку і не спростовано відповідачем. При цьому, правова позиція щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту викладена у постанові Верховного Суду у справі №365/159/19 від 12.02.2020. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення скасувати в оскарженій частині, ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 3843,87 грн, за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання у розмірі 5895,83 грн, за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100,00 грн у розмірі 950,00 грн, штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована частина), штрафу у розмірі 822,90 грн (процентна складова). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 3843,87 грн, за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання у розмірі 5895,83 грн, за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100,00 грн у розмірі 950,00 грн, штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована частина), штрафу у розмірі 822,90 грн (процентна складова). Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 28.07.2020. Головуючий: Судді: