Постанова 4807 № 328/1630/19

Дата документу 11.06.2020 Справа № 328/1630/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 328/1630/19Головуючий у 1-й інстанції Новікова Н.В. Повний текст рішення складено 14.02.2020 року. Пр. № 22-ц/807/1573/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 22.03.2013 року станом на 27.05.2019 року у розмірі 85703,13 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 42461,79 грн., простроченим тілом кредиту - 7039,90 грн., нарахованої пені за прострочення зобов`язання - 31644,15 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 4057,29 грн., від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1921,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Новікову Н.В. (а.с. 40). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 65) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року (а.с. 120-123) позов Банку у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 49501,69 грн. У задоволені позову у частині стягнення заборгованості у сумі 36201,44 грн. відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у сумі 1109,55 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 129-137) просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 49501,69 грн., а також судового збору у сумі 1109,55 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 139). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 відкрито 24 березня 2020 року (а.с. 140). Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 141). Банк подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 у цій справі (а.с. 146-164). За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Крім того, у період з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно суддя-доповідач Гончар М.С. перебувала на лікарняному, а у період з 01.06.2020 року по 10.06.2020 року суддя-член колегії Подліянова Г.С. перебувала на нетривалому лікарняному, який не давав права на її зміну іншим суддею в автоматизованому порядку у цій справі. Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину. В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 22 червня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією. Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що Банк, як позивач, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Відповідач ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог Банку, а саме: стягнення з відповідача на користь Банку 49501,69 грн., а також судового збору у сумі 1109,55 грн. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині задоволення позовних вимог Банку, а саме: стягнення з відповідача на користь Банку 49501,69 грн., а також судового збору у сумі 1109,55 грн. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку частково у цій справі, керувався ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, враховував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19) та виходив із такого. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості з тіла кредиту у сумі 49501,69 грн. (у тому числі з простроченого тіла кредиту). Це узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), яка відповідно до ст. 263 ч. 4 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Суд першої інстанції відхилив аргументи відповідача та її представника про те, що відповідачем за кредитним договором сплачені грошові кошти у сумі 61067,89 грн., що свідчить про те, що вона переплатила грошові кошти позивачу за тілом кредиту. Оскільки, особливістю встановлення кредитного ліміту на платіжну картку є можливість позичальником використовувати кредитні кошти у межах кредитного ліміту необмежену кількість разів. Це свідчить про те, що сума грошових коштів, спрямованих на погашення кредитного ліміту, може перевищувати його розмір за умови повного або часткового погашення заборгованості. Відповідно до розрахунку Банку (а.с. 5-11), відповідач регулярно користувалась кредитними коштами після часткового погашення заборгованості, докази, які спростовують цю обставину, суду не надані. Також відповідачем та її представником не наданий суду власний розрахунок, який міг би спростувати розрахунок Банку. Згідно з ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1109,55 гривень (1921*(49 501,69*100%/85 703,13)). Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 дублюють доводи відзиву відповідача проти позову Банку у цій справі (а.с.77-81), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають єдино вірною. Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19). Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову Банку у цій справі в частині його задоволення. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, відповідачем ОСОБА_1 та представником останньої апеляційному суду не надані. І, навпаки, Банком до його відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача апеляційному суду надано доказ, передбачений ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, а саме: виписку по рахунку відповідача (а.с. 148-162), яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного перегляду, та якою лише додатково підтверджується правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку щодо стягнення фактично отриманих коштів відповідачем у Банку. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи в частині, яка є предметом апеляційного оскарження. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 лютого 2020 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 11.06.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.