Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/12287/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року справа №200/12287/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольського міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 200/12287/19-а (головуючий суддя І інстанції Даведенко Т.І., ухвалене у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 17 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 (далі позивач, заявник) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з уточненим адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області (далі відповідач, департамент) про визнання протиправним та скасування рішення від 02 липня 2019 року № 611463 про призначення допомоги в частині не включення до розрахунку місячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на сім`ю за період з 22 червня 2019 року по 21 грудня 2019 року, визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на заяву від 15 червня 2019 року про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний строк та зобов`язання призначити та виплачувати відповідні суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на шестимісячний строк з 22 червня 2019 року по 21 грудня 2019 року (а.с. 62-64). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області від 02 липня 2019 року № 611463 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги переміщеним особам на проживання. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 15 червня 2019 року щодо продовження адресної допомоги на наступний шестимісячний термін з урахуванням норм чинного законодавства та з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 96-100). Не погодившись із судовим рішенням, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області подана апеляційна скарга про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, про відмову в задоволені позовних вимог, із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтуванні апеляційної скарги заявник зазначив, що позивачу на підставі рішення департаменту від 01 серпня 2018 року призначено допомогу на двох неповнолітніх дітей у розмірі 2000 гривень (щомісячно), проте в призначені виплат саме ОСОБА_1 було відмовлено на підставі абзацу 10 пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги. Апелянт вважає, що спеціалісти департаменту діяли згідно вимог чинного законодавства, оскільки для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг на заяву від 15 червня 2019 року у відповідача не має законних підстав ( а.с. 107-110). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , знаходиться на обліку у Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, як отримувач адресної допомоги (а.с. 10-12). Як вбачається з матеріалів справи згідно довідок від 16 січня 2018 року № 25843, від 03 серпня 2018 року № 25843 та від 16 січня 2018 року № 25843 ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-19). В червні 2015 року позивач подала заяву до Управління соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на себе та неповнолітніх дітей. У зв`язку зі звільненням 29 січня 2017 року позивача з попереднього місця роботи та не працевлаштуванням, виплата адресної допомоги з березня 2018 року по квітень 2018 року скорочена на 50 відсотків, а з травня 2018 року припинена. 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 працевлаштована до АТ ДТЕК Донецькі електромережі (а.с.22). 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із закінченням строку договору, 01 січня 2019 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до АТ ДТЕК Донецькі електромережі (а.с.22-23). 22 червня 2019 року позивачем до Департаменту соціального захисту населення Маріупольського міської ради Донецької області подана заява про призначення адресної допомоги на наступний шестимісячний строк. Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольського міської ради Донецької області від 02 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання (а.с. 69). Спірними питанням у даній справі є правомірність не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року в період з 22 червня 2019 року по 21 грудня 2019 року. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний строк позивачу та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 червня 2019 року щодо продовження адресної допомоги на наступний шестимісячний термін з урахуванням норм чинного законодавства та з урахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав. Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (в редакції, чинної у спірний період) (далі Порядок № 505). Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї). Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку (п. 5 Порядку № 505). Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом. Пунктом 6 Порядку № 505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Відповідно до пункту 7 Постанови № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних. За приписами пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Судом першої інстанції зазначено, і з цим погоджується колегія суддів, якщо з моменту припинення виплати грошової допомоги по день звернення уповноваженого представника сім`ї до відповідача із заявою про виплату йому вказаної допомоги, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п. п. 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги. Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Слід звернути увагу на те, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись після працевлаштування з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, пунктом 6 Порядку № 505 визначені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до пункту 7 цього Порядку. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки на момент звернення до відповідача з заявою про призначення адресної грошової допомоги позивач був офіційно працевлаштований, то відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні зазначеної допомоги. Враховуючи вищевикладене, відсутність законодавчо встановлених підстав для відмови у призначені спірної допомоги, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний строк позивачу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2019 року щодо продовження адресної допомоги на наступний шестимісячний термін з урахуванням норм чинного законодавства та з урахуванням висновків суду. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості виходу за межі позовних вимог та з метою невтручання в дискреційні повноваження відповідача зобов`язання департаменту повторно розглянути заяву позивача від 15 червня 2019 року щодо продовження адресної допомоги на наступний шестимісячний термін з урахуванням норм чинного законодавства та з урахуванням висновків суду. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 200/12287/19-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі № 200/12287/19-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року. Судді А.В.Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць