Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/12479/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року справа №200/12479/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 200/12479/19-а (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - відповідач, ДСЗН) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг з серпня 2017 року по травень 2019 року включно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); зобов`язати відповідача нарахувати щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг з серпня 2017 року по травень 2019 року включно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); зобов`язати відповідача нарахувати щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг з серпня 2017 року по травень 2019 року включно нараховану на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов задоволено, а саме суд: визнав протиправним дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області щодо не нарахування щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; скасував рішення Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 04 серпня 2017 року про припинення виплати допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; зобов`язав Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу на покриття фактичних витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з серпня 2017 року по травень 2019 року. Відповідач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі - Порядок № 505) грошова допомога призначається з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. За п.5 Порядку, особа для отримання грошової допомоги на сімю звертається до уповноваженого органу із письмовою заявою. На підставі рішення комісії було призначено грошову допомогу на шість місяців з 19.05.2017 по 18.11.2017. Рішенням начальника УПСЗН Кальміуського району м.Маріуполя від 03 серпня 2017 року №01/1479, 01/1480, 01/1481 скасовано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Виплата допомоги була припинена з 03.08.2017 у зв`язку із скасуванням довідок. На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року в справі № 200/14346/18-а яким скасовано рішення начальника УПСЗН Кальміуського району м.Маріуполя від 03 серпня 2017 року №01/1479, 01/1480, 01/1481 про скасування довідок, позивачу та її дітям поновлено грошову допомогу та видано довідки. Позивач з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на наступні періоди, починаючи з 19.11.2017 не звертався, отже, відсутні підстави для призначення допомоги. Судом також не враховано, що дискреційними повноваженнями щодо призначення допомоги у даному випадку наділена саме комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 виданого 11 січня 2017 року Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василець С.О. є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 виданого 6 липня 2017 року Кальміуським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Василець С.О. є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з 19 квітня 2017 року перебуває на обліку у УПСЗН Кальміуського району міста Маріуполя Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до УПСЗН Кальміуського району міста Маріуполя Донецької області з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням УПСЗН Кальміуського району міста Маріуполя Донецької області від 21 червня 2017 року позивачу призначено допомогу строком на шість місяців з 19 травня 2017 року по 18 листопада 2017 року. Рішенням начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1479 скасовано дію довідки від 19 квітня 2017 року №1412035132 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку із наявністю інформації про подання особою завідомо неправдивих відомостей, оскільки на підставі матеріалів особової справи державної допомоги інвалідам УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, було з`ясовано, що ОСОБА_1 мешкає у м. Маріуполі з 2012 року. Також на цій підставі рішенням від 3 серпня 2017 року №01/1480 скасовано дію довідки від 19 квітня 2017 року №1412035131 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 та рішенням від 3 серпня 2017 року №01/1481 скасовано дію довідки від 11 липня 2017 року №1412036303 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 . Рішенням начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 04 серпня 2017 року позивачу та її неповнолітнім дітям припинено виплату щомісячної адресної допомоги з 03.08.2017 у зв`язку зі скасуванням довідок ВПО. 21.12.2018 позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області про скасування рішень №№ 01/1479, 01/1480, 01/1481 від 03 серпня 2017 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2018 року в справі №200/14346/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, адміністративний позов - задоволено, а саме: скасовано рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1479; скасовано рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1480; скасовано рішення начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 3 серпня 2017 року №01/1481. 25 червня 2019 року територіальним відділом по роботі з громадянами Кальміуського району Департаменту соціального захисту населення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2018 року оформлено та видано довідки внутрішньо переміщених осіб: ОСОБА_1 №1412-5000148954 та її дітям ОСОБА_3 № 1412-5000148974 , ОСОБА_2 №1412-5000148967. 19 вересня 2019 року позивач звернулася до Департаменту соціального захисту Маріупольської міської ради з заявою (яка зареєстрована за №В-16315-12-1.1.2) з питань здійснення перерахунку щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за рішенням суду. Листом Департаменту соціального захисту Маріупольської міської ради від 02 жовтня 2019 року №В-16315-12-1.1.2 повідомлено позивача, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року виконано в повному обсязі. Також зазначено, що резолютивна частина зазначеного судового рішення не містить інших висновків суду, щодо здійснення будь-якого перерахунку позивачеві щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки право позивача та її неповнолітніх дітей було обмежене через відсутність довідки, яка була протиправно скасована відповідачем, а позивач відновляла це право у судовому порядку. Спірним питанням у даній адміністративній справі є право позивача на отримання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам за період з серпня 2017 року по травень 2019 року. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. За положенням ч.1 та 2 статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування або закінчення терміну дії підтверджує той факт що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1). Відповідно до п. 2 Порядку № 505 (у редакції на час призначення допомоги), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Згідно з п. 3 Порядку № 505 (у редакції на час призначення допомоги), грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім`ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї). Загальна сума допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 2 400 гривень. Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Згідно до пункту 3 Порядку № 505 (у редакції на час звернення з заявою про продовження виплати допомоги), грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї). Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень. Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку. Пунктом 5 Порядку визначено (у редакції на час призначення допомоги), що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку. За п. 12 Порядку (у редакції на час звернення з заявою), виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Суд зазначає, що зазначеним Порядком відокремлено поняття, підстави та порядок призначення, продовження грошової допомоги та поновлення раніше припинених виплат. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено, що особа набуває право на отримання грошової допомоги на себе та членів сімї наявністю відповідної довідки, яка підтверджує статус особи, як внутрішньо переміщеної особи яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення. Грошова допомога надається з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно. При цьому, строк виплати такої допомоги обмежується шістьма місяцями, за відсутністю змін, що впливають на призначення грошової допомоги, та пред`явленням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, виплати продовжуються на наступний строк. Суд звертає увагу на те, що вищенаведеними нормами визначено право особи на отримання, продовження та поновлення допомоги саме з наявністю статусу особи, як внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою. Рішенням начальника управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської ради від 04 серпня 2017 року позивачу та її неповнолітнім дітям припинено виплату щомісячної адресної допомоги у зв`язку зі скасуванням довідок внутрішньо переміщеним особам. Разом з цим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2018 року в справі №200/14346/18-а скасовано рішення відповідача від 3 серпня 2017 року №01/1479, №01/1480, №01/1481 про скасування дії довідок позивача та її неповнолітніх дітей, як внутрішньо переміщених осіб. Тобто, за вказаними рішенням відновлено статус позивача та її неповнолітніх дітей, як внутрішньо переміщених осіб. Отже, позивачу не нараховувалась щомісячна адресна допомога на покриття фактичних витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у зв`язку зі неправомірним скасуванням відповідачем довідок внутрішньо переміщеним особам. При цьому, позивач, у зв`язку із неправомірним скасуванням відповідачем довідок, фактично був позбавлений можливості звернутись до відповідача з заявами щодо продовження, поновлення або призначення щомісячної адресної допомоги у спірний період, у який розглядалася справа про відновлення статусу позивача та її неповнолітніх дітей, як внутрішньо переміщених осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53). Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об`єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов протиУкраїни», № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09, пункт 93). З урахуванням викладеного суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки право позивачу та її неповнолітніх дітей на отримання щомісячної адресної допомоги у спірний період було обмежене через неправомірне скасування відповідачем довідок внутрішньо переміщених осіб, позивач має право на відновлення порушеного права на отримання адресної допомоги на проживання, шляхом визнання протиправними дій, скасування рішення про припинення допомоги переміщеним особам на проживання від 04 серпня 2017 року та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну адресну допомогу на покриття фактичних витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з серпня 2017 року по травень 2019 року. Суд не приймає посилання апелянта, на дискреційні повноваження відповідача щодо призначення допомоги, оскільки у даному випадку, суд зобов`язав відповідача нарахувати щомісячну адресну допомогу, яка не була отримана позивачем в наслідок протиправного рішення відповідача, а не здійснити її призначення. Стаття 316 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 200/12479/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 р. у справі № 200/12479/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 14 квітня 2020 року. Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв Судді А.А. Блохін А.В. Гайдар