Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/14048/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року справа №200/14048/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Галатіна О.О.), складене у повному обсязі 22 січня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/14048/19-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про: - скасування рішення відповідача, прийнятого у формі повідомлення, від 19 червня 2019 року щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 22 травня 2019 року; - зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 22 травня 2019 року у розмірі, що встановлений чинним законодавством України (а.с. 4-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 19 червня 2019 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 22 травня 2019 року. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 22 травня 2019 року (а.с. 38-40). Не погодившись із судовим рішенням, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що управління не має законних підстав для призначення позивачу допомоги (за заявою від 22 травня 2019 року), оскільки адресна допомога позивачу була призначена як працездатній непрацюючій особі та припинена відповідно до пункту 7 Порядку №

505. На думку апелянта, управління не порушувало права позивача і підстави для задоволення позову не має (а.с. 45-48). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Разом із апеляційною скаргою від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника департаменту. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10). У зв`язку із проведенням антитерористичної операції позивач виїхав до м. Маріуполь та оселився за адресою: АДРЕСА_2 та була взятий на облік в Управлінні соціального захисту населення Маріупольської міської ради, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 1414-5000129660 від 22 травня 2019 року (а.с. 11). Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 18 травня 2015 року по 17 липня 2015 року позивачу була призначена адресна допомога у розмірі 442,000 грн., з 18 липня 2015 року по 17 вересня 2015 року у розмірі 221,00 грн., як на працездатну непрацюючу особу (а.с. 14, 28). 22 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги (а.с. 31). 19 червня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні адресної допомоги відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 через не працевлаштування позивача протягом двох місяців. Зазначені обставинами сторонами у справі не заперечуються та не є спірними. Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що департаментом неправомірно відмовлено позивачу у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги, чим порушено його право на соціальний захист, гарантований Конституцією України. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» (далі - Закон №1706) , внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1706, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505). Відповідно до п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. За приписами п.3 Порядку №505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї). Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Згідно з п. 7 Постанови № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (за виключеннями, до яких позивач не відноситься), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. За змістом цієї норми вбачається, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в наступних шестимісячних періодах за відсутності обставин, які були підставами для припинення виплати допомоги. Як зазначалось судом вище, позивач в період з 18 травня 2015 року по 17 липня 2015 року позивачу була призначена адресна допомога у розмірі 442,000 грн., з 18 липня 2015 року по 17 вересня 2015 року у розмірі 221,00 грн., як на працездатну непрацюючу особу у складі сімї своєї дружини ОСОБА_2 (а.с. 14, 28). При цьому у 2015 року позивачу припинено виплату спірної допомоги на підставі п. 7 Порядку

505. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Довідки Головного управління поліції в Донецькій області № 1921/12/01-2019 від 21 травня 2019 року (а.с. 12), підполковник поліції Заріпов Сергій Володимирович, з 16 травня 1995 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в ОВС України та з 07 листопада 2015 року проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області на атестованій посаді. Із заявою про призначення допомоги позивач звернувся у травні 2019 року, відтак підстав для відмови у призначенні спірної допомоги на наступні (з моменту звернення) шість місяців у відповідача не має. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пунктом 6 Порядку №505 передбачені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, з урахуванням пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, а у разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий підхід відповідає не тільки нормам Порядку № 505, але також відповідає меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, яка полягає в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Враховуючи все вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради неправомірно відмовлено позивачу у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги, чим порушено його право на соціальний захист, гарантований Конституцією України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 200/14048/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Повне судове рішення складено 22 квітня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей А.В. Гайдар І.В. Геращенко