Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9136/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року справа №200/9136/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 200/9136/20-а (головуючий І інстанції Смагар С.В., повний текст складено 30.10.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні щомісячної адресної допомоги з 05 червня 2020 року та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, починаючи з 05 червня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з грудня 2018 року отримувала призначену їй допомогу, як особа працездатного віку, яка доглядає за особою, що досягла 80-річного віку (своєю матір`ю). ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла, про що позивач належним чином повідомила відповідача. Після чого виплата грошової допомоги їй була припинена з наступного місяця. 05 червня 2020 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою про призначення їй адресної грошової допомоги до якої додала довідку з місця своєї роботи. Проте, не дивлячись на працевлаштування позивача, відповідачем було відмовлено їй у виплаті такої допомоги на підставі п. 7 Порядку № 505, без можливості її поновлення в подальшому. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради які виразились у відмові ОСОБА_1 призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до її заяви від 5 червня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради від 12 червня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 5 червня 2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 44-46). Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 05.06.2020 року позивач звернулась до управління з заявою про призначення грошової допомоги, зазначивши в заяві, що працевлаштувалась з 01.06.2020 року та надала довідку з місця роботи. Згідно п.3 Порядку №505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п.7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається. При цьому зазначає, що п.3 Порядку №505 не передбачає виключення на призначення щомісячної адресної допомоги для осіб, які після припинення виплати грошової допомоги відповідно до п.7 Порядку №505, працевлаштувались на роботу. Отже, позивачу адресна допомога була припинена 30.04.2020 року, працевлаштувалась вона з 01.06.2020 року, тобто після спливу місячного строку, відповідно призначити допомогу управління не має законних підстав (а.с. 56-58). Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині відмови в задоволенні позову, яка сторонами не оскаржується. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 4-9). Згідно з довідкою від 02.06.2017 року № 1426-84987 ОСОБА_1 є особою яка має статус внутрішньо переміщеною особи (а.с. 10). На підставі протоколу № 38 від 23 серпня 2019 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради та підставі рішення Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради від 30 серпня 2019 року позивач отримувала призначену їй з 14 серпня 2019 року по 13 лютого 2020 року грошову допомогу, як внутрішньо переміщена особа та як особа яка доглядає за особою похилого віку (а.с. 35-37). 04 лютого 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй грошової допомоги, в якій зазначила, що не працює. До заяви позивач додала копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 , опікуном якої являлась позивач (а.с. 28, 33). Рішеннями відповідача від 26 лютого 2020 року на підставі витягу з протоколу № 7 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради від 21 лютого 2020 року, позивачу призначено з 1 січня 2020 року по 13 лютого 2020 року грошову допомогу в сумі 442 грн., з 14 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року в сумі 442 грн., з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року в сумі 221 грн. (а.с. 30-31). 30 квітня 2020 року виплата позивачу адресної допомоги відповідачем припинена, що не заперечується сторонами. Згідно довідки №15254/36531/23/20Д/10 ЗД від 04 червня 2020 року позивач працевлаштувалась на посаді діловода Миколаївської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 01.06.2020 року (а.с. 32). 05 червня 2020 року позивач звернулась із заявою до відповідача про призначення їй грошової допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 27). Рішенням від 12 червня 2020 року відповідач відмовив позивачу у призначенні адресної допомоги з підстав передбачених п.п. 3, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (а.с. 25). Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки позивачу припинено виплату адресної допомоги в квітні 2020 року, позивач працевлаштувалася 1 червня 2020 року, а з заявою про призначення адресної допомоги звернулася до відповідача 6 червня 2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку, тому заборона, встановлена пунктом 3 Порядку №505, вичерпала свою дію щодо позивача. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1цього Закону, на момент їх виникнення. З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування або закінчення терміну дії підтверджує той факт що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1). За пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції на час звернення з заявою), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Згідно до пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та інших осіб, які досягли пенсійного віку (крім осіб з інвалідністю), дітей, осіб, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї). Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входить одна особа з інвалідністю або дитина з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень. Загальний розмір допомоги на сім`ю, до складу яких входять двоє і більше осіб з інвалідністю (дітей з інвалідністю), максимальним розміром не обмежується. Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом. Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. За п.5 Порядку, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим пунктом. Уповноважений представник сім`ї пред`являє посадовій особі уповноваженого органу паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку. Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення отримати грошову допомогу на себе та членів сім`ї, з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців з можливістю призначення вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк. Пунктом 6 Порядку №505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Грошова допомога не призначається на члена сім`ї: який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення; який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю; який відбуває покарання в місцях позбавлення волі. Суд зазначає, що вищенаведеною нормою на час звернення позивача з заявою щодо призначення виплати на наступний період, встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у її призначенні, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до пункту 7 цього Порядку. Відповідно до п.7 Постанови №505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. У разі звільнення та подальшого не працевлаштування працездатного члена сім`ї грошова допомога на цього члена сім`ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється. Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних. Для отримання інформації про періоди реєстрації працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу, у державній службі зайнятості, Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб державній службі зайнятості, яка протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію про періоди реєстрації цих осіб як безробітних чи осіб, які шукають роботу. Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За приписами п.12 Порядку №505, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги; у разі смерті внутрішньо переміщеної особи. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Тобто, вказана норма встановлює строки звернення до відповідача з заявою щодо поновлення виплати припиненої допомоги у період на який вона призначалась (шість місяців), а не нового призначення у новому періоді. Суд зазначає, що зазначеним Порядком відокремлено поняття, підстави та порядок призначення грошової допомоги та поновлення раніше припинених виплат. Відмовляючи у призначенні допомоги, відповідач виходив з тлумачення пунктів 3, 7 Порядку № 505, таким чином, що особа, якій виплату грошової допомоги припинено відповідно до пункту 7, назавжди втрачає право на майбутнє отримання такої допомоги. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що якщо виплата грошової допомоги була спочатку зменшена вдвічі, а потім припинена з підстав, зокрема не працевлаштування внутрішньо переміщеної особи протягом двох місяців з дня призначення виплати такої допомоги, то грошова допомога на наступний строк не призначається, тобто не призначається тільки на наступний шестимісячний строк, при цьому, тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги. Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім`ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. З огляду на зазначене, у випадку такого звернення працевлаштованої особи органи соціального захисту населення повинні розглянути цю заяву і призначити грошову допомогу, якщо відсутні обставини, що виключають таке призначення, передбачені Порядком №

505. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №738/2163/16-а, від 16 квітня 2019 року у справі №243/6470/17. Оскільки на момент звернення до відповідача з заявою від 05.06.2020 року позивач була працевлаштована, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги позивачу. Відтак, доводи відповідача про законність відмови призначити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ґрунтуються на неправильному розумінні законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому є безпідставними. Згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Так, Конституційний суд України у своєму Рішенні N8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 200/9136/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 200/9136/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 22 березня 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць