Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7092/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року справа №200/7092/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., секретар Сізонов Є.С., за участі представника позивача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року по справі № 200/7092/19-а (суддя 1 інстанції Смагар С.В., повний текст складено 25 липня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 85277,71 грн. В обґрунтування позову зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг, що раніше не був заявлений до суду у розмірі 85277,71 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендної плати з фізичних осіб. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року позовні вимоги задоволено, стягнуто суму податкового боргу у розмірі 85277,71 грн., а саме: 81795,20 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, 2782,51 орендна плата з фізичних осіб. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що нерухоме майно, за яке нараховано грошове зобов`язання, використовують органи Збройних сил України в інтересах держави, що підтверджено листом Військової комендатури м. Волноваха від 25.07.2019 року, актом комісії Ольгинської селищної ради Волноваського району від 29.05.2019 року. Відповідач зазначає, що внаслідок проведення антитерористичної операції, вона влітку 2014 року разом зі своєю сім`єю вимушена була залишити свою власність та виїхати за межі України, а тому не отримувала жодного податкового повідомлення-рішення. Відповідач також зазначила, що 23.12.2020 року звернулась до позивача із заявою про надання спірних податкових повідомлень-рішень для можливості їх оскарження, однак позивачем зазначені рішення їй не надано. Вважає, що позивач позбавив її можливості їх оскаржити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що предметом позову по цій справі є стягнення податкового боргу в розмірі 85277,71 грн., який виник у термін з 29.08.2016 по 29.08.2017 з причини несплати податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості та орендної плати з фізичних осіб. Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: - згідно із корінцем до податкового повідомлення-рішенням форми «Ф» №0010875/4811-0533 від 12.03.2018 відповідачу було визначено суму грошового зобов`язання за 2017 рік в розмірі 45756,80 грн. (а.с. 26); - згідно із корінцем до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0010876/4811-0533 від 12.03.2018 суму грошового зобов`язання за 2017 рік в розмірі 36038,40 грн. (а.с. 26). - згідно із корінцем до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №10960-13 від 28.04.2017 відповідачу було визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 1918,83 грн. (а.с. 29); - згідно із корінцем до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №11009-1704 від 17.05.2016 залишок боргу на суму 1810,22 грн. (а.с. 28); - згідно із податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0015134811 від 28.01.2019 штраф за затримку виконання грошового зобов`язання в розмірі 423,49 грн. (а.с. 18). Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за №124/28254, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204), згідно п. 3 розділу III якого податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. У відповідності до вимог п.4 Порядку №1204 дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється: 2) працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми "Ф" - до корінця податкового повідомлення-рішення). За приписами п.5 Порядку №1204 якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення. На підтвердження надіслання відповідачу податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 12.03.2018 № 0-010875/4811-0533 та № 0010876/4811-0533 позивачем надані корінці цих податкових повідомлень-рішень, у яких не проставлена дата їх надсилання (вручення) платнику податків. Долучена до матеріалів справи ксерокопія поштового відправлення із зазначенням причин повернення за закінченням терміну зберігання (а.с. 26) не дозволяє встановити дату направлення цього поштового відправлення. На підтвердження надіслання податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 10960-13 від 28.04.2017 надано корінець податкового повідомлення-рішення, в якому не проставлена дата його надсилання (вручення) платнику податків. Долучена до матеріалів справи ксерокопія поштової довідки із зазначенням причин повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а.с. 29) не дозволяє встановити адресу, за якою було скеровано поштове відправлення, дату направлення поштового відправлення, а також дату складання цієї довідки. На підтвердження надіслання податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 11009-1704 від 17.05.2016 також надано корінець податкового повідомлення-рішення форма «Ф» №11009-1704 від 17.05.2016, де не проставлена дата надіслання (вручення) платнику податків. Наявна в матеріалах справи ксерокопія поштової довідки із зазначенням причин повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (а.с. 28) не дозволяє встановити адресу, за якою було скеровано поштове відправлення, дату направлення поштового відправлення, а також дату складання цієї довідки. Також відсутні належні докази на підтвердження вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0015134811. За таких обставин, колегія суддів вважає, що грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомлення-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу та здійснювати заходи щодо стягнення з відповідача визначених в них сум грошового зобов`язання. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Враховуючи, що вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволені апеляційним судом, понесені нею судові витрати повинні бути відшкодовані в повному обсязі. Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на задоволення апеляційної скарги відповідача, судові витрати відповідача, понесені за подання апеляційної скарги (а.с. 119), слід відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань позивача на загальну суму 2881,50 грн. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року по справі № 200/7092/19-а - скасувати. В задоволені позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 85277,71 грн. відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) судовий збір у сумі 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок. Повний текст постанови складений 09 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя: Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць Г.М. Міронова