Постанова 4850 № 200/10310/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року справа №200/10310/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 200/10310/19-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В., повний текст судового рішення складено та підписано 15 жовтня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач, ГУ ДПС, податковий орган) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути податковий борг в розмірі 85787,19 грн, а саме: 75711,99 грн орендної плати з фізичних осіб та 10075,20 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 не сплачено узгоджене податкове зобов`язання, у зв`язку із чим сформовано податкову вимогу. Зазначена у вимозі сума заборгованості самостійно визначена відповідачем (а.с. 4-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено: внаслідок чого стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідного бюджету податковий борг в загальному розмірі 85787(вісімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 19 (дев`ятнадцять) коп., а саме: - з орендної плати з фізичних осіб в сумі 75711,99 грн; - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 10075,20 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, без повідомлення про дату, час та місце судового розгляду. Також, на думку апелянта, ГУ ДПС порушено порядок узгодження податкового боргу (а.с. 97-100). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 як платник податків перебуває на обліку Головного управління ДПС у Донецькій області. Відповідач має податковий борг в загальному розмірі 85787,19 грн, який утворився внаслідок несплати узгоджених сум: 1) з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) в сумі 75711,99 грн. Борг виник 24.08.2018 на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.05.2018 № 69956-4311-0510 на суму 75711,99 грн за 2018 рік, яке вручено платнику податків особисто 25.06.2018; 2) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200) в сумі 10075,20 грн, а саме: 2553,16 грн - борг виник 18.09.2018 на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.05.2018 № 0071250-4311-0510 на суму 2553,16 грн за 2017 рік, яке вручено платнику податків особисто 20.07.2018; 7522,04 грн - борг виник 18.09.2018 на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.05.2018 № 0071251-4311-0510 на суму 7522,04 грн за 2017 рік, яке вручено платнику податків особисто 20.07.2018. Вказані рішення у встановленому порядку надсилалися на адресу відповідача, не оскаржувалися та у встановлений строк в повному обсязі виконані не були. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом на адресу відповідача скеровано податкову вимогу форми «Ф» від 27.08.2018 № 99643-43, яка повернулася до відправника у зв`язку із закінченням строку зберігання на поштовому відділенні, тобто з незалежних від контролюючого органу причин, у зв`язку з чим вважається належним чином врученою. Вказані заходи не призвели до сплати податкового боргу. Оскільки сума податкового боргу, відображена в інтегрованих картках платника податків, відповідачем не сплачена, ГУ ДПС звернулось до суду з цим позовом. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Згідно з п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Пунктом 57.1 ст. 57 вказаного Кодексу, яка визначає строки сплати податкового зобов`язання, регламентовано, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пункт 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу визначає випадки, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством. Платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого контролюючим органом узгодженого грошового зобов`язання (п. 54.5 ст. 54 вказаного Кодексу). Згідно з п. 58.1 ст. 58 Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Відповідно до п. 111.2 ст. 111 та п. 116.1 ст. 116 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання накладаються на платника податків в порядку, встановленому ст. 123 вказаного Кодексу. Нарахування пені врегульовано ст. 129 ПК України. Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 вказаного Кодексу). Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За приписами п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 вказаного Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Виходячи з вимог законодавства несплачений платником податків податковий борг підлягає стягненню з такого платника. Що стосується доводів ОСОБА_1 про неузгодження суми податкового боргу, оскільки вона не отримувала податкову вимогу від 27.08.2018, яка була надіслана податковим органом на іншу адресу, суд зазначає наступне. ГУ ДПС скерувало податкову вимогу на податкову адресу відповідача: АДРЕСА_1, у той час як відповідач зазначає, що адреса його реєстрації: АДРЕСА_2 . Згідно з п. 45.1 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Тобто, правильність наявних у ГУ ДПС відомостей щодо податкової адреси ОСОБА_1 залежить від своєчасного повідомлення відповідачем про зміну цієї адреси та інформації, яку він вказав під час постановлення на облік податковим органом. Таким чином, доводи апелянта, що через помилку контролюючого органу сума боргу є неузгодженою, спростовуються судом апеляційної інстанції. Колегія суддів також критично оцінює зауваження апелянта, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, без належного повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та без направлення копії адміністративного позову, що зумовило неналежний захист ОСОБА_1 своїх прав, з огляду на таке. До адміністративного позову податковий орган додав доказ направлення на податкову адресу відповідача матеріалів адміністративного позову та доданих до нього документів (а.с. 32). Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження в справі зазначив, що її розгляд відбуватиметься за правилами спрощеного позовного провадження. Копія ухвали про відкриття провадження в справі ОСОБА_1 отримана 13.09.2019 (а.с. 61), Отже станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач був обізнаний про звернення ГУ ДПС до суду із позовом про стягнення податкового боргу та про відкриття провадження в справі та мав можливість подати відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або у будь-який інший спосіб захистити свої права. За таких обстави суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок, який ґрунтується також на позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 19.02.2019 у справі №807/495/17, що зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Податковим органом доведено наявність у відповідача узгодженого податного боргу, який підлягає стягненню, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 200/10310/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в справі № 200/10310/19-а - залишити без змін. Повний текст судового рішення складено та підписано 05 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів М. Г. Сухарьок А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук