Постанова 4804 № 227/2114/19

Єдиний унікальний номер 227/2114/19 Номер провадження 22-ц/804/811/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Бахмут справа № 227/2114/19 провадження № 22-ц/804/811/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 відповідачі Прокуратура Донецької області; Добропільський ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області; Державна казначейська служба України при секретарі Ситнік Д.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2019 року по цивільній справі №227/2114/19 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Добропільського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду (суддя Мацишин Л.С.), ухваленого в приміщенні суду в місті Добропілля Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Прокуратури Донецької області, Добропільського ВП Покровського ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, яку він оцінює у розмірі 400 000 грн., в якому також просив стягнути 34 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування позову зазначив, що 08 жовтня 2015 року слідчим Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області йому було повідомлено про підозру в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року його було виправдано у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2019 року вказаний вирок суду був залишений без змін. У зв`язку з цим, він протягом тривалого часу - з 08 жовтня 2015 року по 18 березня 2019 року включно, тобто більш ніж 3 роки 5 місяців, безпідставно перебував під слідством та судом. Протягом тривалого досудового слідства та судового розгляду справи його майже 40 разів викликали до суду. У зв`язку з порушенням відносно нього кримінального провадження його примусили написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, що він і зробив 08 жовтня 2015 року. Зазначає, що під час незаконного перебування під слідством та судом йому було завдано значних моральних страждань, що призвело до позбавлення можливості реалізації звичок і бажань, припинення стосунків з оточуючими людьми внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, погіршенню стану здоров`я та інших негативних наслідків морального характеру, що обумовлені цими обставинами. Просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн., а також витрати на правову допомогу, які він поніс за час досудового розслідування, судового розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді у розмірі 34 000 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 169 424 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правову допомогу прийшов до висновку , що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт здійснення оплати суми гонорарів, передбачених договорами про надання правової допомоги, тому відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач просив оскаржуване рішення скасувати в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керанчук В.Б., мотивована тим, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального права. Зазначає, що до справи ОСОБА_1 додано договори про надання правової допомоги від 05.12.2015 року (а.с. 33-34), 10.07.2016 року (а.с. 29-30), від 27.09.2016 року (а.с. 31-32), також додатки до договору від 10.07.2016 року та 27.09.2016 року. Зазначені договори підтверджують правову допомогу адвокатів при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у Добропільському міськрайонному суді Донецької області, а також договори про надання юридичної допомоги при розгляді апеляційної скарги відповідача Прокуратури Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області, яким ОСОБА_1 було виправдано. Звертає увагу, що ордера адвокатів та їх свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю знаходяться у кримінальному провадженні , тому ОСОБА_1 не зобов`язаний надавати ці документи при розгляді цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування. Також зазначив, що усі розрахунки з адвокатом згідно договорів було зроблено готівкою, а тому вимоги суду про надання квитанцій про сплату гонорару є незаконними, а суми винагороди адвокатами обчислені згідно складності справи, кількості судових засідань, поїздок адвоката при розгляді апеляційної скарги з міста Слов`янськ до міста Бахмут Донецької області та міста Добропілля Донецької області. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Представником прокуратури Донецької області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факт сплати гонорару у розмірі, зазначеному у договорах, не надано квитанцій або платіжних доручень, які підтверджують факт сплати коштів у зазначеному розмірі. Просив оскаржуване рішення залишити без змін. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 та його представник адвокат Керанчук В.Б. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали повністю та просили її задовольнити. Представник відповідача Прокуратури Донецької області ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін. Представник відповідача Добропільського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ 08 жовтня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12015050230001808 про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та 30 жовтня 2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. (а.с.93-95) Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. (а.с. 6-10) Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 березня 2019 року вищевказаний вирок залишено без змін. (а.с.11-19) ОСОБА_4 у період з 30 жовтня 2015 року по 18 березня 2019 року, тобто протягом 3 років 4 місяців 18 днів (40 місяців 18 днів) незаконно перебував під слідством та судом. Згідно записів у трудовій книжці позивач був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України 08 жовтня 2015 року. (а.с.25) У період з 01 лютого 2017 року по 13 лютого 2017 року, з 05 березня 2018 року по 19 березня 2018 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом ІХС; атеросклеротичний кардіосклероз СН1.ФК 0; цукровий діабет тип 2, вперше виявлений, середнього ступеню тяжкості, стадії субкомпенсації, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . (а.с.26-27) Позивачем долучено до матеріалів справи договори про надання правової допомоги від 10 липня 2016 року (а.с.29-30), 27 вересня 2016 року (а.с. 31-32), 05 грудня 2015 року (а.с. 33-34), 05 березня 2018 року (а.с.35), та від 22 травня 2019 року (а.с.36). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2019 року по цивільній справі №227/2114/19 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Добропільського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду зупинено до розгляду Верховним Судом касаційної скарги прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 1201505022300011808. Постановою Верховного Суду України від 12 березня 2020 року відхилено касаційну скаргу прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 березня 2019 року , якою залишено без змін виправдувальний вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 травня 2020 року провадження у зазначеній цивільній справі поновлено. Витребувано з Добропільського міськрайонного суду матеріали кримінальної справи №227/5954/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 191 КК України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи,порушення норм матеріального або процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2019 року оскаржується в частині стягнення судових витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, в іншій частині судове рішення апеляційним судом не переглядається. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в частині стягнення коштів на відшкодування шкоди, яку судом оцінено у розмірі 169424 гривні, та недоведеності позовних вимог в частині стягнення 34000 гривень, сплачених ОСОБА_1 за надання правової допомоги. Апеляційний суд не погоджується у повній мірі з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право отримати справедливу сатисфакцію у разі порушення її прав. Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст.1,3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» за рахунок коштів державного бюджету підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян в тому числі і суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Отже, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються спеціальним законом , який спрямований на захист прав осіб, яким державою , внаслідок незаконного засудження, завдано шкоди. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно зі статтею 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Як вбачається зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався та те, що під час розгляду кримінальної справи відносно нього правова допомога надавалася адвокатами на підстави наступних угод: 1)Договір про надання правової допомоги № 21 від 10.07.2016 року з адвокатом ОСОБА_5 . Договір підписаний сторонами. Відповідно до п.4.1.-4.4. договору за проведену роботу клієнт оплачує адвокату гонорар. Оплата гонорару адвокату клієнт здійснює не пізніше наступного дня після надання правової допомоги. Згідно даного Договору Клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю сторін. Оплата здійснюється готівкою (а.с.28-30). 2)Договір про надання правової допомоги від 27.09.2016 року з адвокатом ОСОБА_5 . Договір підписаний сторонами. Відповідно до п.4.1.-4.4. договору за проведену роботу клієнт оплачує адвокату гонорар. Оплата гонорару адвокату клієнт здійснює не пізніше наступного дня після надання правової допомоги. Згідно даного Договору Клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю сторін. Оплата здійснюється готівкою (а.с.31-32). 3) Договір від 5 грудня 2015 року з адвокатом ОСОБА_6 Д.М.Договір підписаний сторонами. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 цього договору розмір та порядок оплати гонорару адвокату визначається угодою сторін у фіксованій сумі. Оплата гонорару проведена при підписанні цього договору та складає 6000 гривень.4) Договір про надання юридичних послуг від 5 березня 2018 року з адвокатом Керанчук В.Б.Договір підписаний сторонами. Відповідно до пункту 4 цього договору за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за угодою сторін у сумі 10 000 гривень (а.с.35). Під час розгляду даної цивільної справи правова допомога надавалася адвокатом Керанчук В.Б. на підставі договору про надання юридичних послуг від 22 травня 2019 року. Договір підписаний сторонами. Відповідно до пункту 4 цього договору за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за угодою сторін у сумі 5 000 гривень (а.с.35). З матеріалів кримінального провадження №1201505022300011808 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.191 ч.2 КК України вбачається наступне : повноваження адвоката Катранжи Д.М. підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3204 від 15.04.2009 року (а.с. 28-30 том 1). Загальний час участі адвоката у судових засіданнях у кримінальному провадженні складає 12 годин 54 хвилин; повноваження адвоката Акінчіної І.Г. підтверджуються ордером серія ДН №00032031 від 26.08.2016 року,свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2269 від 21.04.2006 року та договором (а.с.48-52 том 2 ). Загальний час участі адвоката у судовому засіданні складає 9 годин 5 хвилин; повноваження адвоката Керанчук В.Б. підтверджуються ордером серії ДН № 037030 від 18.07.2018 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 26 від 21 травня 1997 року та договором (а.с.178-179 том 4). Загальний час участі у судовому засіданні 2 години 6 хвилин; Що стосується правової допомоги наданої адвокатом Керанчук В.Б. у цивільній справі, то повноваження підтверджені ордером серії ДН № 0092001 від 18.06.2019 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 26 від 21 травня 1997 року та договором (а.с.35 том 1). При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, апеляційний суд, вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у кримінальному провадженні вважає, що наявні в матеріалах кримінальної та цивільної справи докази , а саме : ордери, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність, протоколи судових засідань та договори від 5 грудня 2015 року з адвокатом Катранжі Д.М. та від 05 березня 2018 року з адвокатом Керанчук В.Б. , в яких зазначено сплата гонорару адвокату у розмірі відповідно 6000 грн. (при підписанні угоди) та 10 000 гривень (при виконанні ) в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному у цих договорах розмірі. Ці витрати були фактичними і неминучими у даному випадку, зазначений розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Професійна правова допомога була фактично надана позивачеві та позивача було виправдано у зв`язку з недоведеністю у його діяннях складу кримінального правопорушення. Витрати на правову допомогу за договорами від 10 липня 2016 року, від 27 вересня 2016 року з адвокатом Акінчіною І.Г. задоволенню не підлягають, оскільки хоча цей адвокат і брала участь у розгляді кримінальної справи відносно позивача, розмір оплати праці адвоката цими договорами не визначено, інших належних доказів про оплату гонорару адвокату не надано. Судові витрати позивача на правову допомогу у даній цивільній справі у сумі 5000 гривень, на підставі договору з адвокатом Керанчук В.Б. від 22 травня 2019 року також задоволенню не підлягають, оскільки зазначений розмір витрат позивачем не доведений. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17 витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду підтверджень здійснення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, підстави для задоволення позовних вимог в цієї частині відсутні. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи,порушення норм матеріального або процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Добропільського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 16000 (шістнадцять тисяч ) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Я.В. Хейло Судді: О.І. Корчиста О.О. Тимченко Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2020 року.