Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14042/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14042/25 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф., повний текст судового рішення складено 19.01.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 податковий борг у сумі 764 501,96 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 764 501,96 грн. Контролюючим органом проводилась робота з боржником щодо добровільного погашення податкових зобов`язань, однак вона не мала позитивного результату. Ухвала про відкриття провадження направлена судом відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, однак відзив до суду не надходив. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 764 501 грн. 96 коп. на бюджетний рахунок UA348999980314000512000015662, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с. Василівка/18010300. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року по справі №420/14042/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області відмовити повністю; стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 13 761,04 грн., сплаченого судового збору та 34 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що 23 жовтня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К. виніс рішення у справі №420/7530/25, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано всі 12 спірних податкових повідомлень-рішень. Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу на вказане рішення, яка наразі перебуває на розгляді у П`ятому апеляційному адміністративному суді. Однак, паралельно з розглядом справи №420/7530/25 про скасування податкових повідомлень-рішень, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом про стягнення податкового боргу на підставі тих самих податкових повідомлень-рішень, які оскаржувалися у справі №420/7530/25 за виключенням податкового повідомлення-рішення №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року в сумі 28 309,87 грн. 13 травня 2025 року суд відкрив провадження у справі про стягнення податкового боргу, однак ухвала про відкриття провадження позивачу (відповідачу по справі про стягнення) не надходила. Про існування цієї справи ОСОБА_1 дізнався лише 03 лютого 2026 року, коли отримав рішення суду від 19 січня 2026 року про стягнення податкового боргу у розмірі 764 501,96 грн. Апелянт зазначає, що на момент звернення з позовом про стягнення боргу, між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ГУ ДПС) вже тривав інший судовий процес (справа №420/7530/25) щодо оскарження самих підстав виникнення цього боргу. У даній справі 12 податкових повідомлень-рішень, на підставі яких позивачем стягується податковий борг, були оскаржені ОСОБА_1 до суду (справа №420/7530/25). Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року про скасування податкових повідомлень-рішень не набрало законної сили. Оскільки грошові зобов`язання є неузгодженими, то, на думку апелянта, не може йтися про податковий борг у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, адже податковий борг це сума саме узгодженого грошового зобов`язання. Таким чином, як вважає апелянт, суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, оскільки грошові зобов`язання, на яких ґрунтується позов, є неузгодженими на момент винесення рішення. 26.03.2026 року (вхід.№17641/26 від 27.02.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів апеляційного провадження, в якому заявник просить долучити до матеріалів справи №420/14042/25 копію постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/7530/25, якою рішення від 23 жовтня 2025 року залишено в силі. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником податку. Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, виникла в результаті: - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року в сумі 28 309,87 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0904947-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 20 221,34 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0862933-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 43 771,42 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0862935-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 31 265,30 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0862936-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 25 012,24 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0862937-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 225 110,15 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974327-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 18 665,85 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974332-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 16 177,07 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974328-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 134 394,12 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974324-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 14 932,68 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974326-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 26 132,19 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974333-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 28 309,87 грн.; - нарахування по податковому повідомленню-рішенню №1974331-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 145 593,63 грн.; - нарахування пені згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 6 606,23 грн. Заявлена до стягнення сума податкового боргу підтверджується доданими до позову доказами, зокрема, податковими повідомленнями-рішеннями та інтегрованою карткою платника податків. У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №90101002-1305-1511 від 14.09.2021 року, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, що підтверджується письмовими доказами. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В силу вимог ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України). Відповідно до вимог п.14.1.137 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу. Згідно з вимогами п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з вимогами п.36.1. ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до вимог п.36.5. ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. У відповідності до вимог пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з вимогами п.14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до вимог п.54.1. ст.54 ПК України передбачено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з вимогами п.57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов`язання, яку: - платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом, - контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження. Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань. Як передбачено п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається платнику податку в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно приписів п.42.3 ст.42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Пунктом 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Статтею 45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно з вимогами п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 ПК України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Підпунктом 20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з вимогами п.95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення погашення податкового боргу контролюючим органом відповідачу направлено податкову вимогу форми «Ф» №90101002-1305-1511 від 14.09.2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверта. До суду з позовом про стягнення податкового боргу контролюючий орган звернувся з дотриманням строків, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, тобто після спливу 60 днів з дня вручення податкової вимоги. Доказів виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості в сумі, заявленій до стягнення, відповідачем до суду не надано, доводи контролюючого органу щодо наявності такої заборгованості відповідачем не спростовані. Отже, приймаючи до уваги викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу, у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення: - №1974328-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року; - №1974327-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року; - №1974326-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року; - №1974324-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року; - №1974331-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року; - №1974332-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року; - №1974333-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року; - №0904947-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року; - №0862933-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року; - №0862935-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року; - №0862936-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року; - №0862937-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №420/7530/25 позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974328-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974327-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974326-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974324-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974331-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974332-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №1974333-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0904947-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0862933-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0862935-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0862936-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0862937-2408-1511-UA51060070000052726 від 20 травня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 951,82 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року по справі №420/7530/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнуто з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. (три тисячі грн.). Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року набрало законної сили. Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №420/7530/25. Відповідно до вимог ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо. Колегія суддів звертає увагу, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань, відповідно до вимог ст.ст.54, 56 ПК України. Судами першої та апеляційної інстанцій у справі №420/7530/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення: - №1974328-2408-1511-UA51060070000052726 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2021 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 134 394,12 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 24 грудня 2014 року; - №1974327-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2021 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 18 665,85 грн., адреса: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації 10 березня 2018 року; - №1974326-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2021 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 26 132,19 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 10 березня 2018 року; - №1974324-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2021 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 14 932,68 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 11 вересня 2015 року; - №1974331-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2022 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 145 593,63 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 24 грудня 2014 року; - №1974332-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2022 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 16 177,07 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 11 вересня 2015 року; - №1974333-2408-1511- НОМЕР_2 від 03 липня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2022 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 28 309,87 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 20 березня 2015 року; - № НОМЕР_3 від 20 травня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2022 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 20 221,34 грн., адреса: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації 10 березня 2018 року; - №0862933-2408-1511- НОМЕР_2 від 20 травня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2023 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 43 771,62 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 20 березня 2015 року; - № НОМЕР_4 від 20 травня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2023 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 31 265,30 грн., адреса: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації 10 березня 2018 року; - №0862936-2408-1511- НОМЕР_2 від 20 травня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2023 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 25 012,24 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 11 вересня 2015 року; - № НОМЕР_5 від 20 травня 2024 року від ГУ ДПС в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, про визначення суму податкового зобов`язання за 2021 рік за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у сумі 225 110,15 грн., адреса: Одеська обл., Болградський р-н, село Василівка, дата державної реєстрації 24 грудня 2014 року. Суд апеляційної інстанції у справі №420/7530/25 погодився з висновком суду першої інстанції про наявність обов`язкових умов, які є необхідними для звільнення від оподаткування належного позивачу об`єкта нежитлової нерухомості, відмінного від земельної ділянки, відповідно до положень пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України за 2021-2023 роки. За таких обставин, колегія суддів вважала вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень. Отже, судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 23 березня 2026 року (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №420/7530/25), визнані протиправними та скасовані 12 вищезазначених податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області на загальну суму 729 586,06 грн. Так, враховуючі вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суми податкових зобов`язань на загальну суму 729 586,06 грн. є неузгодженими та позовні вимоги в частині стягнення з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що виникла в результаті нарахування по податковим повідомленням-рішенням: №0904947-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 20 221,34 грн., №0862933-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 43 771,42 грн., №0862935-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 31 265,30 грн., №0862936-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 25 012,24 грн., №0862937-2408-1511-UA51060070000052726 від 20.05.2024 року в сумі 225 110,15 грн., №1974327-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 18 665,85 грн., №1974332-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 16 177,07 грн., №1974328-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 134 394,12 грн., №1974324-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 14 932,68 грн., №1974326-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 26 132,19 грн., №1974333-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 28 309,87 грн., №1974331-2408-1511-UA51060070000052726 від 03.07.2024 року в сумі 145 593,63 грн., на загальну суму 729 586,06 грн. задоволенню не підлягають. Отже, відповідно, не підлягає задоволенню нарахована Головним управлінням ДПС в Одеській області пеня згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 6606,23 грн. Разом з цим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року в сумі 28 309,87 грн., що також є предметом розгляду у справі №420/14042/25, колегія суддів зазначає наступне. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі №420/15472/24 (суддя Бутенко А.В.) адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 34 916 грн. 10 коп., а саме по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 34 916 грн. 10 коп. на бюджетний рахунок UА348999980314000512000015662, отримувач ГУК в Одеській області/с. Василівка/18010300, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України(ЕАП). Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили 12.09.2024 року. Так, в судовому рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі №420/15472/24 зазначено: «…Так, відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового зобов`язання відповідача складає 34 916 гривень 10 копійок. Заборгованість по податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості (34 916 грн. 10 коп.) виникла в результаті нарахування: - по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року на суму 28 309 грн. 87 коп.; - нараховано пені ІКП на борг минулого року (згідно ст.129 ПКУ з урахуванням вимог закону України щодо періоду поширення корона вірусної хвороби) по податковому повідомленню-рішенню №0505069-2404-1511 від 28.05.2021 року на суму 2 768 грн. 90 коп.; - нараховано пені ІКП на борг минулого року (згідно ст.129 ПКУ з урахуванням вимог закону України щодо періоду поширення корона вірусної хвороби) по податковому повідомленню-рішенню №0410354-2404-1511 від 30.06.2022 року на суму 3 837 грн. 33 коп. У зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0101008-1305-1511 від 14.09.2021 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом. Податкова вимога №0101008-1305-1511 від 14.09.2021 року відповідачем не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною, а тому є узгодженою. У встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання не сплачено, у зв`язку з чим, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з даною позовною заявою…». Отже, колегія суддів зауважує, що в контексті викладеного та порівнявши зміст позовних вимог, заборгованість по податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості виникла в результаті нарахування, зокрема, по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року на суму 28 309 грн. 87 коп., що є, зокрема, предметом спору у справі №420/14042/25, що розглядається та у справі №420/15472/24, де ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили. Жодних нових підстав або нового боргу не виникло. Отже, колегія суддів констатує що вказані справи є справами про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Повторне звернення контролюючого органу з позовом про стягнення того самого податкового боргу, що вже був предметом судового розгляду і щодо якого існує рішення, що набрало законної сили, є порушенням принципу правової визначеності (ст.2 КАС України) та фактично призводить до подвійного стягнення одного й того ж зобов`язання. В даному випадку є порушення принципу остаточності судового рішення (res judicata). Якщо вже є рішення суду, що набрало законної сили, між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, повторний розгляд є недопустимим. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повторно розглянув тотожний спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, що виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року на суму 28 309 грн. 87 коп., який вже був вирішений судом і рішення набрало законної сили. Правова позиція щодо недопустимості повторного розгляду тотожного спору неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №826/6179/16, зазначено, що наявність судового рішення, яке набрало законної вили, між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав виключає можливість повторного розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 15.07.2022 року у справі №120/2440/20-а, де суд дійшов висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі. Крім того, у податкових правовідносинах Верховний Суд звертав увагу, що після вирішення спору щодо податкового зобов`язання та набрання рішенням суду законної сили, таке зобов`язання є визначеним і не може бути предметом повторного судового розгляду (зокрема, правова позиція у справі №320/6836/18). Таким чином, колегія суддів наголошує, що повторне звернення контролюючого органу з позовом про стягнення того самого податкового органу, який вже був предметом судового розгляду та щодо якого ухвалено рішення, що набрало законної сили, прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду та порушує принцип правової визначеності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не застосував положення п.4 ч.1 ст.238 КАС України та розглянув спір по суті та задовольнив в цій частині позовну вимогу повторно. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі №420/14042/25 в частині позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи платника податків ОСОБА_1 податкового боргу, а саме заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0034490-2408-1511 від 22.03.2023 року в сумі 28 309,87 грн. підлягають закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), №10373/05, п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити «помилку» або бездіяльність не повинна непропорційним чином втручатися в право відповідача, який покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Звертаючись до ст.1 протоколу 1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ слід зазначити наступне: Поняття «майно» у першій частині статті 1 Протоколу №1 є автономним поняттям, яке охоплює як «існуюче майно», так і активи, в тому числі позови, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування». «Майно» містить права «in rem» та «in personam». Термін охоплює нерухоме і рухоме майно та інші майнові інтереси. Поняття «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари: деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як «права на майно», і таким чином, як «майно» для цілей цього положення. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Протоколу № 1 (Depalle v. France [ВП], § 62; Anheuser-Busch Inc. v. Portugal [Bll], § 53: Oneryildiz v. Turkey [ВП], § 124; Broniowski v. Poland [ВП], § 129; Beyeler v. Italy [ВП], § 100; atridis v. Greece [ВП], § 54; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], § 171; Fabris v. -ranсe [ВП], §§ 49 та 51 ; Parrillo v. Italy [ВП], §211; Belane Nagy v. Hungary [ВП], § 76). Відповідно до вимог ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже слід констатувати, що доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частина 1 стаття 238 КАС України). Відповідно до вимог п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області є необґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення 736 192,29 грн., а в іншій частині позовні вимоги підлягає закриттю. Стосовно заявлених в апеляційній скарзі вимог про стягнення на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 13 761,04 гривень - сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог абз.1 ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з вимогами п.27 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Оскільки документально підтвердженими судовими витратами відповідача є, зокрема, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 13 761,04 грн. (платіжна інструкція №37 від 18.02.2026р.), а позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги компенсуються заявнику за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стосовно заявлених в апеляційній скарзі вимог про стягнення на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 судових витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у сумі 34 000 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з вимогами ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з вимогами ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, до суду було надано: ордер на надання правової допомоги; копія Договору про надання правової допомоги №1/03 від 10.03.2025 року; копія Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №1/03 від 10.03.2025 року; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2026 року. Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №1/03 від 10.03.2025 року ціна юридичних послуг, що надається за ведення справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області становить 34 000,00 грн. Відповідно до умов Додаткової угоди, сума є фіксованою та передбачено її сплату після апеляційного розгляду. Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2026 року, адвокатом Полегенький В.С. виконано обсяг робіт, зокрема: Детальний аналіз рішення суду першої інстанції, здійснено порівняльний аналіз рішення від 23.10.2025 року у справі №420/7530/25, проведено консультацію з клієнтом щодо стратегії захисту в апеляційній інстанції, здійснена підготовка та складання апеляційної скарги, що включала детальний аналіз викладених висновків суду та аналіз позиції позивача, виконано систематизацію та формування доказової бази. Загальна вартість наданих послуг згідно з Актом становить 34 000,00 грн. Також, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг, адвокат витратив на підготовчий етап 6 годин роботи (аналіз рішення суду першої інстанції, вивчення матеріалів справи та судової практики, консультація з клієнтом), на складання процесуальних документів 8 годин (апеляційна скарга, систематизація доказів, підготовка клопотання), на супутні роботи - 3 годин (моніторинг справи, листування з судом, інформування клієнта, аналіз постанови, підготовка обґрунтування витрат). Оплата складає 2000,00 грн за годину роботи адвоката. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, не є пропорційним та підлягає зменшенню. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа є справою незначної складності, а також розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Аналогічна правова позиція була викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року (справа №520/7431/19). Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн. Відповідно до вимог абз.1 ч.5 ст.139 КАС України, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, компенсуються заявнику за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, судові витрати, понесені фізичною особою платником податків ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсуванню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, складаються зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 13 761, 04 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. Керуючись ст.ст.139; 308; 311; 315; 317; 319; 321; 322; 325; 328; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року скасувати. Ухвалити у справі №420/14042/25 нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення 736 192,29 грн. (сімсот тридцять шість тисяч сто дев`яносто дві гривні 29 коп.). Провадження у справі №420/14042/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 в частині стягнення 28 309,87 грн. (двадцять вісім тисяч триста дев`ять гривень 87 коп.) - закрити. Компенсувати фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, зі сплати судового збору в розмірі 13 761, 04 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 04 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко