Постанова 4804 № 236/4615/19

Єдиний унікальний номер 236/4615/19 Номер провадження 22-ц/804/1718/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Азевича В.Б., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання: Цимбала Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 березня 2020 року у цивільній справі № 236/4615/19 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Вячеслав Олексійович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати (суддя першої інстанції Саржевська Ірина Віталіївна), - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Вячеслав Олексійович, звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з 27 лютого 1996 року по 17 липня 2017 року працювала на підприємствах залізничного транспорту загального користування в Луганській області. З 11 липня 2016 року позивач перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця», працюючи бухгалтером 1 категорії Виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця». 17 липня 2017 року згідно наказу Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 344/ОС від 17.07.2017 року позивач була звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 року № 645/НЗ-1 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця». В наказі зазначено, що позивач має право на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 38 днів відпустки. Але відповідач після її звільнення не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі та іншим обов`язковим виплатам. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Вячеслав Олексійович, просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі: за березень 2017 року в сумі 3581,91 грн., за квітень 2017 року в сумі 3184,49 грн., за травень 2017 року в сумі 3184,49 грн., за червень 2017 року в сумі 3184,49 грн., за липень 2017 року (включаючи грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та грошову допомогу) в сумі 15467,91 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 5902,66 грн., а всього 34505,95 грн. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 березня 2020 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Вячеслав Олексійович до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, задоволені повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за: березень 2017 року 3581,91 грн., квітень 2017 року 3184,49 грн., травень 2017 року 3184,49 грн., червень 2017 року 3184,49 грн., липень 2017 року 15467,91 грн. (в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки), а всього в сумі 28603,29 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 6438,93 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 березня 2020 року у справі № 236/4615/19 та ухвалите нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до розгляду на 10 червня 2020 року. В судове засідання Донецького апеляційного суду 10 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 139). В судове засідання Донецького апеляційного суду 10 червня 2020 року представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 141, 142). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 12.02.1998 року по 17.07.2017 року працювала на посаді бухгалтера 1 категорії ВП «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 344/ОС від 17.07.2019 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади бухгалтера 1 категорії ВП «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 38 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі. Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції помилково не застосував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати, є безпідставними, оскільки Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані розрахункові листи (табулеграми) за період з березня липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: березень 2017 року 3581,91 грн., квітень 2017 року 3184,49 грн., травень 2017 року 3184,49 грн., червень 2017 року 3184,49 грн., липень 2017 року 15467,91грн.( в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки ). З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, бухгалтером, працівником кадрових служби, керівником структурного підрозділу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 7 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень «0». Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу керівників, виробничо-технічного відділу, бухгалтерії моторвагонного депо Родакове, які знаходяться на простої, ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 5 днів(40 год.), у квітні 19(152), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 50-66). Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 6438,93 грн. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 березня 2020 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складений 10 червня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна