Постанова 4804 № 229/6034/19

Єдиний унікальний номер 229/6034/19 Номер провадження 22-ц/804/1229/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Мальованого Ю.М., Мірути О.А. за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року у цивільній справі № 229/6034/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (суддя першої інстанції ОСОБА_2 ), - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 08 липня 2016 року і по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» старшим оператором станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів виробничого підрозділу «Станція Ясинувата» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 16932,08 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 13525,39 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як їй повідомили, усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», куди вони були здані нею особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі боржник відмовляється. Позивач в листопаді 2019 року уточнила свої позовні вимоги і просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 16932,08 грн.; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 3205,89 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізнция» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року липень 2017 року в сумі 15954,81 грн. без утриманням податку й інших обов`язкових платежів. Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2386,80 грн. підлягає негайному виконанню; в частині стягнення заробітної плати за квітень - червень 2017 року в сумі 13568,01 грн., після набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-червень 2017 року у розмірі 2592,81 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 707,71 грн. В іншій частині позову відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року у справі № 229/6034/19 в повному обсязі та ухвалите нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02 квітня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до розгляду. В судове засідання апеляційного суду 10.06.2020 року представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 133 - 134). В судове засідання Донецького апеляційного суду 10.06.2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (а.с. 132). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що із трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що вона працювала у виробничому підрозділі «Станція Ясинувата» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на посаді старшого оператора станційного технологічного центру оброблення поїзної інформації та первинних документів. 17 липня 2017 року позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 6959/ДН-ос від 10 липня 2017 року. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 3364,07 грн., до виплати 2675,04 грн., в квітні 2017 року всього 0,00 грн., до виплати 0,00 грн., в травні 2017 року всього 0,00 грн. до виплати 0,00 грн., в червні 2017 року всього 0,00 грн., до виплати 0,00 грн., в липні 2017 року всього 13568,01 грн., до виплати - 10850,35 грн. Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця». Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та є регіональною філією даного товариства. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що з 16.03.2017 року внаслідок Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України» стала відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також стала неможливою передача з непідконтрольної території первинних документів, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення і внаслідок відсутності первинних документів на підконтрольній українській владі території, нарахування заробітної плати було припинено, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані: наказ (розпорядження) № 6959/ДН-ос від 10.07.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 17.07.2017 року у зв`язку зі скороченням штату за статтею 40 п. 1 ЗКпП України з компенсацією за 34 днів відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку ( а.с. 19); розрахунки заробітної плати (табуляграми) за березень 2017 року - всього нараховано 3364,07 грн., з яких сума до виплати 2675,04 грн.; за травень 2017 року - всього нараховано 0,00 грн., з яких сума до виплати 0,00 грн.; за червень 2017 року - всього нараховано 0,00 грн.; сума до виплати 0,00 грн.; за липень 2017 року - всього нараховано 13568,01 грн., з яких оплата простоїв становить 129,90 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 34 днів відпустки), сума до виплати становить 10850,35 грн. (а.с. 15 19). Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі. Відповідно до наказу від 17 березня 2017 року № 236/ДНД структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції (а.с. 23 - 24). Як вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7), розмір нарахованої заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за березень 2017 року (код 40150216) 3364,07 грн., квітень- липень 2017 року відомості відсутні, всього за рік для пенсії 12429,67 грн. (а.с. 113 - 114). Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 2592, 81 грн. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року підтверджено, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб; вказані форс-мажорні обставин унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.116 КЗпП України, є безпідставними, виходячи з наступного: Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій. Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складений 10 червня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна