Постанова 4851 № 480/3886/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 р.Справа № 480/3886/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Юрченка В.В. представника відповідача: Богодущенко Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 24.02.20 року по справі № 480/3886/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною відмову відповідача щодо не складання висновку про повернення митного платежу в розмірі 8500 грн., сплаченого позивачем 14.01.2019 на рахунок Сумської митниці ДФС при розмитненні автомобілю марки "RENAULT GRAND SCENIC", 2006 року виготовлення, реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано оцінки посиланням представників позивача на те, що згідно з абз. 1 п. 93 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу України, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Позивач у своїй позовній заяві та поясненнях, наданих суду протягом чисельних судових засідань, посилався, зокрема, але не виключно, на те, що ним не порушувалися строки режиму «транзиту» щодо перебування транспортного засобу RENAULT GRAND SCENIC, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_2 . На підтвердження цього позивач посилався на норми Митного кодексу України, а саме: ст. ст. 490-494 МК України. В свою чергу, судом першої інстанції не надано жодної оцінки та не спростовано тієї обставини, що під час здійснення позивачем виїзду за межі території України 14.01.2019 о 18 год. 38 хв. (дата та час виїзду в день розмитнення, дані «Диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску» містяться в матеріалах справи), в порушення ст. 494 МК України, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення (недотримання) строків режиму «транзит» складений не був. Той факт, що 14.01.2019 о 18 год. 39 хв. (а спірний платіж на суму 8 510 грн. було сплачено лише 14.01.2019 о 20 год. 52 хв.) при виїзді ОСОБА_1 відносно останнього не було складено адміністративного протоколу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не порушив строки режиму «транзит» на транспортний засіб RENAULT GRAND SCENIC, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_3 . Працівники митниці не могли заздалегідь знати про те, що позивач через декілька годин буде повертатися на тому ж самому транспортному засобі через той же самий кордон на територію України. Суд першої інстанції замість встановлення того, чи порушено ОСОБА_1 приписи Митного кодексу України щодо строків режиму «транзит» (ст.95 МК України), лише надав оцінку щодо того, що поломка двигуна не є обставиною непереборної сили. Через вказане порушення не було досліджено і надано будь-якої правової оцінки посиланням (аргументам) сторони позивача на те, що на виконання вимог ст. 192 Митного кодексу України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, 09.11.2018 позивачем надано заяву із додатками до митниці про не включення часу дії обставин непереборної сили до терміну вивезення, у зв`язку із поломкою двигуна. За результатами вказаної заяви ОСОБА_1 отримав позитивну відповідь, про що його було повідомлено в телефонному режимі працівниками митниці (надавались відповідні пояснення самим позивачем у судових засіданнях). Відмови у задоволенні вказаної заяви від митниці не надходило. Вказане, у сукупності з тим, що на ОСОБА_1 при виїзді за кордон не було складено адміністативного протоколу, підтверджує той факт, що у митниці були відсутні будь-які претензії до ОСОБА_1 щодо порушення ним строків режиму «транзит» транспортного засобу RENAULT GRAND SCENIC, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_3 . За таких обставин, на думку позивача, у зв`язку з відсутністю порушення щодо строків режиму «транзит», відсутні підстави для застосування абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу України, яким визначена сплата «добровільного платежу» в розмірі 500 неоподатковуваних доходів громадян. Також, позивач звертає увагу суду на той факт, що автомобіль RENAULT GRAND SCENIC, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_3 , зазнав пошкодження 08.11.2018, а вже 09.11.2018 була подана відповідна заява до митниці. Автомобіль було відновлено 14.01.2019 і в цей же день позивач змінив митний режим "транзит" на "імпорт". Позивач посилався у своїй заяві на ті обставини, які передували його зверненню до митниці з продовженням строку «транзиту» виключно для того, щоб довести суду всі обставини, які спричинили таке звернення. Дійсно, позивач зазначив, що вказані обставини для нього були непереборними, з огляду на їх характер. При цьому, позивачем було надано всі технічні та розрахункові документи зі станції технічного обслуговування. В свою чергу, в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої правової оцінки посиланням сторони позивача, які були викладені у позові та поясненнях, наданих у судових засіданнях, а обмежився лише загальними фразами. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції - повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Позивач та його представник наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 14.01.2019 на митний пост "Велика Писарівка" Сумської митниці ДФС ОСОБА_1 був доставлений легковий автомобіль марки "RENAULT GRAND SCENIC", 2006 року виготовлення, реєстраційний номер " НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , який ввезено на митну територію України через пункт пропуску "Гоптівка" Харківської митниці ДФС в режимі "транзит" з терміном зворотнього вивезення до 10.11.2018. Із копії заяви ОСОБА_1 від 09.11.2018 до Харківської митниці ДФС (а.с. 10) слідує, що позивач повідомив про неможливість своєчасного вивезення за митну територію України ввезеного ним на умовах митного режиму "транзит" з терміном зворотного вивезення до 10.11.2018 автомобіля марки "RENAULT GRAND SCENIC", 2006 року виготовлення, реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", у зв`язку з поломкою двигуна, та вказав, що машина знаходиться на ремонті в м. Харкові, по вул. Плеханівській,

39. В цій заяві він просив митний орган не включати час дії обставин непереборної сили до терміну вивезення. Після ремонту двигуна автомашини 14.01.2019 транспортний засіб ОСОБА_1 було доставлено до Сумської митниці. Позивачем надано документи, які вказували, що з 09.11.2018 по 14.01.2019 транспортний засіб "RENAULT MEGANE SCENIC", реєстраційний номер " НОМЕР_3 , знаходився на Регіональній станції технічного обслуговування автомобілів "Рено". Згідно з копією квитанції № 38193833 від 14.01.2019 позивачем сплачено суму 8510 грн. з призначенням платежу "доплата за митне оформлення транспортного засобу", передбачене абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень МК України (а.с. 50). На митному пості "Велика Писарівка" Сумської митниці ДФС оформлено митну декларацію типу ІМ40АА № 805040/2019/000019 на транспортний засіб "RENAULT MEGANE SCENIC", реєстраційний номер " НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , та відповідно до графи 47 зазначеної декларації декларантом включено цей добровільний платіж за кодом "093" у розмірі 8500 грн. (а.с. 52). В свою чергу, 11.03.2019 на адресу Сумської митниці ДФС ОСОБА_1 подано заяву про повернення помилково сплачених сум митних платежів від 01.03.2019 (а.с. 42-43). В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що відповідно до абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу України, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки ОСОБА_1 дотримані строки митного режиму "транзит", грошові кошти у розмірі 8510 грн. сплачені на розрахунковий рахунок відповідача помилково. В цій заяві, як на підставу непереборної сили, що унеможливлювала виконання вимог п. 1 ст. 95 МК Украни, ОСОБА_1 посилається на те, що "під час експлуатації транспортного засобу комплектуючі запчастини, що відповідають за рух автомобіля, були фізично зношені, через що 08.11.2018 автомобіль за актом прийому транспортного засобу № КА-0004646 переданий до Регіональної станції технічного обслуговування автомобілів "Рено", що знаходиться за адресою: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 39-А". В свою чергу, листом від 25.03.2019 № 2232/С/18-70-19 Сумської митниці ДФС ОСОБА_1 відмовлено у поверненні коштів, оскільки позивачем не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, так як перебування на СТО та здійснення ремонтних робіт транспортного засобу не входить до поняття аварії або дії обставин непереборної сили (а.с. 45-46). Вважаючи відмову митниці щодо не складання висновку про повернення митного платежу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 321 МК України всі товари та транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, перебувають під митним контролем з моменту перетинання митного кордону України і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Згідно з ч. 1 статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, відповідно до статті 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу. За правилами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів). Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не міг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Таким чином, у вищезазначених нормах МК України законодавцем чітко передбачені строки на в`їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також підстави для зупинення перебігу строків виїзду транспортних засобів. В ході розгляду справи встановлено, що 05.11.2018 через митний пост «Гоптівка» Слобожанської митниці Держмитслужби заїхав на територію України легковий автомобіль "RENAULT MEGANE SCENIC", реєстраційний номер " НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , що належить громадянину України ОСОБА_1 , та був поміщений у митний режим "транзит" з терміном зворотнього вивезення до 10.11.2018. Однак, лише 14.01.2019 о 18 год. 39 хв. вказаний легковий автомобіль позивачем був вивезений за межі митної території України, з метою подальшого зворотнього ввезення і поміщення цього автомобіля в режим "імпорт". Після цього, 14.01.2019 о 22 год. 15 хв., тобто через декілька годин після виїзду, позивачем був ввезений через митний пост «Велика Писарівка» Слобожанської митниці Держмитслужби вищезазначений автомобіль та поміщений в митний режим "імпорт". В свою чергу, 09.11.2018, на виконання вимог ст. 192 МК України, позивачем до Харківської митниці ДФС була подана заява, в якій ОСОБА_1 повідомив про неможливість своєчасного вивезення за митну територію України ввезеного ним на умовах митного режиму "транзит" з терміном зворотнього вивезення до 10.11.2018 автомобіля марки "RENAULT GRAND SCENIC", 2006 року виготовлення, реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", у зв`язку з поломкою двигуна, та вказав, що машина знаходиться на ремонті в м. Харкові, по вул. Плеханівській,

39. В цій заяві він просив митний орган не включати час дії обставин непереборної сили до терміну вивезення. При цьому, позивачем було надано документи, які вказували, що з 09.11.2018 по 14.01.2019 транспортний засіб "RENAULT MEGANE SCENIC", реєстраційний номер " НОМЕР_3 , знаходився на Регіональній станції технічного обслуговування автомобілів "Рено". В ході розгляду справи ОСОБА_1 повідомив, що вищезазначені пошкодження автомобіля виникли внаслідок аварії, а саме, наїзд на перешкоду, внаслідок чого пошкоджено піддон картеру двигуна автомобіля. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що частиною 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Тобто, умовами звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Відповідно до пункту "в" частини 2 Загальних положень Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (далі - Правила), затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 № 1118, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, обставини непереборної сили - це смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток портів тощо, закриття шляхів, проток кананалів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події. Подія щодо поломки транспортного засобу та проведення його ремонту у переліку обставин непереборної сили даних Правил відсутня. Також, пунктом 5 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок № 657) встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Визначення понять "обставини непереборної сили" та "аварія" закріплено в пункті 2 Розділу 8 Порядку № 657, відповідно до якого обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність: - аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; - документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; - обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; - факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. В даному випадку, подія щодо технічних несправностей транспортного засобу та проведення його ремонту у переліку обставин непереборної сили або аварії даного Порядку також відсутня. З огляду на викладене, застосовуючи вказані правові норми, колегія суддів зауважує, що такий факт, як ремонт автомобіля внаслідок поломки, не може бути прирівняний до аварії або обставин непереборної сили. Доказів того, що такий ремонт був здійснений у зв`язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не надано. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2018 у справі № 569/4632/16-а, від 26.12.2018 у справі № 464/6899/16-а. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у своїй заяві від 09.11.2018 до митниці ОСОБА_1 просив не включати час дії обставин непереборної сили до терміну вивезення автомобіля, у зв`язку з поломкою двигуна. У позовній заяві позивач зазначає, що під час експуатації транспортного засобу комплектуючі запчастини, що відповідають за рух автомобіля були фізично зношені, через що 08.11.2018 автомобіль за актом прийому транспортного засобу переданий до регіональної станції технічного обслуговування автомобілів. Однак, про факт вищезазначених пошкоджень внаслідок саме аварії, позивач повідомив лише в ході розгляду справи. В свою чергу, зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що обов`язковими умовами не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків є: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили. Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте не містять жодних доказів того, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії обставин непереборної сили. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що за результатами його заяви від 09.11.2018 він отримав позитивну відповідь, про що його було повідомлено в телефонному режимі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами. В свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до абз. 4 п. 6 розділу VIII Порядку №657 за результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом. Проте, такого рішення складено не було, що не спростовано позивачем, тому доказів призупинення строків режиму транзиту для вищезазначеного транспортного засобу немає. В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що під час здійснення ним виїзду за межі території України 14.01.2019 протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення (недотримання) строків режиму «транзит» складений не був, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не порушив строки режиму "транзит" на вищезазначений транспортний засіб, а тому, відповідно, відсутні підстави для застосування абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу України, яким визначена сплата «добровільного платежу» в розмірі 500 неоподатковуваних доходів громадян. Колегія суддів не заперечує того факту, що відносно позивача повинні були застосовуватись заходи адміністративного впливу у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідачем здійснено не було. Однак, відповідно до п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень МК України митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сам сплатив 14.01.2019 на розрахунковий рахунок відповідача суму, передбачену абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень МК України, в результаті чого звільнився від адміністративної відповідальності, а тому і відповідний протокол відносно нього не складався. В подальшому, на митному пості «Велика Писарівка» Слобожанської митниці Держмитслужби була оформлена митна декларація типу ІМ40АА №805040/2019/000019 на вищезазначений транспортний засіб. Відповідно до графи 47 зазначеної МД, декларант включив цей добровільний платіж за кодом 093 у розмірі 8500 грн. В силу приписів частин 1 і 3 статті 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (зокрема, в силу норм ч.ч 1 і 4 статті 54 цього Кодексу органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу). Відповідно до частин 1 і 2 статті 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом. Частина 1 ст. 291 МК України визначає моменти виконання обов`язку із сплати митних платежів, зокрема: 1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів: а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення: б) якщо сплата не пов`язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету: 2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку: б) внесення готівкових коштів у касу банку. Відповідно до п. 37.1. п. 37.2 ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. З огляду на викладене, добровільно сплачена позивачем сума в розмірі 8500 грн., яка передбачена п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень МК України, не підлягає оскарженню, оскільки не може вважатися надмірно сплаченою, а є самостійно визначеною платником податків. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність його рішення, що оскаржується, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року по справі № 480/3886/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 09.06.2020 року