Постанова 4851 № 520/11333/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 р.Справа № 520/11333/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.01.20 року по справі № 520/11333/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001931305 від 25.02.2019; - визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001941305 від 25.02.2019; - визнати недійсною та скасувати податкову вимогу від 15.05.2019. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2018 на територію України ОСОБА_1 ввезений легковий автомобіль, що був у використанні "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Митне оформлення вказаного легкового автомобіля проведене за митною декларацією від 23.05.2018 №UA205090/2018/038788, в якій митна вартість визначена за 6 (резервним) методом. Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні легкового автомобіля, що був у використанні "RENAULT MEGANE", через митний кордон України за митною декларацією від 23.05.2018 №UA205090/2018/038788 та за результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2019 №0001931305, яким було нараховане податкове зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 12852,80 грн., крім того штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3213,20 грн. та №0001941305, яким нараховане податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита в розмірі 5842,18 грн., крім того штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1460,55 грн. Також, відповідачем винесена податкова вимога, згідно з якою податковий борг позивача станом на 14.05.2019 складає 26398,85 грн. Позивач не погоджується з вказаними рішення відповідача, оскільки відповідачем не було враховано те, що органами Волинської митниці ДФС, які здійснювати митне оформлення автомобіля, що був у використанні "RENAULT MEGANE", за митною декларацією від 23.05.2018 №UA205090/2018/038788 не був доведений факт подання позивачем недостовірних документів, недостовірної інформації при митному оформленні вказаного автомобіля, а також той факт, що органами Волинської митниці ДФС при митному оформленні вказаного автомобіля коригування митної вартості не здійснювалося. Враховуючи зазначене, вважає, що податкові зобов`язання зі сплати ПДВ та ввізного мита при митному оформленню автомобіля вважається автоматично узгодженим, оскільки під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не було доведені факти заявления позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість вказаного автомобіля, у тому числі невірно визначено його митну вартість. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.02.2019 №0001931305 та №0001941305. Визнано недійсною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2019 №47-17. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про обґрунтованість висновків щодо порушення позивачем вимог законодавства з питань державної митної справи у зв`язку недостовірним внесенням вартості товарів відповідними митними деклараціями, а, відтак, про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області про донарахування позивачу грошових зобов`язань. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 23.05.2018 на територію України ОСОБА_1 ввезений легковий автомобіль, що був у використанні, "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Митне оформлення легкового автомобіля, що був у використанні, "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), проведене за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/038788, в якій митна вартість визначена за 6 (резервним) методом. Згідно рахунку-фактури від 21.05.2018 №124 вартість транспортного засобу становить 3400 євро, його продавцем виступала компанія "VOS TRUCKS", отримувачем - ОСОБА_1 . За митне оформлення придбаного автомобіля при його митній вартості у 107619,16 грн. нараховано та сплачено позивачем 39990,66 грн. митних платежів. Таким чином, контролюючий орган прийняв митну декларацію ІМ40ДЕ № UA205090/2018/038788, визначив митну вартість товару за 6 (резервним) методом та пропустив легковий автомобіль, що був у використанні, "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на митну територію України. На адресу Державної фіскальної служби України надійшов запит литовських митних органів від 10.08.2018 про підтвердження митного оформлення, ввезення або реєстрацію в Україні автомобілів, серед яких є "RENAULT MEGANE". Згідно експортної митної декларації Литовської республіки MRN №18 LTKC0100EK056755 та рахунку-фактури серії TDT №03719 від 15.05.2018 автомобіль "Рено Меган" проданий компанію UAB "TD TRANSPORT" громадянину ОСОБА_1 за ціною 5400 євро. За результатами розгляду митним органом Волинської митниці ДФС України справи про порушення митних правил, останнім була винесена постанова про порушення ОСОБА_1 митних правил №6625/20500/18 від 21.11.2018. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 23.04.2019 у справі №163/2395/18 вказана постанова про порушення митних правил №6625/20500/18 від 21.11.2018 визнана протиправною та скасована у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23.04.2019 у справі №163/2395/18. З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні легкового автомобіля, що був у використанні "RENAULT MEGANE" через митний кордон України за митною декларацією від 23.05.2018 № UA205090/2018/038788, за результатами якої складено акт №226/20-40-13-05-08/ 2622800852 від 28.01.2019 року. За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 : - п.3 ч. 2 ст. 53, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 293, ч. 1 ст. 295, п. 1 ст. 368 Митного кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання з ввізного мита на загальну суму 5842,18 грн.; - п. 187.7 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 12852,80 грн. На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення 25.02.2019: - №0001931305, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів всього в розмірі 16066,00 грн., з них за податковим зобов`язанням в сумі 12852,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3213,20 грн.; - №0001941305, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами всього в розмірі 7302,73 грн., з них за податковим зобов`язанням в сумі 5842,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1460,55 грн. Головним управлінням ДФС у Харківській області 15.05.2019 винесена податкова вимога форми "Ф" №47-17, згідно з якою податковий борг позивача станом на 14.05.2019 складає 26398,85 грн., а саме: - податковий борг зі сплати ПДВ складає 18149,21 грн., в тому числі основний платіж 12852,80 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3213,20 грн., пеня в розмірі 2083,21 грн.; - податковий борг зі сплати ввізного мита складає 8249,64 грн., в тому числі основний платіж 8249,64 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5842,18 грн., пеня в розмірі 946,91 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс). Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Відповідно до ч. 2 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Як зазначено в ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, шо заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Матеріалами справи встановлено, що митне оформлення ввезеного позивачем легкового автомобіля, що був у використанні, "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) проведено за митною декларацією № UA205090/2018/038788, в якій митна вартість визначена за 6 (резервним) методом. Колегія суддів зазначає, що якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.2018 в справі №808/1341/14, провадження №К/9901/7237/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки контролюючий орган прийняв митну декларацію № UA205090/2018/038788 від 23.05.2018 та самостійно визначив митну вартість товару за 6 (резервним) методом та пропустив легковий автомобіль, що був у використанні, "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на митну територію України, відтак у Головного управління ДПС у Харківській області не було правових підстав для прийняття податкових-повідомлень про донарахування податкових зобов`язань. При цьому, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 23.04.2019 у справі №163/2395/18, яке 19.06.2019 набрало законної сили, постанова про порушення митних правил №6625/20500/18 від 21.11.2018 визнана протиправною та скасована у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 23.04.2019 у справі №163/2395/18 встановлено, що податкові зобов`язання зі сплати ПДВ та ввізного мита при митному оформленню автомобіля, що був у використанні "RENAULT MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за митною декларацією № UA205090/2018/038788 від 23.05.2018 є автоматично узгодженими, оскільки під час проведення митного контролю органом доходів і зборів не було доведено факти заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість вказаного автомобіля, у тому числі невірного визначення митної вартості. Самі по собі документи митних органів Литовської республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності в його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправомірних відомостей щодо вартості товару. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23.04.2019 у справі №163/2395/18, доводи Волинської митниці ДФС про неправомірне зменшення ОСОБА_1 розміру митних платежів ґрунтується виключно на митній декларації MRN №18LTKC0100EK056755 від 15.05.2018, отриманої від литовських митних органів, в той час як відповідно до інформації з мережі інтернет-сайту Європейської комісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація №18LTKC0100EK056755 перебуває у стані підтвердження виходу випущеного для експорту товару. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.02.2019 №0001931305 та №0001941305, а також, податкова вимога Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2019 №47-17, сформована на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, є протиправними, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 року по справі № 520/11333/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 28.05.2020 року