Постанова 4855 № 826/16910/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16910/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, суддя Бояринцева М.А.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті від 05.04.2018 №47373-1305-2655. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 року №47373-1305-2655, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві; стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві вказує, що обов`язок фізичних по сплаті земельного податку у разі переходу права власності на будівлю, споруду але право власності на які в установленому порядку не оформлені підтверджено позицією Верховного Суду у постанові від 23.05.2019 у справі № 826/1430/16. Апелянт, також, наголошує, що згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, однак, витяг з Технічної документації Головного управління земельних ресурсів Вороніном К.В. до ГУ ДФС у м. Києві не надавався, а тому ГУ ДФС у м. Києві, було направлено лист до КМДА, щодо надання інформації про загальну площу будинків та земельних ділянок. Контролюючим органом було розраховано пропорційну частку прибудинкової території враховуючи дані надані органу ДФС листом № 432-164 від 16.01.2016 від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (58,50 х 1075,84 : 2418,2 = 26,02 (м2), де, - 58,50 м2 площа нежитлового приміщення; -1075,84 м2 площа земельної ділянки; - 2418,2 м2 загальна площа будинку). Відповідно сума земельного податку за 2018 рік розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить: 615308,32x1% =6163,08 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну відповідача задоволено; замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів: НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.01.2010 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, вид або види господарської діяльності: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна. Між тим, 30.07.2008 року позивачем придбано нежиле приміщення АДРЕСА_2 . Зазначені обставини підтверджені договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руновою М.О. Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №19/12/17 від 19.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 передано в оренду ОСОБА_2 нежитлове приміщення площею 59 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . 05.04.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №47373-1305-2655, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за податковий період - 2018 рік у розмірі 6163,09 грн. Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за нею право власності/користування земельною ділянкою під таким приміщенням. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16), від 21 листопада 2018 року (справа №826/10289/16). У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. Наведене дає підстави для висновку про те, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. За пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності). За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Тобто у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у постановах від 13, 19 та 26 червня 2018 року (справи №№ 826/14615/16, 814/3427/13-а та 826/10930/13-а відповідно), та у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №820/3488/16. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить висновку, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежилим приміщенням, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 у справі №820/855/17, від 13.03.2019 у справі №808/8734/15, від 14.05.2019 у справі №826/13773/16, від 23.05.2019 у справі №826/1430/16, від 11.06.2019 у справі №826/14720/16. Таким чином, зважаючи на наведене доводи позивача про те, що він не є платником земельного податку, оскільки є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належне йому нерухоме майно в своїй господарській діяльності, як підстави для задоволення адміністративного позову суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до п. 286. 5, п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Також, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, колегія суддів зазначає, що власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Так, позивач стверджує, та не заперечується відповідачем, що належне ОСОБА_1 нежиле приміщення площею 58. 5 кв.м. є частиною багатоквартирного жилого будинку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 30.07.2008 придбано нежиле приміщення АДРЕСА_2 . З матеріалів справи, та, зокрема, відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що при обчисленні земельного податку за користування земельною ділянкою під належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві використало інформацію, надану листом № 432-164 від 16.01.2016 від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», згідно якої вбачається, що нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, яка надана для обслуговування будинку, загальною площею 1075,84 м2, при цьому, загальна площа будинку становить 2418,2 м2. Судом апеляційної інстанції, виходячи з принципу офіційного з`ясування обставин справи, в ході розгляду справи перевірено правильність обчислення відповідачем податкового зобов`язання позивачу за 2018 рік в розмірі 6163,09 грн., яке, як установлено судом, нараховане на підставі інформації, наданої комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», рішень Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» та від 03 липня 2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» (що введено в дію з 01.07.2015 (згідно із рішеннями Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями; листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; листа Державної служби України з питань геодезії,картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями. В межах спірних правовідносин підлягає оцінці також розрахунок визначеного позивачу податкового зобов`язання зі сплати податку на землю фізичних осіб. Так, згідно з пунктом 29.1 статті 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. Як вже було зазначено судом вище, положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, та, зокрема, розрахунку, наведеного відповідачем, пропорційну частку прибудинкової території, на яку нарахований земельний податок, розраховано враховуючи дані надані листом №432-164 від 16.01.2016 від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 58,50 х 1075,84 : 2418,2 = 26,02 (м2), де: - 58,50 м2 площа нежитлового приміщення; -1075,84 м2 площа земельної ділянки: - 2418,2 м2 загальна площа будинку. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони; Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки. Враховуючи вищевикладене нормативно грошова оцінка в 2017 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,002603 гектару, становить: 616308,32грн=4159,95 х26,03x2x1,5x1,249x1,433 х1,06, де: 4159,95 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м. 26,03 кв.м. - площа земельної ділянки; 2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 із змінами та доповненнями; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель,затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). Ставка земельного податку в 2018 році обраховується відповідно до пункту 5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 №242/5629 зі змінами та доповненнями, та становить - 1%. Відповідно сума земельного податку за 2018 рік розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить: 615308,32х1%=6163,08 грн. Згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України). Достовірними, в силу частини 1 статті 75 КАС України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частиною 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів бере такі розрахунку, наведені відповідачем, до уваги, та, зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення посилався на те, що законодавство не зобов`язує фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, нараховувати та сплачувати земельний податок за земельну ділянку, що використовується нею в господарській діяльності, а на невірне проведення відповідачем розрахунку розміру такого податку позивач не вказував, такі підстави не були покладені в основу позову. За аналогічних обставин справи Верховний Суд постановою від 06 лютого 2020 року у справі №820/3488/16 залишив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - без змін. зазначивши, що: «На врахування відповідачем при обчисленні земельного податку нормативної грошової оцінки землі, яка не відповідає дійсності, або ж невірного проведення Інспекцією розрахунку розміру такого податку позивач не вказувала. При цьому матеріали справи свідчать, що судом апеляційної інстанції приймалось рішення з врахуванням поданого контролюючим органом розрахунку нарахованого позивачу зобов`язання зі сплати земельного податку. Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про законність нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати земельного податку ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права». Відтак, оскільки контролюючим органом вірно здійснено ОСОБА_1 розрахунок суми земельного податку за 2018 рік виходячи з площі нежитлового приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_1 та пропорційно частці прибудинкової території, при цьому не допущено арифметичних помилок, суд апеляційної інстанції приходить висновку про правомірність податкового повідомлення рішення від 05.04.2018 №47373-1305-2655 та відсутність підстав для його скасування. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвели до помилкового вирішення справи в частині висновків про те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню через неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання, оскільки відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України (даних державного земельного кадастру), а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А.Б. Парінов О.Є. Пилипенко