Ухвала КГС ВС № 920/691/18

УХВАЛА 04 червня 2020 року м. Київ Справа № 920/691/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 за позовом:

1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України";

2. Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Національна академія аграрних наук України про визнання права постійного користування на земельні ділянки, ВСТАНОВИВ: 01.04.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №920/691/18, подана разом з клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження 23.03.2020. Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №920/691/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.05.2020. До прийняття постанови судом касаційної інстанції колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи та касаційної скарги, встановила, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 задоволено клопотання Національної академії аграрних наук України про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18. Відновлено Національній академії аграрних наук України строк для подання апеляційної скарги на вказане рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної академії аграрних наук України на зазначене рішення. 23.12.2019 від Позивача-1 та Позивача-2 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відмову від позову. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 залучено Національну академію аграрних наук України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів з тих підстав, що господарським судом першої інстанції розглянуто й вирішено спір про право Національної академії аграрних наук України, надане їй Постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.1991 №1370-ХІІ, в частині встановлення порядку володіння та користування спірними земельними ділянками. У подальшому оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 частково задоволено заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" про відмову від позову. Прийнято відмову позивачів від позову у справі № 920/691/18, визнано нечинним судове рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 та закрито провадження у цій справі. Таким чином, апеляційним господарським судом, після надходження заяви позивачів про відмову від позову, було встановлено, що рішення господарського суду першої інстанції безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків незалученої до участі у справі особи, яка подала апеляційну скаргу, однак, в подальшому, частково задоволено вказану заяву позивачів, визнано нечинним зазначене рішення та закрито провадження у цій справі. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Таким чином, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.02.2020 у справі № 62/112, від 24.12.2019 у справі №911/187/18 від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 22.07.2019 у справі №911/2635/17. Таким чином, касаційним господарським судом сформована правова позиція щодо алгоритму дій апеляційного суду у випадку отримання ним апеляційної скарги поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Разом з тим, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, а забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. При цьому Господарським процесуальним кодексом України передбачено обмеження щодо меж розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи лише доводами, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина четверта статті 272 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні обмеження містяться і в статті 305 Господарського процесуального кодексу України "Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи". Отже, хоча Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість апеляційного та касаційного перегляду справи, яка вже вирішена та рішення у якій набуло статусу остаточного, однак здійснення такого перегляду відбувається з урахуванням обмежень встановлених цим кодексом та стосовно доводів, які не розглядались під час такого перегляду. Крім того, відповідно до частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Разом з тим, правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 щодо необхідності відкриття апеляційного провадження за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав та дослідження і встановлення, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги створює можливості для інших учасників процесу щодо зловживання процесуальним правами, в тому числі щодо відмови від позову у справі в якій винесено остаточне рішення. В такий спосіб має місце колізія між принципом диспозитивності господарського судочинства відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України) та принципом res judicata. В той же час, прийняття судом апеляційної інстанції відмови від позову (після розгляду справи Верховним Судом) створює й процесуальну колізію, яка полягає в тому, що визнаючи нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і закриваючи провадження у справі у відповідній частині суд не наділений правом визнання нечинним відповідних постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій, які залишаються чинним. Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу. Таким чином, у зв`язку з необхідністю вирішити питання наявності чи, навпаки, відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду сформованої у постанові від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 щодо обов`язку господарського суду апеляційної інстанції з`ясовувати чи стосується рішення місцевого господарського суду безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою (що може бути підставою для скасування вказаного рішення), у разі подання позивачем заяви про відмову від позову (наслідком розгляду якої може бути визнання зазначеного рішення нечинним), справу №920/691/18 необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Справу № 920/691/18 разом із касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В.А. Зуєв Судді Н.О. Багай Т.Б. Дроботова