Постанова КГС ВС № 1-24-7-5/297-06-7817

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Київ Справа № 1-24-7-5/297-06-7817 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я., за участю помічника судді Гріщенко О. В. (за дорученням судді) розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстільмаш" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" Учасники справи: представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9; представник РВ ФДМУ - Єлісєєва А. В.; представник прокуратури - Савицька О. В.; представник ВАТ "ХК "Краян" - не з`явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог та узагальнені доводи заявника 1.1. 19.07.2017 кредитор ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області в межах справи № 1-24-7-5/297-06-7817 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (далі - ВАТ "ХК "Краян") із заявою та уточненням до заяви від 06.10.2017, в яких посилаючись на статтю 203 ЦК України, статті 40, 41, частину 3 статті 55, статті 58, 59, 65, частину 12 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) просив: - визнати недійсними результати проведених ТБ „Електронні торги України" першого, повторного та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ „ХК „Краян", а саме: цілісного майнового комплексу, що складається з: майно № 1 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , майно № 2 - виробничо - складські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , майно № 3 - нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , майно № 4 - адміністративно - виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , майно № 5 - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , майно № 6 - виробниче обладнання, офісна техніка та меблі, технічне обладнання та інше рухоме майно в кількості 363 найменувань, майно № 7 - автотранспорт в кількості 25 одиниць; - визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016, укладений з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „ХК „Краян" в особі ліквідатора ОСОБА_2; - стягнути з ВАТ „ХК Краян" та ТБ „Перший електронний майданчик", що є правонаступником ТБ "Електронні торги України" судові витрати, пов`язані з розглядом справи. 1.2. Заява обґрунтована тим, що сума вимог ОСОБА_1 в розмірі 291.375,66 грн не була погашена, залишились без задоволення вимоги кредиторів, зокрема - першої черги - працівників підприємства, державних органів - ненадходження до Державного бюджету та інших кредиторів на суму більше 70.000.000 грн. Порушення права ОСОБА_1 , як кредитора, сталося внаслідок грубого порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовано процедури визначення ліквідаційної маси, порядку підготовки (організації) та проведення аукціону з продажу майна банкрута ВАТ "ХК "Краян" та невиконання ліквідатором ОСОБА_2 вимог ухвал суду, постановлених під час провадження по справі, у зв`язку з чим цілісний майновий комплекс банкрута відчужено за заниженою ціною. 1.2.2. Ліквідатором ВАТ „Холдингова компанія „Краян" не була створена ліквідаційна комісія, незважаючи на те, що суд неодноразово своїми ухвалами вимагав надати на затвердження суду її склад. Погодження переліку ліквідаційної маси банкрута було проведено з порушенням норм законодавства, зокрема, Порядку погодження планів санації, мирових угод та переліків ліквідаційних мас, затвердженого Наказом ФДМУ від 06.06.2017 №895, оскільки перелік ліквідаційної маси від 24.11.2014 був погоджений ФДМУ від 24.12.2014 без наявності реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду від 07.05.2015. За відсутності належним чином проведеного погодження, реалізація майна ВАТ „ХК Краян" на аукціоні, є грубим порушенням п. 12 ст. 96 Закону про банкрутство та вказано, що у копії „Перелік ліквідаційної маси" від 24.11.2014, який затверджений ФДМУ від 24.12.2014, завірений ліквідатором та наданий суду, міститься 499 одиниць найменувань майна боржника, яке увійшло до переліку та знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Косовська,

2. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 63521090 від 14.07.2016, за нерухомістю, що входить до цілісного майнового комплексу ВАТ „Холдингова компанія „Краян", зокрема: м. Одеса, вул. Косовська, 2 та вул. Шота Руставелі, 5, міститься ряд обтяжень. 1.2.3. Щодо порушень порядку проведення першого аукціону заявник наголошував на тому, що з аналізу інформації, розміщеної на сайті ТБ „Електронні торги України" та на офіційному сайті Мінюсту України та на офіційному сайті ВГСУ, початкова вартість майна боржника відрізняється. На сайті ТБ „Електронні торги України" ціна майна зазначена у розмірі 66.752.886 грн, тоді як на сайті Мінюсту України на та сайті ВГСУ початкова ціна майна вказана у розмірі 65.041.867 грн. 17.06.2015 на підставі повідомлення ТБ „Електронні торги України" вих. № 17/06-15/13 від 17.06.2015 на сайті Мінюсту та сайті ВГСУ опубліковано повідомлення про скасування аукціону з продажу майна ВАТ „Холдингова компанія „Краян" за номером публікації 19176, тоді як 17.06.2015 на офіційному сайті Мінюсту та на офіційному сайті ВГСУ опубліковані оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута за номером публікації 19168. 22.06.2015 на офіційному сайті Мінюсту України та на офіційному сайті ВГСУ опубліковані оголошення про результати проведення аукціону з продажу майна банкрута за номером публікації 19327. При опублікуванні оголошення про результати проведення аукціону, Мінюст та ВГСУ посилаються на лист-повідомлення ТБ „Електронні торги України" № 225/06-15/АП від 19.06.2015. З аналізу публікацій на сайті Мінюсту та ВГСУ № 19176 від 17.06.2015 про скасування торгів (час розміщення публікації 15:48 та 12:08 відповідно) та публікації № 19168 від 17.06.2015 про проведення торгів (час розміщення публікації 10:57 та 11:13 відповідно), заявник робить висновок про те, що з 17.06.2015 в проміжок часу з 10:57 по 12:08 організатором проводилися двоє різних торгів з продажу одного й того ж майна тобто публікація про скасування першого аукціону була опублікована пізніше, ніж публікація про проведення паралельного першого аукціону. У повідомленні про скасування першого аукціону зазначено, що аукціон скасовується у зв`язку зі зміною початкової вартості майна (вих. №17/06-15/13 від 17.06.2015) і у повідомленні організатора торгів про проведення паралельного першого аукціону повинні бути внесені відповідні зміни щодо початкової вартості майна, та повинно бути інше повідомлення, ніж № 16/06-15/367-ОГ/МЮ/ВГСУ від 16.06.2015, що є також порушенням порядку проведення аукціону. З аналізу публікацій на сайті Мінюсту та ВГСУ № 19168 від 17.06.2015 про проведення паралельних перших торгів та публікації № 19327 від 22.06.2015 про визнання аукціону таким, що не відбувся, слідує, що організатор аукціону надав бажаючим взяти участь у аукціоні, час реєстрації як учасників аукціону з 17.06.2015 з 10:57 по 19.06.2015 до 15:00, а тому бажаючі прийняти участь у електронних торгах мали тільки дві доби для того, щоб зареєструватися як учасники аукціону, в той час, коли цей аукціон мав відбутися тільки через місяць (початок аукціону 20.07.2015). Організатор аукціону, прописуючи в оголошенні про проведення аукціону, порядок реєстрації учасників аукціону, поставив свідомо нездійсненні умови реєстрації, що є штучним створенням перепон для участі у електронних торгах. Такі порушення обмежують кількість учасників торгів, можуть вплинути на формування продажної ціни лота, суперечать вимогам ст. 61 Закону про банкрутство, а тому є суттєвими підставами для визнання прилюдних торгів недійсними. 1.2.4. Щодо порушень порядку проведення повторного аукціону: організатором аукціону надана недостовірна інформація щодо предмету аукціону, відрізняються номера лотів, зазначених на сайті організатора аукціону в розділі „параметри аукціону" і в розділі „офіційний текст оголошення", а також публікація на сайтах Мінюсту та ВГСУ, а саме: 24.06.2015 на сайті ТБ „Електронні торги України" опубліковано оголошення про проведення повторного аукціону електронних торгів з продажу майна банкрута лот 200906, тоді як в розділі „параметри аукціону", майно боржника лот 200906 продається з аукціону як цілісний майновий комплекс; в розділі сайту „Офіційний текст оголошення" розміщено лист-повідомлення ТБ „Електронні торги України" № 23/06-15/384-ОГ/МЮ/ВГСУ від 23.06.2015, в якому в п.2 номер лоту зазначений як лот №200904. Організатором аукціону змінюються умови реєстрації потенційних учасників аукціону, вже після того як оголошення про проведення аукціону було розміщено на офіційному сайті Мінюсту та ВГСУ, зокрема, змінена дата останнього для подачі заявок на участь в аукціоні, оскільки 24.06.2015 на офіційному сайті Мінюсту України та на офіційному сайті ВГСУ опубліковані оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута із зазначенням останнього дня прийому заявок на торги 30.07.2015 15:00, тоді як 25.06.2015 на офіційному сайті Мінюсту та на офіційному сайті ВГСУ опубліковані ще оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута із зазначенням днем прийому заявок на торги як 30.06.2015 15:00. Розміщення інформації на сайті організатора аукціону (електронних торгів) про продаж цілісного майнового комплексу ВАТ „ХК „Краян" в розділі „Право вимоги" є некоректним та незаконним. Організатор аукціону фактично приховав інформацію від потенційного покупця, чим перешкоджав покупцям отримати достовірну інформацію про аукціон. Вказані порушення при проведенні повторного аукціону привели до того, що потенційні учасники аукціону отримували недостовірну інформацію щодо предмету аукціону, умов реєстрації учасників аукціону та порядку його проведення, що в свою чергу вплинуло на формування попиту, можливість участі в аукціоні потенційних покупці та кінцеву ціну реалізації майна. Також організатором аукціону порушено строки його проведення, оскільки між оголошенням про результати проведення повторного аукціону, як такого, що не відбувся від 01.07.2015, оголошення про проведення другого повторного аукціону від 19.11.2015, пройшло чотири місяця та дев`ятнадцять діб. Враховуючи приписи ч.1 ст. 65 Закону про банкрутство, другий повторний аукціон мав відбутися протягом місяця, тобто до 01.08.2015. Фактично, аукціон відбувся 04.01.2016, тобто замість місяця, проведення аукціону відбулося через шість місяців та три доби, чим порушено вимоги наведеної норми та внаслідок чого було звужено кількість осіб, які б могли прийняти участь у аукціоні з продажу майна банкрута, що в результаті позбавило кредиторів права отримати більшу суму з реалізації майна банкрута. Іншу підставу порушення порядку проведення другого повторного аукціону заявник вказує приховування інформації що проведення аукціону від потенційних учасників аукціону, шляхом розміщення інформації про аукціон в розділах сайту, які не відносяться до нерухомого майна або цілісних майнових комплексів. 1.2.5. Стосовно порушень Закону про банкрутство щодо правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту під час проведення всіх торгів: на протязі всього часу проведення аукціонів (першого, повторного, другого повторного) з продажу майна банкрута відбулося без розміщення оголошення про його проведення на нерухомому майні, яке було предметом продажу, що є істотним порушенням процедури. Інформаційне повідомлення про проведення торгів, яке доведене неналежним способом зменшує можливість участі в аукціоні потенційних покупців та відповідно впливає на формування попиту та кінцеву ціну реалізації майна, що у свою чергу безпосередньо вплинуло на відчуження цілісного майнового комплексу банкрута за заниженою ціною. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного растру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обжата нерухомого майна за місцезнаходженням Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться ряд обтяжень. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за місцезнаходженням АДРЕСА_2 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться ряд обтяжень. На думку заявника, відсутність повної та правдивої інформації щодо майна, продаж якого здійснювався на електронних торгах, є порушенням порядку організації та проведення аукціону, передбаченого статтями 50, 59 Закону про банкрутство. Законом не надано право організатора аукціону на власний розсуд зменшувати обсяг інформації, яку належить розмістити, а тому зазначене не відповідає вимогам названого Закону щодо змісту оголошення про проведення аукціону, в якому передбачений весь перелік необхідної інформації для покупця. Наявний у матеріалах справи договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута від 10.02.2016, не посвідчений нотаріально, був укладений ліквідатором з переможцем аукціону UAB NASTER за тридцять сім днів після оголошення переможця торгів, що дає підстави вважати строк на укладення даного договору порушеним. Замовником (ліквідатором) і організатором аукціону (електронних торгів) з продажу майна банкрута були порушені норми Закону про банкрутство, які регламентують порядок підготовки та проведення аукціону в процедурах банкрутства, а саме: створення ліквідаційної комісії; правил, які регулюють порядок формування ліквідаційної комісії; питання визначення початкової вартості майна банкрута; правил, які визначають процедуру підготовки (організації) аукціону; правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту (обсягу інформації і надання недостовірної інформації); самого порядку проведення аукціону (першого, повторного, другого повторного аукціонів), штучне обмеженні кількості учасників торгів; дотримання строків проведення аукціону (проведення аукціону поза граничним строком його можливого проведення), що є вагомими підставами для визнання результатів аукціонів недійсними. 1.2.6. У доповненні та уточненні до заяви ОСОБА_1 вказує на наявність порушення Закону щодо правил, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, наданні достовірної інформації та вимог до змісту оголошення під час проведення всіх торгів, а саме: не розміщенні оголошення про його проведення на нерухомому майні; відсутність повної та правдивої інформації щодо майна в частині інформації щодо зареєстрованих заборон та арештів на нерухоме майно; а також на той факт, що протягом одного року, тобто 04.01.2016 весь цілісний майновий комплекс ВАТ "ХК "Краян", було продано лише за 11.534.898,73 грн, а 19.10.2016 тільки одну будівлю заводу ВАТ "ХК "Краян" було перепродано за ціною 185.000.000 грн, що свідчить про заниження у десятки разів реальної ціни майна банкрута. Наявний матеріалах справи договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута від 10.02.2016, не посвідчений нотаріально, було укладено ліквідатором з переможцем аукціону за 37 днів після оголошення переможця торів, що дає підстави вважати строк на укладення договору порушеним; кандидатуру організатора аукціону було погоджено з Фондом державного майна України, однак у матеріалах справи відсутні докази погодження ФДМУ умови проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості. 1.2.7. В жодному із восьми звітів ліквідатора про хід ліквідаційної процедури не зазначено про укладення додаткової угоди №1 від 29.06.2015, яка є невід`ємною частиною договору №5/1-15 про проведення аукціону від 19.01.2015. Ліквідатором систематично подавались звіти до суду хронологічно датовані пізніше додаткової угоди №1 від 29.06.2015 і протягом більше двох років ані суду, ані сторонам у справі, ані установі, перед якою звітує ліквідатор, не було відомо про існування додаткової угоди №1 від 29.06.2015, яка є невід`ємною частиною договору №5/1-15 про проведення аукціону від 19.01.2015, а тому суд має критично ставитися до зазначеного доказу. 1.2.8. Щодо дотримання ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_2 вимог ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство та наявності оголошення про продаж на об`єктах нерухомого майна банкрута ВАТ „ХК „Краян": протягом проведення електронних торгів у період з 16.06.2015 по 04.01.2016 ніяких оголошень про продаж, на реалізованих з аукціону об`єктах нерухомого майна ВАТ „ХК „Краян" розміщено не було. Твердження ліквідатора про розміщення оголошення про продаж на об`єктах нерухомого майна банкрута ВАТ „ХК „Краян" з дотриманням вимог частини 3 статті 58 Закону про банкрутство завідомо неправдиві і такі, що спростовуються фактичними обставинами. Розміщення інформації на сайті організатора аукціону (електронних торгів) про продаж цілісного майнового комплексу ВАТ „ХК „Краян" в розділі „Право вимоги" є неправильним, протизаконним та направленим на перешкоджання покупцям в отриманні достовірної інформації про аукціон. Заявником надано суду копію звернення 28 громадян-кредиторів з вимогами по заробітній платі від 11.09.2017, в яких повідомлено, про те, що на протязі проведення електронних торгів у період з 16.06.2015 по 04.01.2016 ніяких оголошень про продаж майна ВАТ "ХК "Краян" розміщено не було.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів першого аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ "ХК "КРАЯН". 2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним: - законодавець прямо пов`язує законність проведення аукціону із законністю правочинів, укладених з метою його реалізації: договорів, а також інших юридично значимих дій, пов`язаних з оформленням права власності на майно. При цьому сам по собі аукціон та його результат не є підставою для відчуження майна боржника, а є лише передумовою для укладення між переможцем та боржником відповідного правочину - договору купівлі-продажу майна та подальшого оформлення правовстановлюючих документів про право власності на придбане майно. Тобто аукціон є лише засобом досягнення результату у вигляді відчуження майна боржника. Підставою ж для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону; - відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Об`єктом захисту визначається порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. В свою чергу, порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. - посилаючись на приписи частини 4 статті 40, частини 1 статті 41, частини 2 статті 44, статті 45, частини 1 статті 49 Закону про банкрутство Господарський суд Одеської області зазначив про те, що ліквідатором проведено ліквідаційну процедуру, організовано аукціон з продажу майна банкрута, укладено договір купівлі-продажу майна з переможцем, задоволено вимоги кредиторів першої черги за рахунок виручених коштів, зокрема й вимоги ОСОБА_1 ; - грошове зобов`язання банкрута перед ОСОБА_1 , визначене ухвалою господарського від 10.07.2015, є погашеним шляхом задоволення у повному обсязі. Частина боргу була оплачена ліквідатором банкрута у 2016 відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство, а частина з порушенням вказаних положень Закону через два роки тільки після постановлення судом ухвали про зобов`язання ліквідатора здійснити таке перерахування; - суд відхилив твердження заявника про порушення права на отримання належної суми вимог ОСОБА_1 в розмірі 291.375,66 грн та те, що порушення його права, як кредитора, сталося внаслідок порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовано процедури визначення ліквідаційної маси, порядку підготовки (організації) та проведення аукціону з продажу майна банкрута ВАТ "ХК "Краян", та невиконання ліквідатором ОСОБА_2 вимог ухвал суду, постановлених під час провадження по справі внаслідок чого цілісний майновий комплекс банкрута відчужено за заниженою ціною. Суд наголосив на тому, що вимоги заявника в сумі 291.375,66 грн, які слід було задовольнити за рахунок коштів, виручених від продажу майна банкрута, залишились незадоволеними, тому суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 та зобов`язав ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 провести з ним повний розрахунок та перерахувати йому грошові кошти у розмірі 291.375,66 грн. Тобто очевидним є той факт, що незадоволення частини вимог ОСОБА_1 відбулось внаслідок несвоєчасного перерахування ліквідатором вказаних коштів, незважаючи на те, що виручених за рахунок проданого майна банкрута коштів було цілком достатньо для задоволення вимог кредиторів першої черги за реєстром вимог кредиторів, затверджених господарським судом до проведення торгів, у тому числі ОСОБА_1 . Внаслідок вказаного порушення, допущеного ліквідатором, судом і була задоволена скарга ОСОБА_1 на його дії та зобов`язано перерахувати залишок несплаченої суми, що станом на 07.03.2018 було виконано ліквідатором, кошти зараховані на депозитний рахунок нотаріуса; - ОСОБА_1 не доведено, що результати аукціону та укладений договір купівлі-продажу порушили його права і законні інтереси, враховуючи відсутність зв`язку із визначенням суми, за яку продано майно, якої було достатньо для задоволення його вимог, та відсутність заборгованості, яка деякий час залишалась незадоволеною. Уявлення заявника про невідповідність аукціону та договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушення його прав та інтересів не є самостійною підставою для визнання недійсним аукціону та договору у судовому порядку, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 3.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та передано справу № 1-24-7-5/297-06-7817 на новий апеляційний розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду в іншому складі суду у зазначеній частині. В постанові від 28.05.2019 Верховний Суд зазначив, що при новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить перевірити обставини припинення зобов`язання щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 шляхом внесення коштів ліквідатором боржника на депозитний рахунок нотаріуса та дотримання нотаріусом процедури повідомлення ОСОБА_1 про наявність коштів внесених на його ім`я ліквідатором боржника; розглянути доводи конкурсного кредитора - Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Краянліфт", викладені у заяві про приєднання до апеляційної скарги, на предмет порушення його прав оспорюваним правочином та по суті доводів апелянта ОСОБА_1 про порушення норм законодавства про банкрутство при проведенні оспорюваних торгів, з огляду на його приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 ; з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду як апеляційної скарги ОСОБА_1 , так і заяви Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Краянліфт" про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 про відповідність вимогам закону оспорюваного правочину з продажу майна боржника з публічних торгів та обґрунтованість ухвали місцевого суду 07.03.2018 про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника з аукціону 10.02.2016. 3.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів першого, повторного та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ "ХК "КРАЯН" у справі №1-24-7-5/297-06-7817. Постанова суду, зокрема, мотивована наступним: - законодавством не встановлено особливих вимог щодо форми та способу повідомлення нотаріусом кредитора про внесення боргу у депозит; - оскільки у даному випадку були наявні причини, за яких грошове зобов`язання боржника перед кредитором - ОСОБА_1 не могло бути виконано у вказаний в ухвалі суду від 09.02.2018 спосіб, а саме шляхом перерахування на картковий рахунок, відкритий у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", ліквідатором ОСОБА_2 правомірно був обраний спосіб виконання грошового зобов`язання шляхом внесення відповідної суми у депозит нотаріуса відповідно до приписів статті 537 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); - статті 528 ЦК України встановлює для кредитора, окрім права на отримання задоволення його кредиторських вимог, встановленого статтею 509 того ж Кодексу та статтею 45 Закону про банкрутство, ще додатково зобов`язання прийняти виконання за боржника від іншої особи. Колегією суддів не встановлено жодного правового акту, який би приписував банкруту виконувати грошові зобов`язання перед кредиторами фізичними особами виключно особисто та забороняв боржнику покладати таке виконання на іншу особу (за її згодою); - ОСОБА_1 , починаючи з 07.03.2018 був фактично обізнаний про внесення ліквідатором ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 291.375,66 грн на депозитний рахунок приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, але не скористався можливістю та не отримав вказані грошові кошти, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 реалізувати свої права та отримати повне погашення кредиторських вимог у справі про банкрутство. У зв`язку з наведеним, судом відхилено доводи скаржника про те, що розрахунок з ним не було проведено у повному обсязі та ліквідатором не погашена заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 291.375,66 грн, оскільки він не був повідомлений належним чином приватним нотаріусом ОСОБА_12 про внесення ліквідатором ОСОБА_2 боргу у депозит; - доводи скаржника про порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 45 Закону про банкрутство, за наявності непогашених вимог інших фізичних осіб до банкрута при здійсненні погашення вимог ОСОБА_1 на суму 291.375,66 грн. ОСОБА_2 як фізичною особою суд відхилив, оскільки виконання зобов`язання за боржника виконувала інша особа за рахунок власних коштів на підставі правових норм цивільного законодавства, якими передбачено для кредитора виникнення зобов`язання щодо прийняття від іншої особи такого виконання; - суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про припинення зобов`язань боржника перед кредитором ОСОБА_1 щодо виплати заробітної плати; - доводи заявника про порушення його власних інтересів внаслідок проведення оскаржуваних аукціонів з продажу майна ВАТ "ХК "Краян" свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, оскільки грошові зобов`язання боржника перед ОСОБА_1 були погашені у повному обсязі, а відтак у заявника відсутнє право (законний інтерес), на захист якого він звернувся із заявою про визнання недійними результатів аукціону з продажу майна боржника. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначила про відсутність необхідності надавати оцінку дійсності оскаржених торгів та укладеному договору купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій 4.1. 08.08.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртекстільмаш" (далі - ТОВ "Укртекстільмаш") звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (далі - ВАТ "ХК "Краян", боржник) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.08.2006 порушено провадження у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 про банкрутство ВАТ "ХК "Краян", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 4.2. Ухвалою підготовчого засідання суду від 06.09.2006 визнано ТОВ „Укртекстільмаш" кредитором ВАТ „ХК „Краян"; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майном боржника призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В.; залучено до участі у справі Фонд державного майна України. Ухвалою попереднього засідання суду від 27.03.2007 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ „ХК „Краян" з вказівкою сум визнаних вимог та черговістю їх задоволення. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2007 введено процедуру санації ВАТ ХК "Краян"; призначено керуючим санацією ВАТ ХК "Краян" арбітражного керуючого Нестеренко С.С. Постановою Господарського суду Одеської області від 25.07.2014 припинено процедуру санації ВАТ „ХК „Краян" та припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_2; визнано ВАТ „ХК „Краян" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену ст. ст. 37-46 Закону про банкрутство; призначено ліквідатором ВАТ „ХК „Краян" арбітражного керуючого ОСОБА_2 4.3. Згідно з звітами ліквідатора від 10.11.2016, 13.03.2017, 10.11.2017, 01.03.2018 на виконання повноважень, покладених на ліквідатора Законом та доданих до них документів проведено інвентаризацію, складено інвентаризаційні описи від 30.09.2014; виявлено майно банкрута, сформовано ліквідаційну масу, перелік якої погоджено Фондом Державного майна України на виконання положень ч.12 ст. 96 Закону про банкрутство, проведено оцінку майна, про що свідчить договір від 31.01.2015, витяг з висновку про вартість майна ПП "Аналітик" з рецензією Експертної ради УТО в Одеській області від 29.05.2015, організовано аукціон з продажу майна банкрута, погоджено кандидатуру організатора аукціону з ФДМУ (лист від 02.02.2015), укладено договір на проведення аукціону № 5/1-15 від 19.01.2015 з Товарною біржею "Електронні торги України" з додатковою угодою №1, якою торги проведені, визначено переможця, про що складено протокол від 04.01.2016; 10.02.2016 ліквідатором банкрута та переможцем ЗАТ „UAB NASTER" укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні з додатками, відповідно до положень статті 75 Закону про банкрутство та складено акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, проведено розрахунки з кредиторами 1 черги (виписка по банківському рахунку, квитанція, лист нотаріуса. 4.4. У судовому засіданні 07.03.2018 судом досліджені оригінали наступних доказів: лист ФДМУ від 24.12.2014 №10-17-18052 щодо погодження переліку ліквідаційної маси банкрута; перелік ліквідаційної маси від 24.11.2014, погоджений Фондом Державного майна; договір на проведення незалежної оцінки від 31.01.2015 ліквідатора банкрута з ПП "Аналітик", рецензія Експертної ради Українського товариства оцінювачів в Одеській області від 29.05.2015 на звіт про незалежну оцінку ринкової вартості підприємства ВАТ "ХК "Краян" виконаний ПП "Аналітик" від 31.01.2015 (вартість об`єкта оцінки, визначена у звіті 66.752.886 грн) договір на проведення аукціону № 5/1-15 від 19.01.2015 з Товарною біржою "Електронні торги України" з додатковою угодою №1, договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні між ВАТ "ХК "Краян" та ЗАТ „UAB NASTER" з додатками №1-2. 4.5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2015 затверджено поданий ліквідатором ВАТ „ХК „Краян" - арбітражним керуючим ОСОБА_2 реєстр грошових вимог кредиторів до ВАТ „ХК „Краян" відповідно до ст. 45 Закону про банкрутство на загальну суму 58.854.524,14 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2015 затверджено поданий ліквідатором ВАТ „ХК „Краян" - арбітражним керуючим ОСОБА_2 реєстр грошових вимог кредиторів до ВАТ „ХК „Краян" на загальну суму 7.264.155,70 грн, до якого включено вимоги ОСОБА_1 на суму 591.375,66 грн із черговістю задоволення вимог - перша черга, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону. Відповідно до реєстру погашення вимог кредиторів ВАТ „ХК „Краян" з заробітної плати, наданого ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_2, в якому зазначено прізвище, ім`я, по-батькові, адресу особи, загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 10.366.991,8 грн, сума оплаченої заборгованості - 9.881.879 грн. З реєстру погашення вимог кредиторів ВАТ „ХК „Краян" із заробітної плати вбачається, що ОСОБА_1 було оплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 300.000 грн, залишок не оплаченої заборгованості склав 291.375,66 грн. Сплата кредиторської заборгованості в сумі 300.000,00 грн підтверджується випискою банку за період з 11.03.2016 по 22.03.2016 з рахунку № НОМЕР_1 ВАТ „ ХК „Краян". 4.6. У березні 2016 кредитор ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого, у якій просив зобов`язати арбітражного керуючого ОСОБА_2 провести повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", залишок належних йому на підставі ухвали суду від 10.07.2015 грошових коштів в розмірі 291.375,66 грн. Ухвалою Господарського суду від 09.02.2018 скаргу ОСОБА_1 задоволено з посиланням на те, що на день проведення торгів (04.01.2016) був сформований та затверджений судом реєстр вимог кредиторів по заробітній платі в сумі 11.463.479, 06 грн., до якої увійшла і сума заборгованості ОСОБА_1 . Враховуючи, що в порушення статті 45 Закону про банкрутство вимоги ОСОБА_1 в сумі 291.375,66 грн, які слід було задовольнити за рахунок коштів, виручених від продажу майна банкрута залишились незадоволеними, суд зобов`язав ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та перерахувати на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ „Банк інвестицій та заощаджень" залишок належних на підставі ухвали суду від 10.07.2015 грошові кошти у розмірі 291.375,66 грн. Вказана ухвала Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 не була оскаржена жодним з учасників провадження у справі про банкрутство ВАТ "ХК "Краян" та набрала законної сили. 4.7. 06.03.2018 ліквідатором були надані пояснення з додатком: копією квитанції №5 від 06.03.2018, в яких повідомлено, що з метою виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 09.02.2018 ліквідатор банкрута звернувся до відділення ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", де працівником банку було повідомлено, що зарахувати кошти на вказаний ОСОБА_1 рахунок є неможливим, у зв`язку з тим, що рахунок закрито. У зв`язку з наведеним, арбітражним керуючим ОСОБА_2 здійснено внесення грошових коштів у розмірі 291.375,66 грн. на депозитний рахунок нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 з метою їх перерахування ОСОБА_1. 06.03.2018 до Господарського суду Одеської області надійшов лист від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 № 77/02-33 від 05.03.2018, в якому останній повідомляє, що на його депозитний рахунок були внесені грошові кошти від ліквідатора ВАТ "ХК "Краян" ОСОБА_2 в сумі 291.375,66 грн для перерахування ОСОБА_1 згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області № 1-24-7-5/297-06-7817 від 09.02.2018. 4.8. Судом прийнято до уваги надані ОСОБА_2 пояснення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що їй була відома інформація про відкритий картковий рахунок в установі банку щодо фізичної особи ОСОБА_1 станом на березень 2018 року (із зазначенням конкретної банківської установи та номера рахунку). За відсутності вказаної інформації виконати вимоги господарського суду в установлений ухвалою спосіб у ліквідатора не було можливостей. Виконувати вимоги господарського суду щодо перерахування залишку боргу перед ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор станом на березень 2018 року також не мав фактичної можливості, оскільки у банкрута були відсутні для цього майнові активи та ліквідаційний рахунок в банку був закритий. 4.9. Згідно з поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_12 законодавством України не передбачений спеціальний порядок повідомлення кредитора про внесення боргу у депозит. 05.03.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_12 відправлено листа ОСОБА_1 з повідомленням про внесення на депозитний рахунок нотаріуса ОСОБА_12 ліквідатором ВАТ "ХК "Краян" ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 291.375,66 грн для виконання зобов`язань перед ним згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області № 1-24-7-5/297-06-7817 від 09.02.2018. На підтвердження викладеного до матеріалів справи надано копію листа № 76/02-23 від 05.03.2018, адресованого ОСОБА_1, в якому останнього, серед іншого, повідомлено про те, що для отримання грошових коштів, внесених на депозитний рахунок нотаріуса, ОСОБА_1 необхідно звернутися за адресою: АДРЕСА_7 . При собі мати: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та реквізити рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 . 4.10. ОСОБА_1 надав до матеріалів справи паперову копію електронного листа Міністерства юстиції України № 46061/П-21909/8.3.2 від 10.12.2019 (за підписом Першого заступника Міністра) з відповіддю на запит ОСОБА_1 , де зазначено про те, що згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 глави 21 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, якщо боржник не вказав місцезнаходження кредитора і нотаріусу це місцезнаходження невідоме, боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит є його обов`язком. Також зазначено, що законодавством не встановлено особливих вимог щодо форми та способу повідомлення нотаріусом кредитора про внесення боргу у депозит. Водночас, враховуючи нотаріальну практику, зазначені повідомлення надсилаються за допомогою засобів поштового зв`язку. Повідомлення має бути здійснено у спосіб незаборонений законом та мати статус належного доказу відповідно до положень законодавства у сфері судочинства. Також в листі додатково зазначено, що роз`яснення Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, а мають інформаційний характер. 4.11. На підтвердження факту направлення повідомлення ОСОБА_1 приватним нотаріусом ОСОБА_12 надано копію самого тексту повідомлення. Зважаючи на те, що законодавством не визначено певного порядку форми та способу повідомлення нотаріусом кредитора про внесення боргу у депозит, суд апеляційної інстанції залучив надані приватним нотаріусом ОСОБА_12 документи до справи на підтвердження факту повідомлення ОСОБА_1 про внесення ліквідатором ОСОБА_2 боргу у депозит. 4.12. Наявні у справі матеріали, а саме: пояснення (вих.№02-13/06/03-02/18 від 06.03.2018) про зарахування грошових коштів у розмірі 291.375,66 грн на депозитний рахунок приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12; копія квитанції № 5 від 05.03.2018 про внесення коштів на депозит нотаріуса з метою їх перерахування ОСОБА_1 відповідно до ухвали від 09.02.2018; заява за підписом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 від 06.03.2018 про ознайомлення з матеріалами справи № 1-24-7-5/297-06-7817, на зворотньому боці якої міститься напис та підпис датований 07.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 ознайомився з поясненнями ліквідатора від 06.03.2018, а також з квитанцією № 5 від 05.03.2018, свідчать про те, що ОСОБА_1 , починаючи з 07.03.2018 був фактично обізнаний про те, що ліквідатором ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 291.375,66 грн внесені на депозитний рахунок приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12. ОСОБА_1 не скористався можливістю та не отримав грошові кошти, зазначаючи причиною неотримання ним коштів з депозиту нотаріуса - сумніви у правомірності таких дій з боку арбітражного керуючого, оскільки дані грошові кошти не належать боржнику, а є власністю ОСОБА_2 , яка сплатила заборгованість замість боржника, а також сумніви у законності джерел придбання такої суми коштів ОСОБА_2 , як фізичною особою. Таким чином, кредитор ОСОБА_1 сам відмовляється від отримання погашення заборгованості перед ним, ліквідатор ОСОБА_2 правомірно не враховує суму грошових вимог цього кредитора. 4.13. Ліквідатором ОСОБА_2 до Господарського суду Одеської області надано звіт ліквідатора по виконаній роботі щодо ліквідації Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" (датований 10.11.2017), в якому зазначено, що на виконання пункту 7 статті 38 Закону про банкрутство ліквідатором закрито рахунки ВАТ "ХК "Краян" відкриті в банківських установах. Для проведення ліквідаційної процедури ліквідатором відкрито рахунок в Одеській філії ПАТ "Ощадбанк", який закрито після завершення розрахунків з кредиторами в межах коштів, що надійшли від продажу майна боржника. В матеріалах справи міститься довідка № 26-2/4845 від 17.10.2016 Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк", в якій зазначено що в філії 17.10.2016 закрито поточний рахунок на ім`я юридичної особи - ВАТ "ХК "Краян". Під час розгляду справи про банкрутство ВАТ "ХК "Краян" в суді апеляційної інстанції, ліквідатор ОСОБА_2 підтвердила факт того, що на час винесення ухвали 09.02.2018 всі грошові кошти, які були отримані від продажу майна боржника, були розподілені та ліквідаційний рахунок банкрута було закрито. Оскільки ухвалою від 09.02.2018 ліквідатора ОСОБА_2 було зобов`язано провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та перерахувати залишок належних на підставі ухвали суду від 10.07.2015 грошових коштів у розмірі 291.375,66 грн, ОСОБА_2 внесла на депозит нотаріуса власні грошові кошти. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт внесення на депозитний рахунок приватного нотаріуса власних грошових коштів у сумі 291.375,66 грн ОСОБА_2 як фізичною особою. Вказані кошти ніколи не належали банкруту, що підтверджено матеріалами даної справи. Арбітражний керуючий ОСОБА_2, яка призначена ухвалою господарського суду виконувати повноваження ліквідатора банкрута ВАТ "Холдингова компанія "Краян", є фізичною особою в силу положень ст. 1 Закону про банкрутство та як фізична особа відповідно до приписів ЦК України є учасником цивільних відносин. Фізична особа ОСОБА_2 добровільно прийняла від боржника у справі про банкрутство та виконала особисто зобов`язання за боржника (ВАТ "ХК "Краян") перед фізичною особою ОСОБА_1 у спосіб, передбачений статтею 537 ЦК України, шляхом внесення належних з боржника кредиторові грошей у депозит нотаріуса, що на думку колегії суддів апеляційного господарського суду не є порушенням норм чинного законодавства.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги 5.1. 12.02.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020. Передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону (електронних торгів) з продажу майна ВАТ "ХК "Краяни".

6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 6.1. Суди не врахували порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовано процедури порядку підготовки (організації), проведення і оформлення кінцевих результатів аукціону з продажу майна банкрута ВАТ "ХК "Краян", що були допущені замовником аукціону - ліквідатором ОСОБА_2 . і організатором аукціону - ТБ "Електронні торги України", внаслідок чого цілісний майновий комплекс банкрута було відчужено за заниженою ціною. 6.2. Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 та залишив по-за увагою доводи скаржника щодо порушення законодавства про банкрутство при проведенні оспорюваних торгів, що свідчить про порушення судом вимог статей 73, 86, 236, 269, 316 ГПК України. 6.3. Висновки місцевого господарського суду про відсутність порушеного права скаржника, з огляду на відсутній зв`язок із визначенням суми, за яку продано майно і якої було достатньо для задоволення кредиторських вимог скаржника, а також про відсутність заборгованості, яка залишилася незадоволеною є помилковими, оскільки: - кредиторські вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково на суму 300.000,00 грн. Решта у розмірі 291.375,66 грн. не задоволено; - ліквідатор ОСОБА_2 повністю розрахувалася зі всіма кредиторами ВАТ "ХК "Краян" з вимогами першої черги, які визнані ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2015, окрім ОСОБА_1 , що зумовило звернення останнього зі скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ "ХК "Краян", яка була задоволена судом; - арбітражний керуючий ОСОБА_2 всупереч частини 3 статті 45 Закону про банкрутство розподіляла отримані від продажу майна банкрута кошти на власний розсуд, що є зловживанням, оскільки у такому випадку, у разі нестачі коштів, грошові вимоги кредиторів мали розподілятися між всіма кредиторами пропорційно; - ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2015 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ВАТ "ХК "Краян", що складається із заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства з черговістю задоволення вимог у першу чергу. Однак вказані вимоги не були задоволені арбітражним керуючим ОСОБА_2 Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що суми, за яку продано майно було достатньо для задоволення вимог ОСОБА_1 , затверджених ухвалою суду від 10.07.2015 і разом з тим не достатньо для задоволення вимог названих кредиторів першої черги, реєстр вимог яких затверджено ухвалою суду від 07.05.2015, не відповідає частині 3 статті 45 Закону про банкрутство та обставинам справи; 6.4. Поза увагою суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи залишено відсутність в матеріалах справи доказів у розумінні статті 73 ГПК України на підтвердження того, що ліквідатор ОСОБА_2 намагалася зв`язатися зі скаржником з метою проведення повного розрахунку та перерахування на картковий рахунок залишку заборгованості у сумі 291.375,66 грн відповідно до ухвали місцевого господарського суду від 10.07.2015, як і відсутність доказів звернення ОСОБА_2 до відділення ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та доказів закриття належного ОСОБА_1 рахунку у цьому банку. 6.5. Нотаріус ОСОБА_12 не дотримав процедуру повідомлення скаржника про наявність коштів, внесених на депозитний рахунок ліквідатором ОСОБА_2, та не надав на вимогу суду доказів відправлення листа від 05.03.2018 з повідомленням про внесення коштів на депозитний рахунок, хоча ОСОБА_1 наголошував на тому, що він не отримував згаданого листа. Також на вимогу суду апеляційної інстанції нотаріус не надав банківську виписку з депозитного рахунку на підтвердження отримання коштів від ОСОБА_2 . Наведене у сукупності свідчить про відсутність правових підстав для висновку про дотримання нотаріусом ОСОБА_12 вимог частини 2 статті 537 ЦК України. 6.6. Задоволення вимог кредиторів в межах провадження у справі про банкрутство не ліквідатором з використанням основного (ліквідаційного) рахунку ВАТ "ХК "Краян", а фізичною особою ОСОБА_2 за власні кошти є порушенням порядку ліквідаційної процедури банкрута, що встановлено частинами 1, 7, 8 статті 41 Закону про банкрутство, а тому відбулося у спосіб, що не передбачений законодавством України про банкрутство. 6.7. Судом апеляційної інстанції було застосовано норми статті 528 ЦК України, які не підлягали застосуванню у межах провадження у справі про банкрутство ВАТ "ХК "Краян", оскільки в матеріалах справи відсутні докази переведення боргу (покладення обов`язку виконання) боржника ВАТ "ХК "Краян" в особі ліквідатора ОСОБА_2 на фізичну особу ОСОБА_2 . Відтак внесення фізичною особою ОСОБА_2 на депозитний рахунок нотаріуса власних коштів не породило своїм наслідком настання такого юридичного факту, як припинення (відновлення) порушеного права кредитора першої черги ОСОБА_1 у провадженні про банкрутство ВАТ "ХК "Краян". 6.8. Судом апеляційної інстанції було застосовано неправильне тлумачення Закону про банкрутство і не застосовано закон, який підлягав застосуванню, оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_2 з моменту призначення її судом ліквідатором ВАТ "ХК "Краян" до моменту припинення здійснення цих повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. 6.9. Всупереч статей 73, 86, 236, 269 ГПК України судом апеляційної інстанції залишено поза увагою всі доводи, викладені в заяві ФДМУ, як учасника у справі, а також ухвалою у протокольній формі від 13.01.2020 залишив без розгляду заяву представника працівників боржника ОСОБА_13, чим фактично відмовив в доступі до суду учаснику у справі про банкрутство. 6.10. Суди не дослідили питання щодо дотримання ліквідатором вимог частини 3 статті 45 Закону про банкрутство відносно пропорційного розподілу коштів між кредиторами.

7. Заяви інших учасників у справі: 7.1. Від РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , доводи якої тотожні тим, які викладені в касаційній скарзі.

8. Касаційне провадження 8.1. 26.05.2020 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ВАТ "ХК "Краян" арбітражного керуючого ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на неможливість участі у судовому засіданні у зв`язку із введенням на території України карантину, термін якого продовжено до 22.06.2020, а також викликом ліквідатора по повістці на 26.05.2020 о 15:00 для участі у проведенні слідчих дій до детектива Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Сурикова,

3. Суд відхиляє вказане клопотання з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор ВАТ "ХК "Краян" арбітражний керуючий ОСОБА_2 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи в касаційному суді - 20.03.2020 (вих.№02-13/61 від 19.03.2020), 15.04.2020 (вих.№02-27/67 від 15.04.2020) та 27.04.2020 (вих.№02-13/68 від 24.04.2020), мотивуючи неможливістю прибути в судові засідання через обмеження, встановлені внаслідок запровадження Кабінетом Міністрів України на території України карантинних заходів з метою подолання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2". За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням змін і доповнень) судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину. Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду касаційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 300 ГПК України); не визнавалася вона такою й судом. Окрім цього, згідно з частиною 4 статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України. На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Тобто, скаржник, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 ГПК України мав право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". Проте відповідного клопотання скаржником заявлено не було. Матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання. Участь представників учасників у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, виходячи зі змісту статей 202, 216, 300 ГПК України. 26.05.2020 судове засідання відбулося за участі представників скаржника та особи, що приєдналася до касаційної скарги, а також прокуратури, які надали пояснення по суті поданої касаційної скарги, що підтверджується протоколом судового засідання. Натомість ліквідатор ВАТ "ХК "Краян" арбітражний керуючий ОСОБА_2 не скористалася своїм процесуальним правом та не надала суду відзиву на касаційну скаргу, строк для подання якого було встановлено ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 про відкриття касаційного провадження у цій справі - до 05.03.2020, тобто ще до введення карантинних заходів на території України. Колегією суддів враховано посилання в клопотанні ліквідатора на те, що її викликано по повістці на 26.05.2020 о 15:00 для участі у проведенні слідчих дій до детектива Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Сурикова,

3. Однак з доданої до клопотання повістки не вбачається прізвище та ім`я особи, яку викликано до Національного антикорупційного бюро України. Окрім того, колегія суддів враховує, що касаційне провадження у цій справі було відкрито ухвалою від 19.02.2020 і розгляд справи тричі відкладався за клопотаннями ліквідатора ВАТ "ХК "Краян" арбітражного керуючого ОСОБА_2 з підстав обмежувальних заходів, запроваджених на території України у зв`язку із карантином, при цьому ліквідатор не скористалася наданим їй процесуальним правом на участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції, не висловила свою позицію по суті касаційної скарги та не надала відзив. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 42 ГПК України участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони. Оскільки явка представників у цій справі не була визнана судом обов`язковою, питання щодо прийняття участі у судовому засіданні Верховного Суду вирішується ліквідатором на власний розсуд. При цьому Судом враховано, що в клопотанні не наведено обставин, існування яких об`єктивно могло перешкодити ти унеможливити касаційний розгляд цієї справи за наявними у ній матеріалами без участі ліквідатора ВАТ "ХК "Краян" арбітражного керуючого ОСОБА_2 Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора ВАТ "ХК "Краян" арбітражного керуючого ОСОБА_2 про чергового відкладення розгляду справи на іншу дату та про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ВАТ "ХК "Краян" та інших учасників провадження у цій справі, які не з`явилися у судове засідання.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права 9.1. Згідно з частинами 1-3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 9.2. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є рішення місцевого та апеляційного господарських судів, ухвалених за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання недійсних результатів проведених ТБ „Електронні торги України" першого, повторного та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ „ХК „Краян", а також визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016, укладеного з переможцем аукціону ЗАТ UAB NASTER та ВАТ „ХК „Краян" в особі ліквідатора ОСОБА_2 Вимоги заяви обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 , як кредитора, на одержання повного задоволення грошових вимог до ВАТ "ХК "Краян" за рахунок коштів, виручених від продажу майна боржника на оспорюваному аукціоні. Також в заяві зазначено про те, що залишились без задоволення вимоги кредиторів, зокрема першої черги - працівників підприємства, державних органів, а також мало місце порушення приписів законодавства про банкрутство, якими врегульовано процедуру визначення ліквідаційної маси, порядок підготовки (організації) та проведення аукціону з продажу майна банкрута, а також невиконання ліквідатором ОСОБА_2 вимог ухвал суду, постановлених під час здійснення провадження у цій справі. 9.3. За результатами первісного розгляду заяви ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про не доведення порушення прав та законних інтересів заявника у зв`язку з відчуженням майна ВАТ "ХК "Краян" з другого повторного аукціону 04.01.2016. При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що ще до початку розгляду місцевим судом по суті заяви ОСОБА_1 ліквідатором боржника ОСОБА_2 було погашено кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "ХК "Краян" у сумі 291.375,66 грн шляхом внесення коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса, що за висновком судів свідчить про виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 537 ЦК України. 9.4. Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2019 не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та скерував справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, вказавши про те, що необхідно: дослідити обставини припинення зобов`язання щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 шляхом внесення коштів ліквідатором боржника на депозитний рахунок нотаріуса; розглянути доводи конкурсного кредитора - Фірми у вигляді ТОВ "Краянліфт", викладені у заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 ; дійти обґрунтованого висновку про відповідність вимогам закону оспорюваного правочину з продажу майна боржника з публічних торгів та обґрунтованість ухвали місцевого суду 07.03.2018 про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 9.5. За результатами нового розгляду суд апеляційний інстанції дійшов висновку про непідтвердженість доводів заявника щодо порушення його власних інтересів внаслідок проведення оскаржуваних аукціонів з продажу майна ВАТ "ХК "Краян", з огляду на те, що грошові зобов`язання боржника перед ОСОБА_1 були погашені у повному обсязі, а відтак у заявника відсутнє право (законний інтерес), на захист якого він звернувся із заявою про визнання недійними результатів аукціону з продажу майна боржника, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність необхідності надавати оцінку дійсності оскаржених торгів та укладеному договору купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону. Що ж до заяви Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.03.2018, то ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 було задоволено заяву Фірми у вигляді ТОВ "КРАЯНЛІФТ" про залишення без розгляду заяви про приєднання до апеляційної скарги. Вказана ухвала апеляційного господарського суду не була оскаржена та набрала чинності з дня її проголошення судом. Верховний Суд вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції відносно заяви ОСОБА_1 передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження та оцінки доводів учасників у справі і наданих доказів, а також без виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 28.05.2019, які є обов`язковими відповідно до статті 316 ГПК України, що у сукупності унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (заяви ОСОБА_1 ), з наступних підстав. 9.6. Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Виходячи з положень наведеної правової норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів). До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення. При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону. Разом з цим, враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України передумовою для судового захисту є наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що першочерговому з`ясуванню у цій справі підлягає наявність порушеного або оспорюваного права ОСОБА_1 , у зв`язку з чим судами досліджувалося питання про погашення заборгованості ВАТ „ХК „Краян" із заробітної плати перед ОСОБА_1 в розмірі 291.375,66 грн шляхом перерахування залишку боргу на депозитний рахунок нотаріуса, як обставини, що свідчить про наявність чи відсутність порушення його прав як кредитора. 9.7. Відносно перерахування коштів на депозитний рахунок нотаріуса, як способу виконання зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство погашені вимоги кредиторів це задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов`язання або припинення зобов`язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними. Відповідно до статей 527, 528 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина 2 статті 532 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Згідно зі статтею 85 Закону України "Про нотаріат" слідує, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов`язання. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зважаючи на те, що Закон про банкрутство чітко не визначає єдиного можливого способу виконання, кожен із зазначених може бути використаний: безготівковий - для розрахунків із юридичними особами, готівковий - для виплати заробітної плати; внесення коштів на депозит нотаріуса - у разі неможливості виконати грошове зобов`язання двома попередніми способами тощо (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 916/2600/16). 9.8. Натомість у даній справі судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано наявність жодної з визначених законом передумов (обставин) для розміщення ліквідатором коштів, належних кредитору, на депозитному рахунку нотаріуса. Суди не перевірили доводи заявника щодо відсутності доказів, які б свідчили про те, що ліквідатор ОСОБА_2 намагалася зв`язатися зі скаржником з метою проведення повного розрахунку та перерахування на картковий рахунок залишку заборгованості у сумі 291.375,66 грн відповідно до ухвали місцевого господарського суду від 10.07.2015, як і відсутність доказів звернення ОСОБА_2 до відділення ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та доказів закриття належного ОСОБА_1 рахунку у цьому банку. З цього приводу суд апеляційної інстанції послався виключно на письмові пояснення ліквідатора ОСОБА_2 і вказівка на докази, які б підтверджували такі пояснення, зокрема, докази звернення до банківської установи чи особисто до ОСОБА_1 , тощо, в оскаржуваному судовому рішенні відсутні. Частина 2 статті 537 ЦК України передбачає, що нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит. Наведена правова норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 85 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Тобто, законодавчо встановлено, що кошти з депозиту нотаріус видає на вимогу кредитора. На виконання вказівки Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 про необхідність дослідження питання щодо належного повідомлення нотаріусом скаржника про наявність коштів, внесених на депозитний рахунок ліквідатором ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на пояснення нотаріуса ОСОБА_12 про те, що законодавством України не передбачений спеціальний порядок повідомлення кредитора про внесення боргу у депозит, а тому відповідне повідомлення було надіслано простою кореспонденцією, на підтвердження чого суду надано копію листа № 76/02-23 від 05.03.2018, адресованого ОСОБА_1, в якому останнього, серед іншого, повідомлено про те, що для отримання грошових коштів, внесених на депозитний рахунок нотаріуса, ОСОБА_1 необхідно звернутися за адресою: АДРЕСА_7 . При цьому жодних доказів, з яких можна було дійти беззаперечного висновку про те, коли саме і на яку адресу було надіслано вищезгаданий лист, зокрема, відомостей про те, чи ведеться нотаріусом облік і реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції із вказівкою на порядковий (реєстраційний) номер та дату здійснення відправлення чи отримання листування, тощо судами не з`ясовувалося. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що заявник був обізнаний із фактом внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса після ознайомлення з матеріалами справи, в яких містилися відповідні пояснення з цього приводу та лист нотаріуса № 76/02-23 від 05.03.2018, не може нівелювати обов`язку нотаріуса повідомити кредитора про внесення боргу у депозит та надати належні і допустимі докази такого повідомлення. Наведеним підтверджуються доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 6.4, 6.5 цієї постанови та пункту 6.2 в частині невиконання вказівок Верховного Суду, зазначеним у постанові від 28.05.2019. 9.9. Відносно зарахування коштів ліквідатором на депозитний рахунок нотаріуса, колегія суддів зазначає наступне. Скасовуючи попередні судові рішення у цій справі, Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 наголошував на тому, що в порушення вимог статей 73, 74, 76, 77, 86, 269 ГПК України, апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 07.03.2018 за наслідком розгляду майнового спору щодо дійсності результатів аукціону 04.01.2016, не надав оцінки долученій ліквідатором ОСОБА_2 до матеріалів справи фотокопії квитанції №5 від 05.03.2018, яку не засвідчено відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, на предмет наявності у такого платіжного документа доказової сили як письмового доказу в розумінні статей 73, 76 ГПК України (том 127, а.с.139). Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції від 13.01.2020, ухваленої за результатами нового розгляду справи (4-й абзац зверху 17-го аркушу постанови), вбачається, що суд врахував як доказ внесення грошових коштів у розмірі 291.375,66 грн на депозитний рахунок нотаріуса ліквідатором ВАТ "ХК "Краян" ОСОБА_2 квитанцію № 5 від 05.03.2018 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з призначенням платежу "внесення коштів на депозит нотаріуса з метою їх перерахування ОСОБА_1 відповідно до ухвали від 09.02.2018, ОСОБА_2 " (том 127 , а.с.139). Тобто суд апеляційної інстанції розглянув як допустимий доказ, про неналежне засвідчення та сумнівність доказової сили якого зазначено у постанові суду касаційної інстанції від 28.05.2019 у цій справі. Разом з тим, в матеріалах справи наявний корінець квитанції № 25 від 05.03.2018 та квитанція № 5 від 05.03.2018, засвідчені ліквідатором ОСОБА_2 та адвокатом Недашковським А. В. (том - 135, а.с.119-123). Посилання на вказані докази та їх оцінка в рішенні суду апеляційної інстанції відсутні. Згідно з нормами частини 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутності певної події, суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції ухвалами від 27.08.2019 та 04.09.2019 зобов`язував ліквідатора ОСОБА_2 та нотаріуса ОСОБА_12 надати письмові пояснення по факту внесення коштів на депозитний рахунок, а також докази повідомлення ОСОБА_1 про внесення боргу на депозит і банківську виписку з депозитного рахунку нотаріуса. Однак вказані вимоги не були виконані в повному обсязі, весь перелік витребуваних документів не було надано. Окрім того, наявні в матеріалах справи листи нотаріуса ОСОБА_12 свідчать про те, що невиконання вимог суду, викладених в ухвалах від 27.08.2019 та від 04.09.2019, в частині надання витребуваних документів зумовлене неналежним оформленням названих ухвал (том 135, аркуші 167-171). Не дивлячись на спір між учасниками у справі щодо питання зарахування коштів на депозит нотаріусу і повідомлення нотаріусом заявника про таке зарахування, суд апеляційної інстанції в обґрунтування прийнятого ним рішення посилався на письмові пояснення ліквідатора ОСОБА_2 та нотаріуса ОСОБА_12, не надавши у своєму рішенні оцінки поданих суду доказів, які б могли підтвердити чи спростувати пояснення учасників у справі, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, що в свою чергу свідчить про неповноту з`ясування обставин щодо надходження та зарахування коштів на депозитний рахунок нотаріуса. З огляду на встановлені частиною 2 статті 300 ГПК України обмеження, суд касаційної інстанції позбавлений права самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 9.10. Відповідно до частин 1 та 2 статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Місцевий господарський суд у своєму рішенні констатував виконання грошового зобов`язання боржника перед ОСОБА_1 у сумі 291.375,66 грн шляхом внесення коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що згідно зі звітом ліквідатора по виконаній роботі щодо ліквідації ВАТ "ХК "Краян", датованого 10.11.2017, на виконання пункту 7 статті 38 Закону про банкрутство ліквідатором закрито рахунки товариства в банківських установах, а для проведення ліквідаційної процедури відкрито рахунок в Одеській філії ПАТ "Ощадбанк", який закрито 17.10.2016 після завершення розрахунків з кредиторами в межах коштів, що надійшли від продажу майна боржника. Тобто, на час винесення ухвали місцевим господарським судом від 09.02.2018, якою ліквідатора ОСОБА_2 було зобов`язано провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, всі грошові кошти, які були отримані від продажу майна боржника, були розподілені та ліквідаційний рахунок банкрута було закрито. Суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатор ОСОБА_2 внесла на депозит нотаріуса власні грошові кошти у сумі 291.375,66 грн, які ніколи не належали банкруту, та вказав про те, що ОСОБА_2 , як фізична особа, добровільно прийняла від боржника у справі про банкрутство та виконала особисто зобов`язання за боржника (ВАТ "ХК "Краян") перед фізичною особою ОСОБА_1 у спосіб, передбачений статтею 537 ЦК України, шляхом внесення належних з боржника кредиторові грошей у депозит нотаріуса, що за висновком апеляційного господарського суду не є порушенням норм чинного законодавства. Разом з тим, як уже зазначалося вище, зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували наявність визначених статтею 537 ЦК України передумов для розміщення ліквідатором коштів, належних заставному кредитору, на депозитному рахунку нотаріуса. Окрім того, згідно з частиною 3 статті 528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу. Доводи ліквідатора ОСОБА_2 про добровільне виконання нею зобов`язання за боржника не може свідчити про безумовну згоду останнього на таке виконання, а питання щодо переходу права кредитора, як наслідок виконання зобов`язання за відсутності згоди боржника, судами не розглядалося. Також слід зазначити, що у разі виникнення питань з приводу виконання судових рішень, процесуальним законодавством передбачено можливість звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення або зміни порядку і способу його виконання у випадку наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим. Жодних звернень з цього приводу від ліквідатора до місцевого господарського суду матеріали справи не містять. Наведене у сукупності свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які входять до предмету доказування у цій справі, у зв`язку з чим висновки судів про те, що боржник виконав зобов`язання відповідно до приписів статей 527, 528, 537, 599 ЦК України не можуть вважатися обґрунтованими, а обставини, які суди визнали встановленими, доведеними. 9.11. Відносно висновку судів попередніх інстанцій про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення заявлених вимог або відмову в їх задоволенні. Оскільки в ході касаційного перегляду даної справи було встановлено, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставин, які мають значення для справи, не надали належної оцінки наявним у справі доказам, а також не врахували обов`язкові до виконання вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2019, висновок судів про відсутність порушення прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 є передчасним, у зв`язку з чим колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги з цього приводу. Зважаючи на виявлені судом касаційної інстанції порушення, допущені місцевим та апеляційним господарським судами, справа підлягає направленню на новий розгляд. 9.12. Доводи касаційної скарги, які стосуються доводів по суті заяви про визнання недійсними результатів проведених першого, повторного та другого повторного аукціону з продажу майна ВАТ „ХК „Краян", а також недійсності договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута на аукціоні від 10.02.2016, укладеного з переможцем аукціону та ВАТ „ХК „Краян", не можуть бути розглянуті колегією суддів з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в частині 2 статті 300 ГПК України, оскільки вказані обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій. Відносно посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції доводів щодо визнаних, але непогашених грошових вимог інших кредиторів ВАТ "ХК "Краян" (колишніх працівників, тощо), колегія суддів зазначає, що захист прав цих кредиторів має відбуватись з урахуванням принципу диспозитивності (не інакше як за зверненням особи (колишніх працівників та ін) та в межах заявлених нею (ними) вимог тощо - стаття 14 ГПК України), тоді як суд позбавлений цієї процесуальної ініціативи. Предметом розгляду у цій справі є заява про визнання недійсними результатів аукціонів та договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, що подана кредитором ВАТ "ХК "Краян" ОСОБА_1 з метою захисту його прав (частина друга статті 4 ГПК України), а тому у цій справі передусім підлягає встановленню наявність порушених прав саме заявника - ОСОБА_1 . Заяви інших кредиторів ВАТ "ХК "Краян" про оскарження або приєднання до оскарження вищезгаданих аукціонів та договору суду не подавалися. Разом з тим, заява кредиторів (колишніх працівників), що залишена без розгляду судом апеляційної інстанції, про яку зазначає скаржник, обґрунтована посилання на неналежне виконання ліквідатором ОСОБА_2 своїх обов`язків в частині розподілу між кредиторами коштів, отриманих від продажу майна банкрута. Оскільки вказані обставини не перевірялися та не досліджувалися місцевим та апеляційним господарськими судами, касаційний господарський суд, з огляду на обмеження, встановлені частиною 2 статті 300 ГПК України, не має права їх встановлювати. 9.13. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідає. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з пунктом 1 частини 3, частиною 5 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір за заявою ОСОБА_1 відповідно до закону. Оскільки судом касаційної інстанції не ухвалює нове рішення, а передає справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 скасувати.

3. Справу № 1-24-7-5/297-06-7817 передати на новий розгляд у частині розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону (електронних торгів) з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" недійсними до Господарського суду Одеської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді К. М. Огороднік В. Я. Погребняк