Постанова Донецький апеляційний суд № 221/3462/18

22-ц/804/1941/20 221/3462/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 червня 2020 року місто Маріуполь справа № 221/3462/18 провадження № 22-ц/804/1941/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого Пономарьової О.М., суддів Зайцевої С.А., Попової С.А, сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Безрук Т.В. від 19 липня 2019 року, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 04 червня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 листопада 2006 року у розмірі 91 388 грн 04 коп. та судові витрати у розмірі 1 762 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору № б/н від 06 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про відкриття на її ім`я кредитної картки на зазначених умовах. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменьшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 30 квітня 2018 року становить 91 388 грн 04 коп. та складається з заборгованості за кредитом - 5 537,03 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 77 848,01 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3 175 грн, штрафів - 500 грн (фіксована частина), 4 328 грн (процентна складова). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 19 липня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2006 року в розмірі 5 537 грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 106 грн 78 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що в заяві позичальника від 06 листопада 2006 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Оригінал заяви на запит суду не наданий. Заява не містить приписи про ознайомлення відповідача саме з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» долученими до матеріалів справи. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені та штрафів у зазначених розмірах та порядку їх нарахування. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, які саме умови мала анкета-заява від 06 листопада 2006 року, підписана відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині нарахування відсотків за недоведеністю, оскільки стороною позивача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, суд погодився з доводами позивача про наявність неповернутого боргу за тілом кредиту в розмірі 5 537,03 грн та стягнув з відповідача суми непогашеного тіла кредиту, яку він фактично отримав на підставі укладеного 06 листопада 2006 року кредитного договору, шляхом підписання відповідної анкети-заяви. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів 25 лютого 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги банку в цій частині в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що між банком та відповідачем укладено договір приєднання, про що свідчить надана до матеріалів справи копія анкети-заяви з його особистим підписом. Підписанням угоди позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що разом становить самостійний кредитний договір. Відповідач був належним чином проінформований про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом, пені та штрафу, оскільки з заяви відповідача вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, яка необхідна для отримання кредитної картки. Відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну карту з початковим кредитним лімітом 3 300,00 грн. Суд не звернув уваги на наявну в матеріалах справи заяву, де міститься інформація про тип картки, тип кредитної лінії, пільговий період, валюту кредитування, базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, термін внесення щомісячних платежів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф та комісію. При вирішенні справи судом не застосована правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року по справі №572/1169/17 при розгляді справи за аналогічними правовідносинами. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 26 травня 2020 року до Донецького апеляційного суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Д`яконова К.І., на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність та обгрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції та процедура розгляду справи Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Згідно з положеннями ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 368 ЦПК України розгляд даної справи в силу частин 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що 06 листопада 2006 року відповідачем підписана заява, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті: www. privatbank.ua. Таким чином, між відповідачем ОСОБА_1 та Публічний акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит на суму 3 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано заяву ОСОБА_1 , в якій вона просить відкрити їй рахунок та надати послуги кредитної картки з кредитним лімітом 3 300 грн, базова процентна ставка за кредитом складає 36% річних із розрахунку 360 днів у році. Строк дії ліміту відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися, як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списання банком коштів з дебетної картки (а.с.9). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2018 року становить 91 388 грн 04 коп. та складається з заборгованості за кредитом - 5 537,03 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 77 848,01 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3 175 грн, штрафів - 500 грн (фіксована частина), 4 328 грн. (процентна складова). Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Правомірність рішення суду в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 5 537,03 грн сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється, виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між позивачем та відповідачем. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею та комісією, штрафи. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався саме на вищевказаний вид договору, та зазначив, що він складається з підписаної відповідачем заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою (далі - Умови та правила) та Тарифів Банку, надав до матеріалів справи копії заяви, складеної від імені ОСОБА_1 , витягу з Умов та правил надання банківських послуг. (а.с. 9-15). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 12 листопада 2018 року подала до суду першої інстанцїі заяву, в якій зазначала, що не отримувала кредит в 2006 році, відкривала зарплатній рахунок в 2012 року, проте, припинила отримувати зарплатню через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в 2014 році (а.с.39). Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів, суд зазначив, що позивачем до матеріалів справи надані Умови та правила надання банківських послуг, які містять відомості про пільговий період користування коштами, процентної ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, заява не містить приписи про ознайомлення відповідача саме з цими Умови та правила надання банківських послуг долученими до матеріалів справи. Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало до матеріалів справи копію заяви про відкриття рахунку та надання кредитної картки з кредитним лімітом 3 300 грн з базовою процентною ставкою 36% річних, заборгованість погашується щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Проте вказана заява не містить відомостей про нарахування пені, комісії та штрафів (а.с. 9). Посилаючись у рішенні на те, що з зазначеної заяви неможливо встановити умови договору про встановлення відповідальності, судом не запропоновано позивачу надати до матеріалів справи читабельну копію вказаної заяви, а лише було запропоновано надати оригінал заяви (а.с.61). Матеріалами справи спростовуються посилання суду про те, що банком не надано дані про видачу кредитної картки, її номеру та строку дії, оскільки позивачем надана до матеріалів справи довідка про видачу ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором кредитних карток, їх номерів із зазначенням строку дії (а.с.9, 56). На зазначене суд не звернув уваги, належним чином не перевірив доводи банку, внаслідок чого не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, які підлягають доказуванню, не вжив всіх заходів, необхідних для встановлення всіх обставин справи та правильного вирішення її. Внаслідок цього суд дійшов передчасного висновку щодо недоведеності банком надання ОСОБА_1 кредитного ліміту на зазначених банком умовах. Наведене свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитом з наступних підстав. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Надана позивачем до матеріалів справи заява, складена на ім`я ОСОБА_1 від 06 листопада 2006 року про видачу кредиту містить відомості щодо виду кредитної картки (а.с.9). За умовами укладеного між сторонами кредитного договору, які викладені, зокрема у заяві від 06 листопада 2006 року підписаної ОСОБА_1 , сторони домовилися що базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок простроченої заборгованості із розрахунку 360 днів на рік, становить 36% (а.с. 9). Факт надання в розпорядження відповідачу кредитних коштів в розмірі 3 300 грн та користування ними підтверджується наданим банком до позовної заяви розрахунком заборгованості за вказаним договором та наданою до апеляційної скарги на підтвердження цього розрахунку випискою з рахунку про рух коштів, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається активне користування кредитними коштами (зняття та поповнення рахунку), а також довідкою про зміну умов кредитування та рощміри кредитного ліміту (а.с. 5-8, 76-83). В межах укладеного кредитного договору № б/н від 06 листопада 2006 року відповідач отримав кредитні картки: 6 листопада 2006 року № НОМЕР_1 термін дії вересень 2012 року , та 26 вересня 2012 року № НОМЕР_3 термін дії травень 2016 року. Частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Отже, для застосування підвищеної процентної стави банк повинен письмово повідомити боржника та отримати його згоду. Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Відповідно до п. 5.3 Умов та правил банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п. 4.9 цього договору (а.с.13). З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17. З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до п.п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки та не отримано його згоди. Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку. Таким чином зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем в період з 1 квітня 2015 року в розмірі 43,20% на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні. Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 43,20% не надано, слід розраховувати суму процентів, виходячи із обумовленої договором ставки 36% річних. Виходячи з обумовленого в договорі розміру відсоткової ставки 36% річних, або 0,1% на день та кількості днів користування кредитом з 1 травня 2015 року по 31 травня 2016 року (час дії кредииної картки) - 426 днів, розміру нарахованих та несплачених відсотків становить 2 358,77 грн (5 537,03?0,1%?426). Крім того, станом на 31 березня 2015 року, до підвищення відсоткової ставки, відповідачу нараховано відсотки в розмірі 3 218,92 грн. Таким чином, стяґненню підлягає заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 5 577,54 грн (2 358,77 грн + 3 218,92 грн). Заперечення відповідача щодо необгрунтованості вимог про стягнення процентів за користування кредитом апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки розмір відсоткової ставки за користування кредитом обумовлений в заяві відповідача від 6 листопада 2006 року, де міститься її підпис, що не спростовано відповідачем. Крім того, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу та доданий до нього матеріалів, відповідач погодилась з рішенням суду від 19 липня 2019 року про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5 537,03 грн та виконала його в добровільному порядку. Доводи апеляційної скарги банку щодо стягнення пені та комісії, а також штрафів не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції зроблений правильний висновок про відсутність підтверджения, що такі умови кредитування були узгоджені з відповідачем, оскільки в наданій банком заяві відповідача від 06 листопада 2006 року обумовлена лише відсоткова ставка за користування кредитними коштами, порядок погашення заборгованості та відсутні відомості щодо нарахування пені, комісії, штрафів. З огляду на наведене вище, позовні вимоги банку в частині стягнення штрафів в розмірі 500 грн - фіксована частина та 4 328 грн - процентна складова, пені та комісії в розмірі 3 175 грн обгрунтовано судом першої інстанції залишено без задоволення. Апеляційний суд вважає, що клопотання відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Д`яконова К.І., про постановлення окремої ухвали щодо юридичної особи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо недопущення подальшого зловживання процесуальними правами, не підлягає задоволенню, оскільки порушень норм матеріального та процесуального права з боку позивача при розгляді даної справи у суді не вбачається. Щодо судових витрат Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернення до суду з даним позовом банком сплачено судовий збір в розмірі 1 762 грн (а.с.1) та заявлені позовні вимоги на загальну суму 91 388,04 грн. Оскільки позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом та по процентах за користування кредитом задоволені на суму 11 114,57 грн (5537,03+5577,54 грн), що становить 12,16% від розміру заявлених вимог, з ОСОБА_1 на користь банку у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,25 грн. (1762 грн?12,16:100), а судом першої інстанції стягнуто 106,78 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні. При поданні апеляційної скарги банком сплачено судовий збір в розмірі 2 643 грн (а.с.87). Враховуючи розмір задоволених вимог банку за наслідками розгляду апеляційної скарги, а саме на 6,4 % (5577,54 грн?100:85851,01 грн.-позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів), з ОСОБА_1 на користь банку у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 169,15 грн (2 643 грн?6,4 %:100). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 липня 2019 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом з ухваленням нового рішення у відповідній частині про часткове задоволення позову про стягнення процентів за користування кредитом. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2006 року, яка складається з заборгованості по процентах за користування кредитом станом на 30 квітня 2018 року у розмірі 5 577 (п`ять тисяч п`ятьсот сімдесят сім) гривень 54 копійки. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та комісією, штрафів залишти без змін. Це ж рішення в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)) судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 25 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)) у відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 169 (сто шістдесят дев`ять) гривень 15 копіок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 02 червня 2020 року. Головуючий О.М. Пономарьова Судді С.А. Зайцева С.А. Попова