Постанова Львівський апеляційний суд № 943/504/20

Справа № 943/504/20 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/37/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Сеньків Х.І., без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерціний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просили стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 серпня 2006 року у розмірі 47230,22 гривень та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 09 серпня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконала. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 січня 2020 року має заборгованість у розмірі 47230,22 грн., яка складається з наступного: 7788,24 грн. заборгованість за кредитом; 36716,73 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. штраф (фіксована частина); 2225,25грн. штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк», тому представник позивача змушений був звернутись до суду з позовною заявою. Заочним Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 7788,24 (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень двадцять чотири коп.) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні). Рішення суду оскаржило АТ КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не згідний в частині відмови у стягненні частини заборгованості за процентами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, вважає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі. Просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у цій частині позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13 травня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 25 травня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи встановлено, що 09 серпня 2006 року між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно умов якого відповідачу видається кредитна карта, встановлюється кредитний ліміт за платіжною карткою та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 січня 2020 року становить 47230,22 грн., яка складається з наступного: 7788,24 грн. заборгованість за кредитом; 36716,73 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00грн. штраф (фіксована частина); 2225,25 грн. штраф (процентна складова). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_1 фактично скористалася лімітом кредитування, про що свідчить розрахунок суми заборгованості за договором №б/н від 09 серпня 2006 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31 січня 2020 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості наявної у відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 7788 грн. 24 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено з тих підстав, що відповідачем не погоджено умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Рішення суду в частині задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 7788 грн. 24 коп., апелянтом не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 36716,73 грн., суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, згідно з яким без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Суд першої інстанції також зазначив, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою оскільки лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується з таких підстав. Згідно зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не оспорювала умови кредитування та отримання нею встановленого банком розміру кредитного ліміту. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. З матеріалів справи встановлено, що у заяві-анкеті від 09 серпня 2006 року, підписаній сторонами, зазначена базова ставка кредитування у розмірі 36 % із розрахунку 360 днів в році. З урахуванням наявності в матеріалах справи зазначеної вище заяви-анкети від 09 серпня 2006 року, підписаної позичальником, апеляційний суд доходить висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за процентами, тому в даному випадку, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані. Отже, позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви між банком та нею укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач була повідомлена про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). За наведених обставин, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками належить задовольнити та стягнути таку з ОСОБА_1 в розмірі 36716,73 грн. Однак, з матеріалів справи встановлено, що у заяві-анкеті від 09 серпня 2006 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, чи інших видів відповідальності. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини кредитного договору. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. За таких обставин, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, який містяться в матеріалах цієї справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Пунктом другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості за відсотками належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 36716,73 грн. заборгованості за процентами за кредитним договором б/н від 09 серпня 2006 року, в частині розподілу судових витрат рішення суду слід змінити та в решті рішення суду залишити без змін. Статтею 382 ЦПК України, передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 2102 грн. судового збору (арк. спр. 1) та за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн. (арк. спр. 72). Ціна позову 47230,22 грн. Суд першої інстанції позов задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 серпня 2006 року у розмірі 7788,24 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2102,00. А відтак, розрахунок судового збору проводиться за умови часткового задоволення позову з урахуванням суми стягнутої судом апеляційної інстанції, що становить 1975,88 грн. від суми судового збору 2102 грн., сплаченої позивачем до суду першої інстанції та 2963,82 грн. від суми судового збору 3153 грн. сплаченого банком за подання апеляційної скарги (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Отже, всього з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» належить стягнути 1975,88 + 2963,82 грн. = 4939,70 грн. судових витрат. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками скасувати, в частині розподілу судових витрат рішення суду змінити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 36716 гривень73 копійки заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, понесені ними при подачі позову до суду та апеляційної скарги, а саме судовий збір в розмірі 4939 гривень 70 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.