Постанова 4804 № 263/13534/19

22-ц/804/1840/20 263/13534/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/13534/19 Номер провадження 22-ц/804/1840/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Попової С.А. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2020 року, у складі судді Шевченко О.А., повний текст рішення виготовлений 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 07 вересня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 вересня 2007 року станом на 31 травня 2019 року у розмірі 119129,33 грн та судові витрати у розмірі 1921 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору від 07 вересня 2007 року № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідачка умови договору належним чином не виконала, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість перед Банком, яка станом на 31 травня 2019 року становить 286791,08 грн. Банк на свій розсуд вимагає стягнення з відповідачки частини заборгованості в сумі 119129,33 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4386,90 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом з 07 вересня 2007 року по 30 травня 2018 року - 114742,43 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 травня 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 4386,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 622,21 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає змісту позовних вимог, оскільки відповідно до п.п.2.1.1.12.2, 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що зазначив позивач у позовній заяві, не зрозумілою і необґрунтованою є вимога про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту при відсутності заборгованості за нарахованими відсотками. Такий вид заборгованості не узгоджений і не передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема, розділом 1.1.1 Терміни і поняття. Крім цього, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за кредитом містить інформацію щодо руху коштів з 01 січня 1999 року станом на 21 грудня 2019 року, позивач посилається на укладення між сторонами договору 07 вересня 2007 року. За вказаним розрахунком неможливо перевірити правильність нарахувань відповідних сум, розрахунок не містить даних щодо номеру платіжної картки, на якій виникла заборгованість. У справі відсутні докази щодо строку дії кредитної картки (строку дії договору). Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4386,90 грн не підтверджена належними та допустимими доказами, які, крім того, не узгоджуються між собою, спростовані матеріалами справи, а тому не підлягає задоволенню. Суд також виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які посилається позивач, зрозуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Суд дійшов до висновку, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також суд виходив з того, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват Банку , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Ухвалюючи рішення судом застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 09 квітня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку, в іншій частині рішення залишити без з мін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 травня 2020 року справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд дійшов неправильних висновків про те, що надані Банком Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів не можуть бути складовою частиною кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, та Банком не погоджено умови кредитування (зокрема, щодо сплати відсотків) з відповідачем. Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду по конкретних справах, позивач вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Зазначає, що в підписаної відповідачем заяві, також зазначено вид кредитної картки - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», валюта карти - гривня, базова процентна ставка - 3 % на місяць (36% річних) на залишок заборгованості. Своїм підписом на заяві відповідач підтвердила факт отримання кредитної картки та ПІН-коду до неї. На підставі вказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався згодою на зміну кредитного ліміту, висловлену відповідачем у заяві, а також п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Активація відповідачем карти та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказує, що надані виписка по картковим рахункам та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. З виписки вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, в тому числі після перевипуску карти, знімала кошти в банкоматах та ін. Відповідач частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватись кредитним коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Суд безпідставно послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вона висловлена в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Також зазначає, що суд, встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, безпідставно відмовив у стягненні відсотків по кредиту, оскільки процентна ставка узгоджена сторонами, що вбачається з заяви підписаної сторонами. Відзив на апеляційну скаргу відповідачка до суду не подала. Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи в силу ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000 грн. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Ознайомлений з тим, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанк www.privatbank.com.ua; зобов`язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua. За наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31 травня 2019 року становить 19542,78 грн, з яких 4386,90 грн - заборгованість за тілом кредиту; 114742,43 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. У заяві позичальника від 07 вересня 2007 року процентна ставка не зазначена, так само як і не вказано суму кредиту, яка визначена лише в тексті позовної заяви. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту за користування кредитними коштами. Заборгованість становить 19542,78 грн, з яких 4386,90 грн - заборгованість за тілом кредиту; 114742.43 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Правомірність рішення суду в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4386,90 грн сторонами не оскаржується, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення у відповідній частині про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Надана позивачем до матеріалів справи заява позичальника від імені ОСОБА_1 від 07 вересня 2007 року про видачу кредиту містить відомості щодо виду платіжної кредитної картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду», розміру кредитного ліміту 3900 грн. та відсоткової ставки за кредитом, що становить 3 проценти на місяць на залишок заборгованості (а.с.14, 108). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Слушними є доводи і апеляційної скарги про те, що судом невірно застосована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в зазначеній справі встановлені інші обставини, ніж у даній справі. Наведене свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом з 07 вересня 2007 року по 30 травня 2018 року, з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав. За змістом статті 1054 ЦК України, в редакції, чинній на укладення кредитного договору, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Факт надання в розпорядження відповідачці кредитних коштів у розмірі 4000 грн та користування також короткостроковим кредитом (овердрафтом) підтверджується як наданим Банком до позовної заяви розрахунком заборгованості за вказаним договором, так і виписками з відкритого на ім`я відповідачки за цим договором з рахунку про рух коштів (а.с.8 - 13, 44 - 51, 95-102). В межах укладеного кредитного договору № б/н від 07 вересня 2007 року відповідачка отримала три кредитні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , з терміном дії останньої 06/14, що підтверджується наданими апеляційному суду довідкою Банку (а.с.103) та виписками про рух коштів по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , використовуючи які остання активно користувалась кредитними коштами Банку шляхом зняття грошей в банкоматі, у відділенні банк та у розраховувалась за надані послуги, у торгівельній мережі та інше (а.с.109, 95-102) Колегія суддів вважає поважними причинами ненадання Банком зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки заперечень щодо отримання та користування кредитними коштами відповідачка не надавала, та переглядає справу за наявними в справі і додатково поданими доказами. Згідно пунктам 1, 5 Розділу VП постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. розділу ІІ Правила користування платіжною карткою Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) строк дії картки вказаний на лицьової сторінки карти (місяць рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с.15 -20). Підпунктом 5.4. та підпунктом пункту 5.5.2. пункту 5.5. Умов та правил встановлено строк погашення процентів по кредиту щомісячно за попередній місяць; за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами Банку із розрахунку 360 днів у році; проценти за користування кредитом( у тому числі простроченим кредитом і овердрафтом) передбачені Тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту кошти з дня списання суми з карткового рахунку. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 вересня 2007 року вбачається, що заборгованість за відсотками станом на 30 червня 2014 року, тобто в межах строку дії картки становить 539,19 грн (а.с. 8 - 13). Розрахунок заборгованості проведено Банком з початку дії укладеного договору, тобто з 07 вересня 2007 року, виходячи з обумовленої договором процентної ставки за користування кредитом 36 процентів річних та за зниженим розміром 30 процентів річних. Враховуючи те, що в наведеній вище заяві позичальника, яка підписана відповідачкою (а.с 14, 108) сторонами визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню з відповідачки у визначеному Банком розмірі 539,19 грн. З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку про те, що банком не доведено існування між ним та відповідачкою кредитних правовідносин, оскільки належним чином не дослідив надані банком докази щодо користування нею кредитними коштами, що доведено відповідними виписками по руху коштів за рахунком, відкритим на ім`я відповідачки (а. с. 44 - 51), які безпідставно неприйняті судом першої інстанції, наявності заборгованості за кредитом та не врахував, що зазначені докази відповідачкою не спростовано, що є її, а не суду, процесуальним обов`язком. Щодо судового збору Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з даним позовом Банком сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн та при подачі апеляційної скарги - 2881,50 грн (а.с.28, 61). Оскільки позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом задоволені на суму 4926,09 грн (4386,90 грн + 539,19 грн), що становить 4,13 процентів від розміру заявлених вимог (4926,09 грн х 100 : 119129,33 грн), з ОСОБА_1 на користь Банку у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 79,34 грн (1921 грн х 4,13 : 100). За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні. Враховуючи розмір задоволених вимог Банку за наслідками розгляду апеляційної скарги, а саме на 0,5 % (539,49 грн х 100 : 114742,43 грн (позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом), з ОСОБА_1 на користь Банку у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір в розмірі 14,41 грн (2881,50 грн х 0,5 : 100). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2020 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення процентів за користування кредитом. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 вересня 2007 року станом на 31 травня 2019 року, яка складається з заборгованості за процентами у розмірі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 19 копійок. Це ж рішення в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції 79 гривень 34 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 14 гривень 41 копійку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 09 червня 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко О.М.Пономарьова С.А.Попова