Постанова 4804 № 263/16735/19

22-ц/804/1913/20 263/16735/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/16735/19 Номер провадження 22-ц/804/1913/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Попової С.А. сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2020 року, у складі судді Вайновського А.М., повний текст рішення складений 08 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08 листопада 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12216,18 грн за кредитним договором № б/н від 16 червня 2017 року та судові витрати у розмірі 1921 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору від 16 червня 2017 року № б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку додаються до позовної заяви. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були йому надані в письмовій формі. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 15 липня 2019 року становить 12216,18 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7746 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 3039,97 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 372,30 грн, штрафу (фіксована частина) 500 грн, штрафу (процентна складова) 557,91 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язано довести ті обставини, на які воно посилається як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази факту, зокрема, отримання позичальником кредитних коштів, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України. Позивачем не надано жодних первинних фінансових документів на підтвердження отримання позичальником кредитних коштів у пред`явленому до стягнення розмірі і жодних клопотань з цього приводу в ході розгляду справи заявлено не було. Суд прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи. Суд також виходив з того, що долучені до позову примірники Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, суд виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження отримання позичальником певної платіжної картки, а також строку її дії, який пов`язується із строком дії кредитування і самого договору, і посилань за змістом пред`явленого позову на такі обставини на наведено. Суд прийшов до висновку, що відсутність зазначених доказів унеможливлює встановлення судом факту наявності чи відсутності певної заборгованості за кредитом, перевірку періодів і правильності нарахування грошових сум, що його супроводжують тощо. Ухвалюючи рішення судом застосована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 16 квітня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мотивована тим, що рішенням суду фактично звільнено боржника від сплати заборгованості, яка ним не оспорювалась та не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідачем заперечень на позов не надано, жодним чином доводи позивача не спростовано, відповідач до суду не з`являвся, тому в наданні додаткових доказів не було необхідності. Вказує, що 16 червня 2017 року відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписанням даної анкети-заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, які разом із цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. В той же день відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка в подальшому перевипускалась, на неї встановлено кредитний ліміт 500 грн. Із банківської виписки, яка має статус первинного документа, вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, частково погашав заборгованість і знову користувався кредитними коштами, отже отримав кредитну картку. Відповідач не сплачував щомісячний платіж у повному обсязі, тому наявна заборгованість по поточній та по простроченій сумі кредиту. Зазначає, що застосування судом до спірних правовідносин висновку, викладеного в постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, є безпідставним, оскільки за змістом зазначеної постанови відповідачі заперечували проти факту ознайомлення їх з тією редакцією Витягу Умов та правил, що були долучені до матеріалів справи. Відповідач ОСОБА_1 жодних заперечень з цього приводу не надавав. Вважає, що з відповідача також підлягає стягненню проценти за користування кредитом та штрафи, передбачені договором при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів. Якщо не брати до уваги погоджені сторонами умови щодо сплати відсотків, то позивач має права на стягнення відсотків за ставкою НБУ. Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду не подав Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення частини 13 статті 7, частини 4 статті 274, частини 1 статті 368 ЦПК України, розгляд даної справи в силу частин 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». З заяви, підписаної відповідачем ОСОБА_1 від 16.06.2017 року, вбачається, що він погодився з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з якими він в письмовому вигляді ознайомився. Судом також встановлено, що єдиним наданим позивачем доказом пред`явлених до стягнення сум, є розрахунок, згідно із яким станом на 15 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом у сумі 12216,18 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 10785,97 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 372,30 гривень, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00 гривень (фіксована частина) та 557,91 гривень (процентна складова). 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення у відповідній частині про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає повністю. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 16 червня 2017 року року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку процентна ставка не зазначена (а. с. 9). Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками і штрафи. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на зазначений вид договору, зазначив, що він складається з підписаної відповідачем заяви, Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови та правила) та Тарифів Банку, надав до матеріалів справи витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.10-27). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, справа розглянута в заочному порядку, та останній будь-яких заперечень з приводу ненадання Банком та неознайомлення його з наданими останнім до матеріалів справи Умовами та правилами банківських послуг, а також щодо надання кредитних коштів, або надання їх з інших підстав, а не на підставі договору та умовах зазначених позивачем, не надав. Посилаючись у рішенні на те, що позивачем не надано доказів того, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, отримання позичальником певної платіжної картки з зазначенням строку її дії, який пов`язується зі строком дії кредитування і самого договору, того, що відповідач відповідно взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту, на відповідних умовах, а принципи цивільного судочинства унеможливлюють витребування доказів за ініціативою суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи, винесення обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 16 червня 2017 року вбачається, що відповідач використовував надані Банком кошти (а.с. 7-8). На зазначене суд не звернув уваги, належним чином не перевірив доводи Банку внаслідок чого не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи, які підлягають доказуванню, не вжив всіх необхідних заходів, необхідних для встановлення всіх обставин справи та правильного вирішення її. Внаслідок цього суд дійшов передчасного висновку щодо недоведеності Банком надання ОСОБА_1 платіжної картки та зарахування на рахунок позичальника кредитних коштів. Наведене свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції в частині відмови у позову про стягнення заборгованості за кредитом, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову у відповідній частині, а в решті залишенню без змін, з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами і штрафи (фіксована частина та процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 червня 2017 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема сплату процентів, штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк»), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, скільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 червня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 10). Разом з тим, наданий до матеріалів справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», містить чотири підвиди карт, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD», за якими визначений різний розмір відсотків за користування кредитом та різні умови кредитування. Кожен підвид кредитної картки передбачає різні пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Наведена вище анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачкою банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Не містять матеріали справи підтверджень ознайомлення відповідачем саме з Тарифами обслуговування кредитних карт, Умовами та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, на які посилається позивач, розумів їх та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки ( штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у разі порушення відповідачем зобов`язання. Вказані обставини вірно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотків за користування кредитом у розмірі 372,30 грн та штрафів: 500,00 грн - (фіксована частина), 1 557,91 грн - (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 16 червня 2017 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www./privatbank.ua не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 рокуу справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що Банк має право на стягнення відсотків за ставкою НБУ відхиляються колегією суддів, оскільки, відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позову про стягнення відсотків за користування кредитом відповідно до ставки НБУ Банком не заявлялось, судом першої інстанції не розглядалось. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Позивачем до апеляційної скарги надана довідка про видачу ОСОБА_1 двох кредитних карток № НОМЕР_1 зі строком дії 07/20 та № НОМЕР_2 зі строком дії 11/21 ( а.с.71), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача (а.с.70) та виписку по руху коштів по рахунку, відкритого на ім`я останнього за основною карткою № НОМЕР_1 ( а.с.72 77). Колегія суддів вважає поважними причинами ненадання Банком зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки заперечень щодо отримання та користування кредитними коштами відповідач не надавав, та переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Згідно пунктам 1, 5 Розділу VП постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. З наведених вище довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, про видачу кредитних карток, виписки по руху коштів по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що останньому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надавались кредитні кошти, якими він активно користувався, розраховуючись в торгівельній мережі, в сфері послуг, знімаючи готівку, та частково вносив кошти на повернення використаного кредитного ліміту. У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не довів, що ОСОБА_1 була видана кредитна картка, що він отримав кредитні кошти, оскільки спростовується доказами поданими позивачем. Відповідно до виписки по руху коштів по рахунку за період з 20 січня 2018 року по 02 вересня 2018 року (а.с.72 77), ОСОБА_1 , з урахуванням наявної заборгованості за кредитом станом на 20 січня 2018 року у розмірі 498,29 грн, використав кредитні кошти у розмірі 44798,44 грн, а направив на погашення кредиту 38668,70 грн. Таким чином заборгованість за кредитом становить у розмірі 6129,74 грн. (44798,44 грн 38668,70 грн = 6129,74 грн). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Банком не доведено існування між ним та відповідачем кредитних правовідносин, оскільки в повному обсязі не встановив всі обставини по справі, належним чином не дослідив надані банком докази щодо видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, наявності заборгованості за кредитом та не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком. Отже, визначена заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 червня 2017 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6129,74 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Щодо судового збору Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернення до суду з даним позовом Банком сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн та при подачі апеляційної скарги 2881,50 грн (а.с.1, 78). Оскільки позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню на суму 6129,74 грн, що становить 50,18 % від розміру заявлених вимог (6129,74 грн х 100 : 12216,18 грн), з ОСОБА_1 на користь Банку у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2409,90 грн (1921 грн х 50,18 %) + (2881,50 грн х 50,18 %). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2020 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7746,00 гривень та простроченим тілом кредиту у розмірі 3039 гривень 97 копійок скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 червня 2017 року станом на 15 липня 2019 року, яка складається із заборгованості за кредитом 6129 (шість тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 74 копійки, у відшкодування судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 2409 (дві тисячі чотириста дев`ять) гривень 90 копійок. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 05 червня 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко О.М.Пономарьова С.А.Попова