Постанова 4804 № 266/5306/20

22-ц/804/1220/21 266/5306/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 266/5306/20 Номер провадження 22-ц/804/1220/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є. сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2021 року, у складі судді Іванця О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 19 жовтня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 34601,37 грн станом на 30 вересня 2020 року за кредитним договором № б/н від 29 квітня 2010 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору № б/н від 29 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, їй надано у користування кредитну картку , номери та строк дії яких зазначено у довідці про отримані картки, що додається до позову. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8700 грн, що також підтверджується довідкою про зміну умов кредитування. Відповідачка щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором, зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту, але в процесі користування кредитними коштами не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 30 вересня 2020 року має заборгованість 34601,37 грн, з яких 24858,94 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9742,43 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії. На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язання, і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Просив стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 квітня 2010 року у розмірі 34601,37 грн станом на 30 вересня 2020 року, яка складається з: 24858,94 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9742,43 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії та судові витрати у розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2021 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.04.2010 року станом на 30.09.2020 року, яка становить 24858,94 грн заборгованість за кредитом та судовий збір у розмірі 1513,44 гривень. В задоволені іншої частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка підписала 29 квітня 2010 року довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторонами договору була узгоджена процентна ставка за користування кредитними коштами на рівні: 0,01% річних - у межах пільгового періоду, 30% річних базова процентна ставка на місяць, а також розмір неустойки неустойку (штрафи, пеню). Наявними у справі матеріалами підтверджено, що укладений між сторонами кредитний договір становлять декілька формулярів, що сукупно визначають кредитний ліміт і обсяг плати за користування ним. Натомість вищевказана довідка, як це передбачено ст. 628 ЦК України, не містить посилань на узгодження між сторонами процентної ставка 86,4%, яка застосовується при невиконанні зобов`язання. Надходячи зазначеного висновку судом першої інстанції застосовано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, в постанові від 03 липня 2019 року. Суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за простроченими відсотками від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4%, тому слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідачки 9742,43 грн заборгованість за простроченими відсотками через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу. Суд також виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір від 29 квітня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд прийшов до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника непогашеної заборгованості за кредитом в розмірі 24858,94 грн, оскільки позивач зазначає, що саме в такому розмірі відповідач не повернув йому грошові кошти, а в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 22 березня 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосуванні норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в цій частині в повному обсязі, в інший частині рішення залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Ткаченко Т.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Барков В.М., Мальцева Є.Є. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 березня 2021 року поновлено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Ткаченко Т.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Мальцева Є.Є. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2021 року справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мотивована тим, що при укладенні договору сторони керувались положеннями частини 1 статті 634 ЦК України, та відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Відповідно до підписаної ОСОБА_1 заяви від 29 квітня 2010 року вона погодилась з тим, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, та висловила згоду про оформлення договору, отримання кредитної картки «Універсальна». При отриманні кредитної картки 29 квітня 2010 року відповідачка ознайомилась та особисто підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено тип карти - МasterCard Massc; тип кредитної лінії відновлювана; базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%); розмір щомісячних платежів у розмір 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним та інше, тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, розмір відсоткової ставки за яким при укладенні договору був визначений на рівні 2,5%. З урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної довідки, підписаної позичальником, зокрема, з розміром відсоткової ставки, пені та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані. Відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до положень статті 360 ЦПК України відповідачкою ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подано. Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення частини 13 статті 7, частини 4 статті 274, частини 1 статті 368 ЦПК України, розгляд даної справи в силу частин 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку і отримала кредит у розмірі 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту (а.с.14,13). Позивач свої обов`язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 800 грн., який протягом 2010-2017 років було неодноразово збільшено, останній раз 31 січня 2017 року до 8700 грн, шляхом передачі цієї картки терміном дії до 02/14 року, строк дії якої було продовжено до 12/17 року, що не спростовано відповідачем (а.с.12). Після укладання договору, відповідач користувався виданою карткою «Універсальна», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с.5-11, 47-53), що також не спростовано відповідачем. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2020 року має заборгованість 34601,37 грн., яка складається з наступного: 24858,94 грн. заборгованість за кредитом; 9742,43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених 06 березня 2010 року, а за простроченими відсотками посилається на Умови та Правила, що почали діяти з 01 березня 2019 року, згідно з п.2.1.1.2.12 яких сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплати на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 УК України встановлюють за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд». Судом також встановлено, що відовідач підписала 29 квітня 2010 року додану до анкети-заяви довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 15), в якій сторонами договору була узгоджена процентна ставка за користуванні кредитними коштами на ріві 0,01% річних у межах пільгового періоду, 30 % річних базова процентна ставка на місяць, а також розмір неустойки (штрафи, пеню). 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правомірність рішення суду в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитом сторонами не оскаржується, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами. Матеріалами справи підтверджується, що 29 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилась з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанке, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с.14). Як вбачається з зазначеної заяви, ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитна «Універсальна» з кредитним лімітом 5000 грн. За умовами укладеного між сторонами кредитного договору, які викладені, зокрема у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 29 квітня 2010 року, яка разом з заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку підписана ОСОБА_1 , сторони домовилися, що базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок простроченої заборгованості із розрахунку 360 днів на місяць становить 2,5 %, строк погашення щомісячних платежів встановлений до 25 числа, що наступає за звітним. Отже, ОСОБА_1 повинна була сплачувати проценти за користування кредитом до 25-го числа кожного місяця в розмірі 2,5 %, або 30 % річних (2,5% х 12) (а. с. 15). Підписавши заяву та довідку (міститься два підписи позичальника), які є складовими частинам кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками посилався на наведену вище довідку, а також зазначив, що в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року, згідно з п.2.1.1.2.12 яких сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплати на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюють за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд» (а.с.1-3). Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, Банк крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, просив стягнути з відповідачки заборгованість за простроченими відсотками 9742,43 грн. При цьому, вимог щодо стягнення заборгованості за процентами від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, на підставі пункту 2.1.1.2.12 Умов та Правил в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року, встановлюють за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд», позивачем не заявлялось. На зазначене суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача 9742,43 грн заборгованість за простроченими відсотками, посилаючись на відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті, мотивуючи свій висновок відсутністю підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за простроченими відсотками від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4%. Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 повинна була сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі 2,5 %, або 30,00 % річних (2,5% х 12). Відповідно до довідки АК КБ «ПРИВАТБАНК» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт неодноразово змінювався в сторону збільшення, та з 31 січня 2017 року встановлений у розмірі 8700 грн, а з 02 серпня 2018 року його зменшено до 0,00 грн (а.с.13). Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту становить 24858,94 грн. З наданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2020 року вбачається, що розмір несплачених процентів за користування кредитом за період з 29 квітня 2010 року по 30 вересня 2020 року становить 9742,43 грн (а.с.5 11). З вказаного розрахунку вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» при визначенні заборгованості за відсотками було застосовано декілька процентних ставок: з 29 квітня 2010 року - 30 % річних, з 01 вересня 2014 року - 34,80 % річних, з 01 квітня 2015 року - 43,20 % річних, з 01 червня 2015 року - 3,6% з коефіцієнтом 0 щомісячно, з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2020 року - 3,6% з коефіцієнтом 1 або 2, що періодично змінювався у цей період, щомісячно. Разом з тим, як зазначалось вище, а саме у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 29 квітня 2010 року, сторони погодили базову місячну відсоткову ставку за користування кредитом 2,5 %, що становить 30,00 % річних. Умов щодо збільшення Банком встановленого договором розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку, зазначена заява не містить. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було належним чином проінформовано відповідачку про збільшення процентної ставки. Доказів направлення боржниці листа про зміну умов кредитного договору та отримання згоди останньої на таке збільшення, матеріали справи не містять. Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17. Згідно частини 1 статті 651, статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання відповідачкою відповідної письмової заяви та довідки, а зміна умов договору, умов кредитування мала відбуватися у такий же спосіб, колегія суддів вважає, що зміна АТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентної ставки, яке відбулося з 01 вересня 2014 року в односторонньому порядку, не відповідає нормам закону та умовам укладеного кредитного договору. А відтак, відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку іншої процентної ставки ніж 30,00 % річних, яка була погоджена сторонами при укладенні договору. Як вбачається з матеріалів справи, в межах укладеного кредитного договору № б/н від 29 квітня 2010 року відповідачка отримала кредитні картки за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня 12. 2017 року (а.с.12). Отже, за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до останнього дня грудня місяця 2017 року, тобто до 31 грудня 2017 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 31 грудня 2017 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит, як зазначено у заяві про отримання банківських послуг, в тому числі, щомісячно сплачувати проценти у розмірі 2,5 % на залишок непростроченої заборгованості. Починаючи з 01 січня 2018 року, відповідачка мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Колегія суддів при перегляді справи приймає до уваги, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, колегія суддів вважає, що Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом після закінчення зазначеного строку. Тобто, Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом з 01 січня 2018 року, та вимоги про стягнення заборгованості за процентами нарахованими після зазначеної дати є необґрунтованими. Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9518/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Виходячи з обумовленого в договорі розміру відсоткової ставки 30,00 % річних, або 2,5% на місяць та кількості днів користування кредитом, його розміру у періоді з 29 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року, відсотки за користування кредитом складає 5347,31 грн, виходячи з наступного розрахунку: Р- розмір використаних кредитних коштів (7-й стовбець розрахунку заборгованості ) (а.с. 5 - 10) х 30,00 : 100: 360 днів х К (кількість днів у періоді). З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою за період з 29 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року на повернення коштів за користування кредитом внесено 56258,01 грн (21 стовбець розрахунку), з яких погашення за рахунок кредиту відсотків становить 8747,97 грн ( 4-й стовбець розрахунку). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за період з 29 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року, тобто в межах строку кредитування (5347,31 грн - 8747,97 грн) = - 3400,66 грн). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками за період з 29 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року, тобто в межах строку кредитування (5347,31 грн - 8747,97 грн) = - 3400,66 грн), та відмови у зв`язку з цим у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за необґрунтованістю позовних вимог, враховуючи ті обставини, що у період з 29 квітня 2010 року по 31 грудня 2017 року відповідачкою на виконання умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом, сплачено більшу суму, аніж заборгованість за простроченими процентами за кредитом, яка виникла станом на 31 грудня 2017 року. Щодо судового збору Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплачено судовий збір у розмірі 3153,00 грн (а.с.80). Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню, а саме, скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, підстав для відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не вбачається. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2021 року в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом відмовити. Поновити дію заочного рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Судді: Т.Б.Ткаченко С.А.Зайцева Є.Є.Мальцева