Постанова 4855 № 640/11818/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11818/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 р. у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", заінтересовані особи: ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство "Фідобанк", відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» (далі - заявник) звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, у якій просило замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні ВП №49653382 про примусове виконання виконавчого напису №596 від 29.11.2012, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., а саме: замінити Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» на його правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року вказану заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції порушив приписи процесуального законодавства, що призвело до прийняття незаконного рішення. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Разом з тим, до суду надійшло клопотання від представника заінтересованої особи - адвоката Клок Валентини Володимирівни про відкладення розгляду справи, посилаючись на рекомендації Ради суддів України пов`язані із запровадженням карантинних заходів для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. N 211 з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. N 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дія карантину була продовжена шляхом введення з 21.05.2020 р. адаптивного карантину, зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, серед іншого, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судове засідання було призначено на 02.06.2020 р., після запровадження на території України адаптивного карантину. Таким чином, враховуючи, що подане представником заінтересованої особи клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із постановою КМУ від 20.05.2020 року №392 та з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID - 19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, належним чином необґрунтоване та не підтверджене достатніми доказами неможливості бути присутнім під час судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Суд першої інстанції, перевіривши заяву ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без розгляду, оскільки Окружний адміністративний суд міста Києва не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції було роз`яснено заявнику про те, що розгляд даного питання врегульовано статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Згідно з частиною 5 статті 15 цього Закону в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частиною 2 статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Частиною 1 статті 287 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до частини 1 статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС). З наведених норм вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України. Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Враховуючи норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 826/7941/17. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, крім іншого, правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду адміністративним судом, однак помилково була повернута заявнику судом першої інстанції без розгляду. При цьому, судова колегія також враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), відповідно до якої, стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення цієї справи для продовження розгляду до відповідного суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у своїй апеляційній скарзі заявник, зокрема, просить суд апеляційної інстанції ухвалити рішення про задоволення його заяви, однак такі вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не здійснював розгляд такої заяви по суті викладених у ній вимог та не повертав її заявнику без розгляду. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд у визначеній процесуальній стадії не наділений повноваженнями щодо прийняття остаточного рішення за результатами розгляду заяви товариства про заміну сторони виконавчого провадження. Таким чином, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Судді: