Постанова 4855 № 640/17431/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17431/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року (суддя Арсірій Р.О.) у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ПАТ "Комерційний Банк "Надра", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження, а саме первісного стягувача за виконавчим написом №634 вчиненим 14.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., ПАТ "Комерційний Банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року повернуто без задоволення заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну стягувача з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №634. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався статтею 167 КАС України та виходив з того, що станом на час розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, статтею 379 КАС України не передбачено вирішення адміністративними судами питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому суд повернув заяву без задоволення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, наводячи доводи, аналогічні тим, які викладені в його заяві, та посилаючись на те, що судом першої інстанції не було враховано приписів спеціального законодавства та висновків Верховного Суду з цього питання, не встановлено обставин, які мали значення для правильного вирішення вимог заявника, та порушено принцип верховенства права. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Згідно з частиною 5 статті 15 цього Закону в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частиною 2 статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Частиною 1 статті 287 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС). З наведених норм вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України. Колегія суддів зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов`язань та в задоволенні вимог належного стягувача. Разом з тим, нормами чинного КАС України, зокрема спеціальною статтею 379, прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну на правонаступника сторони виконавчого провадження, яке відкрито та здійснюється за виконавчим написом нотаріуса. Водночас, приписами спеціального Закону № 1404-VIII (частина п`ята статті 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється. При цьому, судова колегія зазначає, що іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено. Отже, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Враховуючи норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 826/7941/17. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов`язані з виконанням рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"та статей 264 (в редакції КАС України до 15.12.2017 р.), 379 КАС України (в редакції КАС України після 15.12.2017 р.), зазначила, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону № 1404-VIII, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). З огляду на сукупність встановлених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення цієї справи для продовження розгляду до відповідного суду. Колегія суддів при цьому звертає увагу, що апеляційний суд у визначеній процесуальній стадії не наділений повноваженнями щодо прийняття остаточного рішення за результатами розгляду заяви товариства про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року скасувати, а справу №640/17431/20 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ПАТ "Комерційний Банк "Надра", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов