Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/29126/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29126/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (далі - заявник, стягувач) із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 60170407 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 4347 від 09 вересня 2019 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - боржник) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (первісний кредитор) заборгованості за договором № 190112-2727-2 від 12.01.2019, а саме з ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" на ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" (код ЄДРПОУ 43492595). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не додано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4347 від 09 вересня 2019 року, не надано виконавчого напису № 4347 від 09 вересня 2019 року, а подана копія кредитного договору не містить усіх необхідних реквізитів. Не погоджуючись з таким рішенням суду, заявником подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що ним подано інформацію з АСВП про відкрите виконавче провадження, копію кредитного договору та зазначено про неможливість подання виконавчого напису. Заявник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та не заперечував проти розгляду справи в письмовому провадженні. Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. Сторонами відзиву на апеляційну скаргу не додано. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Керуючись ч. 5 ст. 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. На виконання частин 1 та 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 1 ст. 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З наведених норм вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). Колегія суддів вважає, що у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів ст. 74 Закону №1404-VIII та статті 287 КАС України. Колегія суддів зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов`язань та в задоволенні вимог належного стягувача. Разом з тим, нормами чинного КАС України, зокрема спеціальною статтею 379, прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну на правонаступника сторони виконавчого провадження, яке відкрито та здійснюється за виконавчим написом нотаріуса. Водночас, приписами спеціального Закону №1404-VIII (ч. 5 ст. 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється. При цьому, судова колегія зазначає, що іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено. Так, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Враховуючи норми ст. 15 Закону №1404-VIII та ст. 379 КАС України, питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №826/7941/17. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. В свою чергу, спори, пов`язані з виконанням рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) мають бути вирішені адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 287 КАС України. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 264 (в редакції КАС України до 15.12.2017), 379 КАС України (в редакції КАС України після 15.12.2017), зазначила, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування вказаного правового висновку для даної справи є помилковим та спростовується вищевикладеним. Також, у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №280/456/20 зроблено наступні правові висновки з даного питання: "…Отже, колегія суддів вважає, що питання стосовно заміни сторони виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Зазначене також підтверджується усталеною судовою практикою, згідно якої заява про заміну сторони виконавчого провадження подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, не розглядається в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №640/15952/19, від 11 серпня 2021 року у справі №372/715/21)…". Крім того, відповідно до абз. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Отже, є помилковим висновок суду першої інстанції, що Окружний адміністративний суд міста Києва не наділений компетенцією розглядати заяву про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції, зважаючи на те, що виконавчий напис нотаріуса здійснюється поза судовою процедурою. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону №1404-VIII, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України", в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява №21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до "якості" закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації". Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З огляду на сукупність встановлених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 60170407. Між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" та ОСОБА_1 (боржник, позичальник) укладено договір № 190112-2727-2 від 12.01.2019 (далі- кредитний договір), відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 2850,00 грн. строком на 26 днів шляхом переказу на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування та 2,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. В своїй заяві ТОВ "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" зазначив, що у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору 09 вересня 2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. вчинено виконавчий напис № 4347, згідно якого запропоновано звернути стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника. Також, заявник зазначив, що 26 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження № 60170407 з примусового виконання виконавчого напису № 4347 від 09 вересня 2019. Сторонами вказаного виконавчого провадження є боржник - ОСОБА_2 та стягувач - ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація". При цьому, на підставі договору про відступлення права вимоги № 16/09/2021-Р/М від 16.09.2021, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Ріальто" (Новий Кредитор), Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством, відступає, а Новий кредитор приймає (набуває) права грошової вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами, у тому числі договором № 190112-2727-2 від 12.01.2019, що підтверджується копією витягу з акту приймання-передачі прав №1. Так, під час розгляду апеляційної скарги апелянтом надано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №60170407, за виконавчим написом №4347. Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції під час розгляду справи не було з`ясовано всіх обставин справ та не витребувано у виконавчої служби документи для належного розгляду справи та встановлення підстав щодо заміни сторони у виконавчому провадженні. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що даному випадку заява заявника про заміну сторони у виконавчому провадженні підлягає задоволенню. Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, відтак колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової, якою задовольнити заяву апелянта про заміну сторони у виконавчому провадженні. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації заявником права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" про зміну сторони виконавчого провадження № 60170407 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А. А., зареєстрованого в реєстрі за № 4347 від 09 вересня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості за Договором № 190112-2727-2 від 12.01.2019 року - задовольнити. Замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43492595). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку, у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович