Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/1972/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/1972/20 Провадження № 22-ц/4820/728/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчук Р.С., Костенко А.М., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю апелянта ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Демінської А.А. від 24 січня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У січні 2020 року заявниця ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 із забороною наближатися на відстань 500 метрів: до місця її проживання та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; до місця навчання доньки за адресою: АДРЕСА_2 ; за місцем відвідування дитячого садка сином за адресою: АДРЕСА_3 , Хмельницький дошкільний навчальний заклад №47 «Дзвіночок»; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її та її дітей, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею та дітьми; заборонити вести листування, телефонні переговори з нею та дітьми або контактувати з нею чи дітьми через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Посилалася на те, що 16.01.2020 року ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство, внаслідок чого до нього було викликано поліцію та застосовано терміновий заборонний припис строком на 10 днів до 26.01.2020 року. Також щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 не дотримувався заходів термінового заборонного припису, кожного дня приходив до квартири, стукав у двері та погрожував їй. 18.01.2020 року та 19.01.2020 року складено адміністративні протоколи про порушення термінового заборонного припису. Також він продовжував психологічне насильство стосовно заявниці, надсилаючи повідомлення та телефонні дзвінки через третіх осіб. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року заяву задоволено частково. Видано обмежувальний припис ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_4 ) строком на три місяці з забороною: - наближатися на відстань ближче 500 метрів до місця проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця навчання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; - особисто та/або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її. В задоволенні решти вимог відмовлено. Встановлено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6ЦПК України). Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесені на рахунок держави. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На його думку, судом не надано належної оцінки доказам у справі, не враховано, що між ним та ОСОБА_2 існує спір щодо його участі як батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у реалізації батьківських прав та обов`язків, не дає можливості спілкуватися з сином, чим провокує його порушувати припис, наближатися до заявниці та її місця перебування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В засіданні апеляційного суду 14.05.2020 року апелянт підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. В судове засідання 02.06.2020 року не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи. Заявниця ОСОБА_2 також не з`явилася в судове засідання, будучи належно повідомленою про розгляд справи Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09.11.2018 року. У них є спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з матір`ю, також у заявниці є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявниця проживає з дітьми за адресою - АДРЕСА_1 . 16.01.2020 року щодо ОСОБА_1 видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника строком на 10 днів, з 16.10 год. 16.01.2020 року до 16.10 год. 26.01.2020 року, у зв`язку з його нецензурною лайкою і погрозами фізичною розправою колишній дружині. 19.01.2020 року за заявою ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КупАП його появу за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_2 в порушення термінового заборонного припису від 16.01.2020 року. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції належно оцінив ризики продовження та повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_1 строком на три місяці. Так, згідно з пунктами 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. За змістом пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. За ч.2 ст.26 Закону України обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно частини першоїстатті 350-6 ЦПК Українирозглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (ст. 1 Закону). Посилання апелянта на неналежну оцінку доказів, недоведеність вчинення ним домашнього насильства є безпідставними і спростовуються наявними доказами у справі. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 19.05.2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 1732 КУпАП також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини психологічне насильство, 18 та ІНФОРМАЦІЯ_6 2020 року не виконав терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений поліцією 16.01.2020 року, а 31.01.2020 року вчинив відносно своєї колишньої дружини психологічне насильство та не виконав обмежувальний припис, винесений судом 24.01.2020 року. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 1732 КУпАП та у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення провадження у справі закрито. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для встановлення обмежувального припису. Існування конфлікту між сторонами на ґрунті спору щодо участі ОСОБА_1 як батька у вихованні сина підтверджує існування ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Апеляційний суд констатує, що рівність прав батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини, зокрема права на гармонійний розвиток, належне виховання і утримання, її життя і здоров`я. При вирішенні спору щодо дитини у першу чергу мають бути забезпечені інтереси самої дитини, а вже тільки потім - інтереси батьків (ст.7, ст.141, ст.161 СК України, ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.1 ст.3, ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, параграф 76). Дійсно, обмежувальний припис тимчасово ускладнює участь батька у спілкуванні та вихованні дитини, однак враховуючи, що обмежувальний припис є виключно тимчасовим заходом, таке тимчасове ускладнення не можна визнати непропорційним втручанням у виконання ОСОБА_1 батьківських прав. При цьому суд першої інстанції цілком врахував право ОСОБА_1 на участь у вихованні сина і відмовив у встановленні йому заборони наближатися до дитячого дошкільного закладу, який відвідує син. Водночас встановлення обмежувального припису ОСОБА_1 щодо заявниці не перешкоджає останньому вирішити його спір щодо дитини з матір`ю останньої. Крім того, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлений тримісячний строк обмежувального припису закінчився. Суд під час вирішення заяви надав оцінку всім обставинам та доказам у справі, та належно оцінив ризики продовження у майбутньому домашнього насильства щодо заявниці, а відтак обґрунтовано встановив наявність підстав для видачі обмежувального припису. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Судове рішення ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 02 червня 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко