Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/4394/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/4394/19 Провадження № 22-ц/4820/450/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Стефанишина С.Л. від 24 жовтня 2019 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У лютому 2019 року Міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» звертаючись в суд з цим позовом до відповідача вказувало, що відповідно до даних автоматизованої системи позивача за адресою АДРЕСА_1 рахується абонент ОСОБА_1 . Нарахування плати за послуги з водопостачання та водовідведення за вказаною адресою здійснюється згідно нормативів питного водопостачання та норм водоспоживання населенням у кількості 195 (вода)/300 (стоки) л/д на одну особу. Тариф на послуги водопостачання та водовідведення встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і час звернення з позовом становило: водопостачання - 8,42 грн., водовідведення - 8,08 грн. На протязі усього часу користування послугами відповідач нерегулярно та не в повному обсязі оплачувала надані послуги з водопостачання та водовідведення, тому борг станом на 01.02.2019 року становив 2069,85 грн. (640,40 грн. - централізоване водопостачання, 1429,45 грн. - централізоване водовідведення). 07.11.2018 року позивачем було подано заяву щодо видачі судового наказу стосовно стягнення з відповідача боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення. 27.11.2018 року Хмельницьким міськрайонним судом видано судовий наказ №686/26352/18 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в сумі 1875,66 грн. та судового збору в сумі 176,20 грн. Згодом 17.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування згаданого вище судового наказу. Ухвалою суду від 19.12.2018 року скасовано судовий наказ. МКП «Хмельницькводоканал» просив стягнути заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 в сумі 2069,85 та судовий збір. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2019 року позов Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь Міського комунального підприємства Хмельницькводоканал» борг за надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 1451,63 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн., всього стягнуто 3372,63 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На її думку, є хибним висновок суду про наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин, оскільки при укладенні договору не були дотримані вимоги глави 53 Цивільного кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивачем не пропонувалось укласти договір про надання послуг, з нею не погоджувались істотні умови такого договору, відповідачка не підписувала жодного документа, який свідчив би про її згоду з умовами, на які позивач послався в позовній заяві, тобто про її приєднання до договору. Типова форма договору приєднання Кабінетом Міністрів України не розроблена, в діючій редакції Закону «Про порядок надання житлово-комунальних послуг» це положення відсутнє. Вважає, що договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні, що унеможливлює стягнення боргу, нарахованого відповідно до неіснуючого договору. У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницькводоканал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що відповідач регулярно частково сплачує кошти за надані їй послуги, що підтверджує факт отримання нею послуг та наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . МКП «Хмельницькводоканал» надає відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за вказаною адресою та нараховує плату за надані послуги згідно нормативів питного водопостачання та норм водоспоживання населенням в кількості 195 (вода)/300 (стоки) л/д на одну особу. Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і на час звернення з позовом становило: водопостачання - 8,42 грн., водовідведення - 8,08 грн. Згідно розрахунку по особистому рахунку 4166133 абонента ОСОБА_1 станом на 01.02.2019 року борг за централізоване теплопостачання - 640,40 грн., за централізоване водовідведення - 1429,45 грн. 27.11.2018 року Хмельницьким міськрайонним судом видано судовий наказ №686/26352/18 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в сумі 1875,66 грн. та судового збору в сумі 176,20 грн. За заявою ОСОБА_1 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19.12.2018 року скасовано судовий наказ №686/26352/18. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не проводила в повному обсязі у встановлені строки оплату за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, тому з неї слід стягнути на користь МКП «Хмельницькводоканал» борг за надані послуги за період з 01.10.2015 року по 01.01.2019 року в сумі 1451,63 грн. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду є безпідставними. Згідно з статтею 1 Закону України від 09.06.2018 №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно з частини п`ятої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу УPCP плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. За ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції на час виникнення правовідносин) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Відповідно до п. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення є договором приєднання. Вказаний договір розміщений на веб-сайті підприємства www.water.km.ua та 09.04.2015 року опублікований в газеті Хмельницької міської ради «Проскурів». Зазначений договір розроблений на основі типового договору затвердженого постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення». З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про водопостачання та водовідведення до квартири відповідача, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідач ними користується, частково сплачує кошти за отримані послуги та жодних претензій з цього питання до позивача не заявляв. Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги. Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування плати за водопостачання та водовідведення за відсутності відповідного договору. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 03 лютого 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко