Постанова 4820 № 686/25728/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/25728/19 Провадження № 22-ц/4820/1719/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Стефанишина С.Л. від 03 вересня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з вказаним позовом до відповідача, посилався на те, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953, площею 0,10 га для ведення садівництва, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради. Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 2206 від 05.11.2012 року позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ведення садівництва. На замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради № 14 від 26 лютого 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 та передачу її у власність ОСОБА_1 . Рішенням Лісовогринівецької сільської ради № 30 від 30 листопада 2015 року цю ж земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 передано у власність ОСОБА_3 . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 зареєстровано за ОСОБА_3 в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень 15.02.2016 року за номером 28251314. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 10 червня 2016 року скасовано рішення Лісовогринівецької сільської ради від 26 лютого 2016 року № 14 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 ОСОБА_1 та надання її у власність». 31 травня 2016 року ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року. 08.06.2016 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Право власності на спірну земельну ділянку, зареєстровано за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень 08.06.2016 року за номером 29962597. У зв`язку з цими обставами позивач не міг завершити процедуру набуття земельної ділянки у власність, тому звертався з позовом до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В. про визнання недійсним та скасування рішень Лісовогринівецької сільської ради, державного реєстратора, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позивач зазначав, що факт вибуття земельної ділянки власником якої він є не з його волі та перебування спірної земельної ділянки у незаконному володінні ОСОБА_2 встановлено рішенням суду та не підлягає доказуванню. Тому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 площею 0,10 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На його думку, судом не враховано, що розпочавши процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки, має право на її завершення. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що він не є власником спірної земельної ділянки, при цьому не дав належної оцінки рішенню Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 26.02.2016 року № 14 та рішенню Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2018 року, які є належними доказами його права власності на спірну земельну ділянку. Не враховано, що єдиним та ефективним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 є витребування земельної ділянки, яка вибула з його володіння не з його волі та перебуває на даний час у володінні відповідача. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Представник відповідача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 05.11.2012 року № 2206 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ведення садівництва, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради. На його замовлення було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2016 року № 14 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953, площею 0,10 га, для ведення садівництва та передачу її у власність ОСОБА_1 . Водночас рішенням Лісовогринівецької сільскої ради від 30.11.2015 року № 30 вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 передано у власність ОСОБА_3 15.02.2016 року зареєстровано її право власності на цю земельну ділянку. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 10 червня 2016 року скасовано рішення Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2016 року № 14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 ОСОБА_1 та надання її у власність». 31.05.2016 року ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_4 31.05.2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вказану ділянку. 08.06.2016 року ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 08.06.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2018 року в справі № 686/24731/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_1 і визнано недійсним та скасовано рішення Лісовогринівецької сільської ради від 30 листопада 2015 року №30 в частині надання земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 у власність ОСОБА_3 ; рішення Лісовогринівецької сільської ради від 10 червня 2016 року № 20 в частині скасування рішення Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2016 року № 14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 ОСОБА_1 та надання її у власність»; рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953. У позові в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і скасування рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну ділянку суд відмовив з підстав неналежного способу захисту, вказавши про віндикацію як належний спосіб захисту порушеного права власника земельної ділянки. Вказане судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку і набрало законної сили. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності існування права власності у позивача на спірну ділянку, а отже, відсутності підстав для витребування її від відповідача на користь позивача на підставі ст. 388 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду та неналежну оцінку доказів є безпідставними. Так, відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Згідно з ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-15). За змістом ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-15 державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-15). Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-15 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, твердження апелянта про набуття права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2016 року № 14 та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.11.2018 року в справі № 686/24731/16-ц прямо суперечить наведеним нормам закону і є безпідставним. Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, за змістом наведеної норми права лише власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача за умов, передбачених законом. З врахуванням наведеного відсутні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки у відповідачки на користь позивача на підставі ст. 388 ЦК України. Позивач, розпочавши процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, за чинного рішення Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2016 року № 14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:005:1953 ОСОБА_1 та надання її у власність», беззаперечно має право на її завершення шляхом реєстрації права власності на спірну ділянку на підставі цього рішення сільської ради. Проте вказане право може бути реалізовано позивачем лише за умови повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 13 листопада 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С.Гринчук А.М.Костенко