Постанова Київський апеляційний суд № 752/5577/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А Справа № 752/5577/19 Головуючий у 1 інстанції - Хоменко В.С. Апеляційне провадження № 22-ц/824/4608/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2020 р. Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2019 р. в справі за позовом ТОВ «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- В с т а н о в и л а : Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2019 р. задоволено позов ТОВ «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги, тощо на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника ТОВ «ТМО «Ліко- Холдінг». 2.12.2011 року на підставі акту прийому-передачі підземної автостоянки ТОВ ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а позивач прийняв на обслуговування введену підземну автостоянку на АДРЕСА_1 (а.с. 9). Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), ТОВ «Ліко-житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки. ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в підземній автостоянці, Блок Л, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 25.12.2014 року (а.с. 8). Київський апеляційний суд 8COAKKA*aaaage+[H АСЕД "Апеляція" 30.12.2014 року між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № Л-12 зі сплатою щомісячно 344,00,00 грн. з ПДВ витрат на утримання підземної автостоянки (паркінгу). За умовами вказаного договору ТОВ «Ліко-житлосервіс» зобов`язалось забезпечити надання послуг з утримання підземної автостоянки, визначених у п.1.2. договору, а ОСОБА_1 , в свою чергу, взяла на себе зобов`язання по забезпеченню своєчасного відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки в строк і на умовах, що передбачені цим договором. Згідно п.2.1.3 договору, визначено, що виконавець має право в односторонньому порядку збільшувати розмір витрат на утримання підземної автостоянки у разі збільшення індексу інфляції, збільшення тарифів та цін на комунальні послуги, збільшення вартості матеріалів, робіт та послуг постачальників. Згідно п.5.3. договору зміни та доповнення до нього можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін у письмовій формі та підписані сторонами, крім випадків, встановлених п. 2.1.3. цього договору. Так, з 1.05.2017 р. ТОВ «Ліко-житлосервіс» було змінено тарифи, і тому, вартість утримання підземної автостоянки з кожного власника збільшилась, і складала 395,00 грн., а з 1.10.2018 року - 495,00 грн. (а.с.11, 12). При зверненні до суду позивач вказав про те, що відповідачка користується послугами з утримання підземної автостоянки, проте, в порушення договірних зобов`язань, не оплачує їх, внаслідок чого за період з 01.10.2017 р. по 31.01.2019 р. за нею утворилась заборгованість в розмірі 10 907,91 грн., з яких: основна сума боргу - 6720,00 грн., пеня - 2 954,77 грн., інфляційні втрати - 964,14 грн., 3% річних - 269,00 грн. (а.с.13). Відповідачкою наявності заборгованості, так і її розміру, належними доказами спростовано не було. Крім того, вона визнала, що припинила оплату машиномісця через невиконання позивачем своїх обов`язків з технічного огляду та проведення ним ремонту автостоянки, про що зазначила у своєму відзиві на позов. Таким чином, судом було встановлено, що відповідачка користувалась послугами з утримання підземної автостоянки, проте, не оплатила їх, чим допустила порушення договірних зобов`язань. Суд першої інстанції також правильно вважав, що посилання відповідачки на неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за укладеним між ними договором, не є підставою для повного або часткового звільнення її (відповідачки) від сплати вказаної заборгованості, та не перешкоджає їй звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Оскільки, відповідачка не виконувала зобов`язання по оплаті послуг з утримання підземної автостоянки, то суд обґрунтовано вважав за необхідне стягнути з неї на користь позивача вказану заборгованість. При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, підтверджує порушення відповідачкою обов`язків за договорами щодо своєчасної та повної сплати коштів, та не спростований відповідачкою. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, - П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.11.2019 р. - залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий : Судді :