Постанова 4824 № 752/6122/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року місто Київ. Справа 752/6122/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4671/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді доповідача Желепи О.В., суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року (у складі судді Колдіної О.О., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги , - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до Договору про участь у витратах від 22.08.2017 року в розмірі 8376,69 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо, на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника TOB «ТМО «Ліко-Холдінг». 18.05.2011 року на підставі Додатку №1 до Акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2012 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг»; передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введений згідно Сертифікату відповідності у складі житлового будинку паркінгу по АДРЕСА_1 . Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), ТОВ «Ліко-житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки, також надаються інші послуги по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки. ОСОБА_2 є власником машиномісця АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 17.08.2017 р. 22 серпня 2017 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №ВЗ/7-108, відповідно до умов якого Позивач забезпечує надання послуг з утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці - м/місце АДРЕСА_1 , а Відповідач, Замовник за Договором, оплачує послуги Виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання, у строк та на умовах, що передбачені Договором. Згідно п.3.1. Договору щомісячний розмір відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки на дату укладення Договору становить - 395 гривень. В п.2.1.3. Договору вказано, що в разі збільшення вартості витрат, що впливають на утримання підземної автостоянки, виконавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір вартості на утримання підземної автостоянки. З 01.10.2018 р. тарифи було змінено, і вартість послуги становила 495 гривень. Позивач посилається на те, що з моменту укладання Договору про участь у витратах від 22.08.2017 р. та по 31.01.2019 р. відповідач користувалась послугами, проте в порушення договірних умов, не оплачував їх в повному обсязі. Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань у відповідності до Договору, у неї виникла заборгованість перед ТОВ «Ліко-житлосервіс» за період з 01.01.2018 р. та по 31.01.2019 р. на суму 5 535,00 гривень. Крім того, на підставі п.3.4 Договору, а також положень ч.2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму пені в зв`язку з порушенням виконання зобов`язань в розмірі 2059,77 гривень, інфляційні втрати в сумі 601,92 гривні, 3% річних в розмірі 180 гривень. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити шляхом зміни його мотивувальної частини з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував ту обставину, чи існують, починаючи з 01.01.2018 року зобов`язання між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_2 на підставі договору, чи не припинив договір свою дію 31.12.2017 у зв`язку з повідомленням однією із його сторін про свій намір припинити його дію як то передбачено п. 5.1. Договору, адже від цього залежить чи виникло у ТОВ «Ліко-житлосервіс» взагалі право на пред`явлення вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення оплати за надані послуги згідно з Договором за період з 01.01.2018 по 31.01.2019. Районний суд застосувавши надмірний формалізм у трактуванні положень процесуального законодавства щодо строків подачі відзиву на позовну заяву, неправомірно обмежив ОСОБА_2 у ефективному захисті своїх порушених прав та інтересів. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ліко-Житлосервіс» зазначило, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. В письмових поясненнях щодо відзиву представник ОСОБА_2 зазначає, що відповідач не визнає факт чинності договору і вважає неправомірними дії позивача щодо виставлення вказаних їй рахунків за послуги згідно з договором та просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 та змінити мотивувальну частину рішення Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд вважав встановленими такі обставини. ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо, на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника TOB «ТМО «Ліко-Холдінг». 18.05.2011 року на підставі Додатку №1 до Акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2012 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введений згідно Сертифікату відповідності у складі житлового будинку паркінгу по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником машиномісця АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 17.08.2017 р. 22 серпня 2017 р. між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_2 укладено Договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №ВЗ/7-108 на строк до 31.12.2017 р. Згідно з п.5.1 Договору якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього договору,то договір вважається щороку продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.. Відповідно до п. 2.3 Договору позивач зобов`язався забезпечити належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки, а замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати платежі на відшкодування витрат з утримання підземної автостоянки. Згідно п.3.1. Договору щомісячний розмір відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки на дату укладення Договору становив - 395 гривень. В п.2.1.3. Договору передбачено, що в разі збільшення вартості витрат, що впливають на утримання підземної автостоянки, виконавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір вартості на утримання підземної автостоянки. З 01.10.2018 р. тарифи було змінено, і вартість утримання підземної автостоянки з кожного власника склала 495 гривень. Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України). Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При зверненні до суду позивач посилається на те, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо. Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб, ТОВ «Ліко-житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки, також надаються інші послуги по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених обставин. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт укладення ним договорів для забезпечення надання послуг з обслуговування автостоянки з підрядними організаціями. Підставою для стягнення заборгованості за надані послуги є доведення самого факту надання таких послуг. Обов`язок щодо оплати послуг виникає лише у разі їх надання. В порушення вимог ст. 81 ЦПК України суду не надано доказів фактичного надання саме позивачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території. Долучений до матеріалів справи розрахунок нарахованих до сплати платежів за житлово-комунальні послуги та розрахунок розміру плати за обслуговування паркінгів не може підтверджувати факт їх надання. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст.79 ЦК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Надані позивачем докази не є достатніми на підтвердження того, що ТОВ « Ліко-житлосервіс» надає послуги з утримання підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , а отже що у позивача виникло право на пред`явлення вимог щодо стягнення оплати за надані послуги, а у відповідача обов`язок сплатити зазначені послуги. Дослідивши наявні в справі докази, апеляційний суд встановив, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд формально не взяв до уваги відзив, чим порушив доступ до суду та в рішенні не відобразив доводи відповідача колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Так, відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 01.04.2019 року позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, треті особи мають право подати пояснення щодо відзиву протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження. У разі надання відзиву на позовну заяву, відповідач зобов`язаний надіслати позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. Якщо відповідач не скористається своїм правом на подання письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ухвалу про відкриття провадження в даній справі відповідач отримала 27.06.2019 року, а відзив подано 09 вересня 2019 року, тобто більше ніж через 2 місяці. Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. ч.8 цієї статі передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи вказані процесуальні норми, суд першої інстанції діяв в межах процесуального закону, без порушення прав позивача. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав жодної правової оцінки тому, чи перебували сторони в договірних відносинах після закінчення строку дії договору. Колегія суддів, погоджується з тим , що встановлення вказаної обставини, за недоведеності факту надання послуг позивачем, правового значення не має. При цьому суд виходить з того, що навіть в разі закінчення строку дії договору, проте в разі фактичного користування позивачем місцем на автостоянці, останній зобов`язаний нести витрати на її освітлення, прибирання та інші. Лише в разі доведеності відповідачем, що він в установленому законом порядку відмовився від конкретних послуг, якщо така відмова можлива з технічної точки зору, останній не зобов`язаний нести витрати на утримання своєї власності. Апеляційному суду та суду першої інстанції доказів того, що відповідач після закінчення строку дії договору не використовувала місце для паркування транспорту не надано. Відповідно остання споживала послуги, щодо охорони, освітлення та прибирання вказаного місця. Перевіряючи доводи скарги, апеляційний суд також виходить з того, що 04 квітня 2019 року відповідач погасила заборгованість за спірний період, тобто оплатила отримані нею послуги, незважаючи на юридичне не продовження нею дії договору. Посилання в скарзі на недостатню вмотивованість, ухваленого судом рішення є безпідставні, оскільки суд вирішив спір, відповідно до вимог закону та на підставі наданих позивачем доказів. При цьому, не порушив жодних прав відповідача, який зустрічний позов і відзив на основний позов подав з порушенням, визначених законом строків. Інших доводів апеляційна скарга не містить. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом встановлено, що районний суд розглянув справу з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення необхідно залишити без змін. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року. Суддя доповідач: Судді: