Постанова Харківський апеляційний суд № 638/20920/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2020 року м. Харків справа № 638/20920/16-ц провадження № 22-ц/818/1222/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В., сторони справи: позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 22 жовтня 2019 року у складі судді Грищенко І.О., У С Т А Н О В И В: 29 грудня 2016 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води в сумі 20 674 грн 10 коп. за період з 01.03.2011 по 30.04.2016, три відсотки річних у розмірі 594 грн 51 коп. та інфляційні витрати в розмірі 4876 грн 47 коп. (а.с. 4). Позов мотивований тим, що позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання. Відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг за період з 01.03.2011 по 30.04.2016, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 20 674 грн 10 коп. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова КП «ХТМ» було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Також з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних та інфляційні витрати зв`язку із неналежним виконанням ним грошових зобов`язань перед КП «ХТМ». У відповіді на відзив відповідача представник КП «ХТМ» вказала, що у зв`язку зі зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу 10.06.2016, підлягає поновленню строк позовної давності для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги за період з 01.06.2013 по 30.04.2016 на суму 13 221 грн 67 коп. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року визнано поважними причини пропущення позовної давності, поновлено КП "ХТМ" позовну давність. Позовні вимоги КП "ХТМ" задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 по 30.04.2016 в розмірі 13 221 грн 67 коп., 3% річних в сумі 594,51 грн та інфляційні витрати в сумі 4 876, 47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378 грн. Рішення суду мотивоване тим, що в процесі розгляду справи КП «ХТМ» уточнило свої вимоги до ОСОБА_1 та просило стягнути з нього заборгованість за надані послуги за період з 01.06.2013 по 30.04.2016. За цей же період позивач просив поновити строк позовної давності. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , за цією ж адресою споживає послуги КП «ХТМ». Визначений законодавчо обов`язок щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги в повному обсязі ОСОБА_1 не виконує, тому з нього належить стягнути заборгованість на користь КП «ХТМ» за період з 01.06.2013 по 30.04.2016. Також з відповідача належить стягнути 3 % річних та інфляційні витрати у зв`язку із тим, що виниклі у нього зобов`язання перед позивачем є грошовими. Відсутність укладеного ОСОБА_1 з КП «ХТМ» договору про надання послуг не може бути підставою для звільнення його від оплати спожитих послуг, оскільки відповідач ні поведінкою, ні діями, ні письмово не зазначив, що бажає припинити відносини. Він приймає послуги, які надаються позивачем, зауважень щодо неотримання таких послуг або щодо якості цих послуг не висловлює. Відповідач не звертався до суду з приводу визнання публічного договору про надання житлово-комунальних послуг неукладеним або недійсним. Твердження відповідача в частині того, що позивачем невірно розраховано суми, що підлягають до сплати тому, що треба нарахування робити за іншими формулами, не прийняті судом у зв`язку з недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості за період з 01.03.2011 по 30.11.2013 відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. У стягненні заборгованості за період з 01.12.2013 по 30.04.2016 просить відмовити у зв`язку із невірним розрахунком розміру заборгованості. Також просить здійснити перерозподіл понесених стронами судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, яке винесено з суттєвими порушеннями норм процесуального та матеріального права, та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, суд помилково вважав, що представник КП «ХТМ» у ході розгляду справи уточнював позов до ОСОБА_1 . Представник позивача лише просив поновити йому строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.06.2013 по 30.04.2016, проте не відмовлявся від вимог за період з 01.03.2011 по 30.04.2016. Проголошуючи вступну та резолютивну частину рішення від 22.10.2019, суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2011 по 30.04.2016. Потім до виготовлення повного судового рішення, суд самостійно виправив описку у вступній та резолютивній частині рішення ухвалою від 28.10.2019, вказавши, що заборгованість підлягає стягненню за період з 01.06.2013 по 30.04.2016, фактично змінивши рішення суду, що порушує норми Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). Поновлюючи строк позовної давності позивачу для стягнення заборгованості за період з 01.06.2013 по 30.04.2016, суд в мотивувальній частині рішення вказує, що за цей період строк позовної давності не порушений. Також суд не зазначив підстав для поновлення строку позовної давності в рішенні. Із заявою про видачу судового наказу КП «ХТМ» звернулося до суду 10.06.2016, ухвалою суду від 13.06.2016 у прийнятті заяви позивачу було відмовлено. З дійсним позовом КП «ХТМ» звернулося 29.12.2016 і не пояснило суду, чому не зверталося до суду в період з 13.06.2016 по 29.12.2016. Відмова у прийнтті заяви про видачу судового наказу не може бути підставою для поновлення, зупинення чи переривання строку позовної давності. Відхиливши доводи відповідача про неналежність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, суд не навів мотивів такого відхилення. В той час як відповідач зазначав, що розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 КП «ХТМ» виходило із невірних тарифів за опалення, визначених з порушенням пункт 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (надалі Правила), в редакції що діяла за період з 2013 по 2016 роки. А саме, без вирахування з тарифу вартості опалення місць загального користування. ОСОБА_1 з іншими мешканцями будинку АДРЕСА_2 зверталися до КП «ХТМ» із вимогою здійснити перерахунок вартості опалення 03.03.2008 та 26.05.2017, але заяви залишилися без задоволення. Відповідач вирахував, що правильною сумою заборгованості за надані КП «ХТМ» послуги за період з 01.02.2013 по 30.04.2016 буде 8627 грн 48 коп., а не заявлена позивачем в позові сума. Також суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь КП «ХТМ» всю суму судового збору, сплаченого при подачі позовної давності, не стягнув з позивача 330 грн, сплачених ОСОБА_1 при подачі заяви про перегляд заочного рішення, чим порушив принцип пропорційності розподілу судових витрат. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено судом і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2009. Зазначене підтверджується довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 126058496 від 01.06.2018 (а.с. 95-96). За вказаною адресою КП «ХТМ» надає послуги теплопостачання, на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 5-6). Двадцять девятого грудня 2016 року КП «ХТМ» звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.03.2011 по 30.04.2016 в розмірі 20674 грн 10 коп., 3 відсотки річних та інфляційні витрати (а.с. 4). Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2017 позов КП «ХТМ» був задоволений у повному обсязі (а.с. 35). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2018 була задоволена заява ОСОБА_1 , заочне рішення від 14.09.2017 - скасоване, справа призначена до розгляду з викликом сторін (а.с. 87-88). Заочне рішення суду у справі № 638/20920/16-ц ухвалювалося під час дії ЦПК України 2004 року, заява ОСОБА_1 про скасування зазначеного рішення була подана, й подальший розгляд справи відбувався у відповідності до вимог ЦПК України, що почала діяти з 15.12.2017. Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у редакції чинній, на час подачі заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення й у подальшому, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч.3 ст.49 ЦПК України). Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що представник КП «ХТМ» не звертався до суду першої інстанції із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, не уточнював позовну заяву. А викладені у відповіді на відзив пояснення не можуть уважатися уточненням позовних вимог КП «ХТМ» (а.с. 118-120).Тому суд помилково вважав, що КП «ХТМ», уточнивши позов, відмовилося від своїх позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з 01.03.2011 по 31.05.2013. Обгрунтовуючи позовні вимоги КП «ХТМ» посилалося на те, що ОСОБА_1 за отримані послуги сплачував не в повному обсязі, тому за період з 01.03.2011 по 30.04.2016 у нього утворилася заборгованість. Відповідач, заперечуючи проти вимог КП «ХТМ», посилається в апеляційній скарзі зокерма на те, що позивач визначив розмір заборгованості на підставі помилково розрахованих тарифів, без урахування п. 21 Правил. Правочином відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України). Мешканці будинку АДРЕСА_3 та 26.05.2017 зверталися до керівництва КП «ХТМ» із заявами про зменшення розміру тарифів, що нараховуються будинку за послуги теплопостачання, на площу опалення місць загального користування у зв`язку із тим, що балансоутримувачем будинку не здійснюються їх утеплення з посиланням на п. 21 Правил. Проте поки неправильність розрахунку тарифів не визнана КП «ХТМ» або їх недійсність не встановлена судом, суд зобов`язаний виходити із правомірності розміру тарифів, покладених в основу розрахунку заборгованості споживача за оримані послуги теплопостачання. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед КП «ХТМ» за надані послуги. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, на час виникнення спірної заборгованості регулювалися Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-ІV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 не довів не отримання послуг КП «ХТМ» або отримання таких послуг неналежної якості, колегія суддів уважає, що у нього інсував обов`язок сплачувати за надані КП «ХТМ» послуги у визначеному позивачем обсязі. Згідно з наданим КП «ХТМ» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 01.03.2011 по 30.04.2016 складає 20674 грн 10 коп. (а.с. 5-6), за цей час жодної сплати за отримані послуги споживач не здійснював. Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення (стаття 267 ЦК України). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення учасникам справи рівних можливостей у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, складовими яких є закріплені у цивільному процесуальному законодавстві принципи рівності і змагальності сторін. Відповідач, який не був у відповідності до вимог процесуального законодавства належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей для подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови судом першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Та обставина, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у судовому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року № 14-59цс18, згідно з яким Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше висловлених Верховним Судом України висновків щодо неможливості вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності, яка подана особою, що не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2017 було ухвалене за відсутності даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду (а.с. 20-21, 25-26,30-31). Після скасування зазначеного рішення суду та призначення справи до розгляду ОСОБА_1 ь03.10.2018 подав суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 103). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частиною другою статті 264ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовим розглядом установлено, що 10.06.2016 КП «ХТМ» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з 01.11.2009 по 30.04.2016, у прийнятті якої ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2016 було відмовлено внаслідок наявності спору про право (а.с. 88). Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності (правова позиція, висловлена у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14). Викладене також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 761/7423/14-ц (провадження № 61-1250 св 17). У зв`язку із перериванням строку позовної давності зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу 10.06.2016, подачею дійсного позову 29.12.2016 (а.с. 1), з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.06.2013 по 30.04.2016 у розмірі 13 221 грн 67 коп., три відсотки річних у розмірі 594 грн 51 коп. та інфляційні витрати у розмірі 4876 грн 47 коп. Суд першої інстанції правильно ухвалив рішення в цій частині, тому зміні чи скасуванню воно не підлягає. Врахровуючи викладене, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоловенню частково. Рішення суду належить змінити, виключивши з його резолютивної частини посилання на поновлення КП «ХТМ» строку позовної давності. У задоволенні позову КП «ХТМ» про стягнення заборгованості за період з 01.03.2011 по 31.05.2013 належить відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Посилання апелянта виправлення судом описки у вступній та резолютивній частині рішення від 22.10.2019 до виготовлення повного тексту рішення не свідить про незаконність рішення в цілому, оскільки ст. 269 ЦПК України не обмежує час, коли суд може виправити допущену в рішенні описку. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов КП «ХТМ» визнаний колегією суддів обґрунтованим лише на 67,92 %, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 935 грн 94 коп. судового збору з 1378 грн, сплачених при подачі позовної заяви (а.с. 3). Рішення суду в цій частині підлягає зміні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2019 року змінити. Виключити з резолютивної частини рішення посилання на визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та поновлення зазначеного строку. У задоволенні позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з з 01.03.2011 по 31.05.2013 відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», з 1378 гривень до 935 (дев`ятисот тридцяти п`яти) гривень 94 (дев`яносто чотирьох) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 29 травня 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді І.В. Бурлака А.В. Котелевець