Постанова 4818 № 638/11267/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/11267/17 Головуючий суддя І інстанції Грищенко І. О. Провадження № 22-ц/818/179/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Грищенко І.О. по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : У липні 2017 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП «ХТМ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (надалі - відповідачі) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2010 року по 31.12.2016 року в сумі 37 855,2 грн, що складається: 30 534,39 грн - сума основного боргу; 4 871,05 грн - втрати від інфляції; 849,78 грн. - сума 3% річних. Позов мотивовано тим, що відповідачі є наймачами житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та не сплачують плату за послуги з теплопостачання. Зазначена заборгованість виникла в період часу з 01.04.2010 року по 31.12.2016 року. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заявлених вимог та просили відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що вони не є власниками вказаного житлового приміщення, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, відповідачі вважають, що позивач не навів належних доказів того, що між ними існують цивільні правовідносини. В даному випадку, без письмового договору немає ані юридичних підстав для стягнення боргу, ані самих зобов`язань з оплати комунальних послуг. Крім того, відповідачі просили прийняту суд до уваги, що строк позовної давності згідно з вимогами ст. 257 ЦК України, складає три роки. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до КП «ХТМ, в якій просив визнати недійсною угоду про відкриття особового рахунку КП «Харківські теплові мережі», визнати, що між ОСОБА_1 та КП «ХТМ відсутні договірні відносини, припинити дії , що породжують права, визнати, що родина ОСОБА_1 не має зобов`язань перед КП «Харківські теплові мережі» по оплаті житлово-комунальних послуг, через відсутність договір найму та юридичних підстав для стягнення заборгованості Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року задоволено позов частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь КП «ХТМ» суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року у розмірі 18107,05 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «ХТМ» 3% річних у сумі 849,78 грн, інфляційні витрати в сумі 4871,50 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог КП ХТМ» відмовлено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «ХТМ витрати по о платі судового збору у розмірі 1600 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачами не було укладено договору найму квартири, договору з КП «ХТМ» про надання послуг, тому позивач незаконно відкрив особовий рахунок не ім`я ОСОБА_1 та безпідставно вимагає сплати за зобов`язаннями, які не існують. Зазначив, що суд першої інстанції проігнорував надані копії актів про те, що послуга йому не надається, та безпідставно прийняв за істину позицію позивача. Позивачем не було доведено того факту, що послуги йому надаються, а він як споживач здійснював користування наданими комунальними послугами. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості з урахуванням строків позовної давності. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів, що за спірний період позивачем не надавалися послуги, що відповідачі цими послугами не користувалися та мали претензії до виконавця послуг щодо належного виконання обов`язків з надання послуг з теплопостачання. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного. Правовідносини між виконавцем послуг та споживачем в сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву питної води від 1 травня 2013 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Методикою розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 та іншими нормативно-правовими актами України. За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3). Відповідно до статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року із змінами та доповненнями та пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання. Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги. За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд відповідно до наявних у справі доказів встановив, що відповідачі згідно ордеру № 727, виданого на підставі рішення адміністрації заводу «Хартрон» від 24.08.1989 року, є наймачами 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2 , в якій вони зареєстровані та мешкають до теперішнього часу. Як вбачається з відомостей нарахувань та сплати за теплову енергію, відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 . Проте, свої зобов`язання щодо сплати за спожиту послугу щодо централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не виконують, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка за період з 01.04.2010 року по 31.12.2016 року в сумі 37 855,22 грн. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скарги про те, що у відповідачів відсутній договір про надання послуг тому немає підстав сплачувати, з огляду на наступне. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (відомості нарахування) за особовим рахунком за адресою АДРЕСА_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , заборгованість за період з жовтня 01.04.2010 по 31.12.2016 року складає 30534 грн, що узгоджується з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про встановлення тарифів на теплову енергію. Відповідно до положень статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідач посилався на порушення позивачем строків позовної давності. Тому, судом першої інстанції правильно застосовано строк позовної давності по заборгованості, та порушене право позивача підлягає захисту з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року , а вимоги позивача, що виходять за межі зазначеного терміну, а саме за період з 01.04.2010 року по 31.07.2014 року є такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Відповідно до ст. 150,156,162 ЖК України власник житлового будинку (квартири),а також члени його сім`ї також зобов`язанні утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. За правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язанням (неналежне виконання ). Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги (надалі за текстом Закон України № 2189-УІІІ), споживачем комунальних послуг є фізична особа ,яка отримує житлово-комунальну послугу. Плата за комунальні послуги ( водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги ) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами ( ст.67 ЖК України). Частина 3 ст.156 ЖК України покладає на членів сім`ї власника будинку (квартири)обов`язок дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири) та брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Отже відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України № 2189- VIII, зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи ,які проживають та\ або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг ( пункт 3 ст.9 Закону України № 2189-УІІІ). Споживач має право: на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку)за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна ) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів ,за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (пункт 6 ч.1 статті 7 Закону України № 2189-УШ). Відповідачами не надана до суду, у тому числі під час апеляційного провадження, належних і допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Матеріалами справи доводи скарги не підтверджуються. Судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський