Постанова 4818 № 641/2499/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2025 року м. Харків справа № 641/2499/25 провадження № 22-ц/818/4316/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії: Маміної О.В., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення учасників апеляційну скаргу Захарова Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року у складі судді Чайки І.В.,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача про списання заборгованості у розмірі 15 326,44 грн. за надання послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 року по справі №638/18427/23, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.11.2024 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.09.2019 до 31.01.2022 року в розмірі 25 407, 04 грн, а всього 31 070, 01 грн. 02.01.2025 року зазначену заборгованість сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №3НЕ4 НТРА МЕ89 3СМ2. При цьому, як вбачається з довідки про нарахування та оплату за послугу з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , оформленим на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , борг на 01.01.2022 року складає 40 733, 48 грн. 09.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до КП «ХТМ» з заявою про перерахунок та списання боргу з урахуванням рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 року по справі №638/18427/23. Проте листом №61-61/192 від 23.01.2025 року Шевченківської філії КП «ХТМ» у списанні боргу було відмовлено. КП «ХТМ» штучно завищило розмір заборгованості за послугу з постачання теплової енергії станом на 01.02.2022 року на 15 326, 44 грн. (40 733, 48 грн. 25 407, 04 грн) і не бажає здійснювати її списання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає дії КП «ХТМ» незаконними та такими, що порушують його законні інтереси, у зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду з вищевказаним позовом. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що вимоги позивача про те, що йому необхідно списати заборгованість за минулі роки, тобто, фактично застосувати строк позовної давності до заборгованості, що виникла у нього перед відповідачем є необґрунтованими, тому що сплив позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, а позовна давність може бути застосована лише за заявою боржників при розгляді справи щодо стягнення заборгованості. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки рішенням суду від 17.01.2024 встановлений розмір заборгованості, який станом на 02.01.2025 сплачено в повному обсязі, що підтверджується наданими суду доказами, КП «ХТМ» завищило розмір заборгованості за послугу постачання теплової енергії станом на 31.01.2022 в розмірі 25 407,04 грн безпідставно. В позовній заяві ОСОБА_5 посилався на не на строк позовної давності, а на завищену безпідставну заборгованість. Проте суд предмет та підстави позову не встановив та ухвалив незаконне рішення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01 вересня 19 року до 31 січня 2022 року у розмірі 25407,04 грн, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4757,18 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 905,79 грн, а всього заборгованість у розмірі 31070,01 грн (тридцять одна тисяча сімдесят гривень 01 копійка). Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2684,00 грн, тобто по 536,80 грн (п?ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) з кожного. Вказане рішення було залишено без змін, що підтверджується постановою Харківського апеляційного суду від 19.11.2024 року. ОСОБА_3 сплатив заборгованість за вказаним рішенням від 17.01.2024 по справі № 638/18427/23 суду у розмірі 31 070,01 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 3НЕ4-НТРА-МЕ89-3СМ2 від 02.01.2025 (а.с. 14) Відповідно до відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 , наявна заборгованість за періоди: до 09.2019 року в розмірі 16 187,78 грн.; з 09.2019 01.2022 року в розмірі 25 407,04 грн, який було стягнуто згідно рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.01.2024 року; Борг за період після 01.2022 (02.2022 10.2023) року в розмірі 31 073,49 грн (а.с 12-15) Згідно довідки про нарахування та оплату за послугу з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 , борг на 01.01.2022 складає 40 733,48 грн (а.с. 15). Зі змісту довідки про нарахування та оплату за послугу з обслуговування ВБС теплопостачання та гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 , борг на 01.07.2022 складає 0 грн (а.с.16-17). ОСОБА_1 заявою від 09.01.2025 звернувся до КП «ХТМ» щодо проведення перерахунку та списання заборгованості за минулі роки (а.с.18). Згідно відповіді начальника Шевченківської філії КП «ХТМ» від 23.01.2025, ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку та списанні заборгованості за минулі роки, оскільки сплив строку позовної давності, як підстава для припинення зобов`язання, чинним законодавством не передбачена та відповідно у КП «ХТМ» відсутні підстави для здійснення перерахунку та списання заборгованості (а.с 19-18). Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Вовчанське підприємство теплових мереж надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначала про ефективність способу захисту інтересу позивача (про визнання зобов`язання припиненим) у правовій визначеностістосовно належного виконання ним зобов`язань за договором. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до пунктів 18, 20, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання. Положеннями частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до статті 87 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зіст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках. З огляду на вказані норми позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що дії відповідача свідчать про порушення, не визнання або оспорювання охоронюваних законом його цивільних прав та інтересів. Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України. Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01 вересня 2019 року до 31 січня 2022 року у розмірі 25407,04 грн, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4757,18 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 905,79 грн, а всього заборгованість у розмірі 31070,01 грн. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2684,00 грн, тобто по 536,80 грн (п?ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) з кожного. Вказане рішення було залишено без змін, що підтверджується постановою Харківського апеляційного суду від 19.11.2024 року. ОСОБА_3 сплатив заборгованість за вказаним рішенням суду від 17.01.2024 по справі № 638/18427/23 у розмірі 31 070,01 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 3НЕ4-НТРА-МЕ89-3СМ2 від 02.01.2025 ( а.с. 14). Проте листом від у перерахунку заборгованості за послуги з теплопостачання відповідачу відмовленно ( а.с.19) Враховуючи, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази сплати ОСОБА_3 заборгованості за період з 01 вересня 2019 року по 31 січня 2022 року у розмірі 31070,01 грн за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2024 станом на 02.01.2025 року, тому судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, про визнання відсутнім заборгованості за послуги постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 січня 2022 року у розмірі 31 070,01 грн грн. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги - задовольнити. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав: договір про надання правничої допомоги від 04.04.2025 (а.с. 21-22) Пунктом 5.1 договору визначено, що гонорар за надання правничої допомоги щодо предмета договору складає 8 000,00 грн. Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення вказаних витрат, а саме: детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому судова колегія прийшла до висновку недоведеність ОСОБА_6 факту понесення витрат на послуги адвоката та їх розміру. За подання позовної заяви ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, з КП «Харківські теплові мережі» необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 3 028,00 (1 211,20+ 1 816,80) грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Захарова Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнання відсутнім заборгованість за послуги постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 січня 2022 року. Стягнути із Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 10.11.2025. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук