Постанова 4824 № 372/3454/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2021року м. Київ Справа № 372/3454/20 Провадження № 22-ц/824/9218/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Тетяни Вікторівни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року у складі судді Потабенко Л. В. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ПАТ«Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позов мотивовано тим, що відповідач по справі є мешканцем квартири АДРЕСА_1 . Розрахунок обсягу послуги за кожну квартиру здійснюється за показниками теплового лічильника згідно пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року. 02 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 22/988 про надання послуг з теплопостачання, відповідно до якого оплата послуг здійснюється щомісячно до 25 числа наступного за розрахунком. Відповідачу щомісяця надсилається розрахунок-повідомлення про суму боргу та щомісячне нарахування, які не оспорюються відповідачем, але і не оплачуються. За період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року відповідачем оплата не проводилась, у зв`язку із чим виникла заборгованість у загальному обсязі 16 602,33 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконує своїх зобов`язань по оплаті послуг з теплопостачання, ПАТ «Центренерго» просило стягнути із ОСОБА_1 на користь підприємства заборгованість за спожиту теплову енергію (централізоване гаряче опалення), яка станом на 25 листопада 2019 року за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року складає 14 832,97 грн, нараховану суму індексу інфляції в розмірі 1 270,40 грн, 498,95 грн- 3 % річних, а всього - 16 602,33 грн та судовий збір. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та вирішено проводити розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року позовні вимоги ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС заборгованість за спожиту теплову енергію (централізоване гаряче опалення), яка станом на 25 листопада 2019 року складає 16 602,33 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання по своєчасній оплаті житлово-комунальних платежів, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки такий розрахунок є обґрунтованим і відповідачем не спростовано. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 30 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т. В. через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не правильно нараховано заборгованість, оскільки в будинку АДРЕСА_1 здійснюють господарську діяльність юридичні та фізичні особи-підприємці, а від так при нарахуванні розміру щомісячної плати за послуги з централізованого опалення мають бути виключені з загального об?єму спожитої енергії витрати теплової енергії юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Заявник також вказує на те, що у вказаному будинку наявне самовільне підключення до системи опалення будинку в її підвальній частині, що підтверджується актом обстеження від 20 жовтня 2017 року. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 19 травня 2021 року матеріали цивільної справи № 372/3454/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20травня2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Т. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить: 16 602,32грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227000,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи інших учасників справи 26 травня 2021 року ПАТ «Центренерго» через засоби поштового зв?язку подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Т. В. залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року залишити без змін. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Фактичні обставини справи Встановлено, що 02 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 22/988 про надання послуг з теплопостачання, відповідно до якого оплата послуг здійснюється щомісячно до 25 числа наступного за розрахунком. Згідно копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 496 від 09 грудня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (сини відповідача). В будинку АДРЕСА_1 відповідно до Акту прийняття в комерційну експлуатацію теплового вузла обліку від 01 листопада 2014 року встановлено лічильник обліку тепла. Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-1/303 зроблено повірку цього лічильника до липня 2024 року. Відповідно до схеми розмежування обслуговування мереж гарячого водопостачання, електропостачання від групової бойлерної № 2, затвердженої Головою Української Міської ради, точка розподілу передачі послуг з опалення та постачання гарячої води для ОСББ «ЖБК Енергія» являється зовнішня стінка теплової камери ТК-10д, тому Трипільська ТЕС внутрішньобудинкові інженерні мережі ОСББ «ЖБК Енергія» не обслуговує. З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що за наймачем (власником) ОСОБА_1 наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року, яка з урахуванням індексу інфляцій та 3% річних, складає 16 602,33 грн. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з центрального теплопостачання, у житло, квартиру АДРЕСА_1 , на підставі укладеного договору та відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до статті 179 ЖК УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Згідно із пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24 червня 2004 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24 червня 2004 року) визначено, що до комунальних послуг відносяться, зокрема, централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків, крім договору, можуть бут и і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. На підтвердження надання послуг та отримання таких споживачем, ПАТ «Центренерго» надало розрахунок заборгованості з якого вбачається, що за наймачем (власником) ОСОБА_1 наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року, яка з урахуванням індексу інфляцій та 3% річних, складає 16 602,33 грн. Заперечень чи спростувань відповідного розрахунку заборгованості відповідач не подав. Іншого розрахунку суду не було надано, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань за договором сталося не з її вини. Пунктом 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24 червня 2004 року) передбачено два випадки, коли споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг: за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні; за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до пункту 5 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24 червня 2004 року) споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. З матеріалів справи відомо, що відповідач не вказував на складання актів-претензій щодо ненадання або надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг. Таким чином, позивачем безпосередньо підтверджено факт надання житлово-комунальних послуг, що не спростовано відповідачем, заперечень з його боку щодо неякісності, ненадання вказаних послуг у повному обсязі тощо, не надано, а посилання відповідача та його представника на те, що у будинку, де він проживає здійснювались самовільні додаткові підключення до системи опалення не впливають на нарахування суми оплати відповідачу за отримання послуг теплопостачання позивачем, оскільки система опалення будинку не перебуває на балансовій належності позивача та її розрахунок здійснено на підставі показників лічильника обліку тепла (теплового вузла обліку), що встановлений 01 листопада 2014 року в будинку АДРЕСА_1 та здійснено належним чином у відповідності з діючим законодавством. У зв?язку із наведеним, висновок суду першої інстанції про те, що позивач надавав послуги з теплопостачання будинку АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_1 , яка не здійснювала своєчасну оплату за теплопостачання, є підставою для стягнення заборгованості з відповідача. Зважаючи на вищезазначене, місцевий суд обґрунтовано дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання згідно з наданим позивачем розрахунком, що утворилась за період з жовтня 2017 року по жовтень 2019 року у розмірі 16 602,33 грн, з яких: 14 832,97 грн - заборгованість по сплаті за послуги теплопостачання, 1 270,40 грн - нарахована сума індексу інфляції та 498,95 грн- 3 % річних. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але цене може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Тетяни Вікторівни - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року- залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна