Постанова Харківський апеляційний суд № 642/1262/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Харків справа № 642/1262/20 провадження № 22-ц/818/2514/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів Кругової С.С., Маміної О.В. сторони справи: позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, ухвалене 12 січня 2021 року у складі судді Бородіної О.В., У С Т А Н О В И В: У березні 2020 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води в сумі 22570 грн 89 коп., трьох відсотків річних у розмірі 727 грн 08 коп. та інфляційних витрат в розмірі 3207 грн 81 коп. Позов мотивований тим, що позивач надає відповідачці послуги з централізованого опалення та підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання. Проте, ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачувала вартість наданих послуг, узв`язку з чим, станом на 01.02.2018 виникла заборгованість на загальну суму 22570 грн 89 коп. Також з відповідачки підлягає стягненню три відсотки річних та інфляційні витрати у зв`язку із неналежним виконанням нею грошових зобов`язань перед КП «ХТМ». Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2015 по 31.01.2018 в розмірі 22570 грн 89 коп., 3% річних в сумі 727 грн 08 коп. та інфляційні витрати в сумі 3207 грн. 81 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 грн.00 коп. Рішення суду мотивоване тим, що в ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , за цією ж адресою споживає послуги КП «ХТМ». Визначений законодавчо обов`язок щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги в повному обсязі не виконує, таким чином з нього належить стягнути заборгованість на користь КП «ХТМ» за період з 01.11.2015 по 31.01.2018 в розмірі 22 570 грн. 89 коп. та 3 % річних від простроченої суми в сумі 727 грн. 08 коп. та інфляційні витрати в сумі 3207 грн. 81 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, яке винесено з суттєвими порушеннями норм процесуального та матеріального права, та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що не погоджується з сумою заборгованості, оскільки відповідно до квитанції на 01.01.2021 заборгованість позивача складає 10 172 грн 21 коп., проте згідно рішення стягнено суму боргу в розмірі 22570 грн.00 коп. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєтрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 26.02.2020 (а.с. 8). За вказаною адресою КП «ХТМ» надає послуги теплопостачання, на ім`я відповідача відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с.9). Обгрунтовуючи позовні вимоги КП «ХТМ» посилалося на те, що ОСОБА_2 за отримані послуги сплачувала не в повному обсязі, тому у нього утворилася заборгованість. Згідно відомості нарахувань та сплат за теплу енергію з врахунком періода платежа КП ХТМ у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 22570 грн. 89 коп. за період 01.11.2015 по 31.01.2018 ( а.с.5-6). Відповідач, заперечуючи проти вимог КП «ХТМ», посилається в апеляційній скарзі зокрема на те, що позивач визначив невірний розмір заборгованості. Правочином відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України). Проте поки неправильність розрахунку тарифів не визнана КП «ХТМ» або їх недійсність не встановлена судом, суд зобов`язаний виходити із правомірності розміру тарифів, покладених в основу розрахунку заборгованості споживача за отримані послуги теплопостачання. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед КП «ХТМ» за надані послуги. Посилання відповідача на переплату в розмірі 1474, 80 грн. станом на 01.02.2021 р., з посиланням на копію довідки про нарахування та оплату за послуги теплопостачання ОСОБА_1 , судова колегія уважає не належним доказом та не бере до уваги, оскільки вищезазначена довідка не містить печаток та реквизитів КП ХТМ, переплата на 01.02.2021 взагалі дописана від руки ( а.с.86). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, на час виникнення спірної заборгованості регулювалися Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-ІV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 не надала належних доказів стосовно не отримання послуг КП «ХТМ» або отримання таких послуг неналежної якості, колегія суддів уважає, що у відповідачки існував обов`язок сплачувати за надані КП «ХТМ» послуги у визначеному позивачем обсязі. Згідно з наданим КП «ХТМ» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 01.11.2015 по 31.01.2018 складає 22570 грн 89 коп. (а.с. 6-7). Питання не застосування судом до позовних вимог строку позовної давності апелянтом не оскаржується, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається. Разом з тим, судова колегія вважає обгрунованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом при ухваленні рішення норм процесуального права, а саме розгляд спави 12.01.2021 року за відстуності відповідачки щодо якої відсутні дані про її належне повідомлення про час та місце судового розгляду. Згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Частиною третьою статті 74 ЦПК України визначено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як убачається з матеріалів судова повістка про повідомлення відповідача ОСОБА_1 стосовно розгляду справи № 642/1262/20, призначеного на 12.01.2021 на 09:15 год. (а.с. 57) була направлена 07.12.2020. Втім поштового конверту із вказаним відправленням, разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, або повідомлення про вручення відправлення кореспонденту в справі не міститься. Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання З огляду на вищевикладене, судова колегія частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року скасувати з ухваленням нової постанови. Позовні вимоги Комунального підприємтва « Харківські теплові мережі» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального Підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська,11) заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.11.2015 року по 31.01.2018 року у розмірі 22570 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 89 коп.; інфляційні витрати у розмірі 3207 (три тисячі двісті сім) грн. 81 коп.; 3% річних у розмірі 727 (сімсот двадцять сім) грн. 08 коп. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального Підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська,11) сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 26 квітня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді С.С. Кругова О.В. Маміна