Постанова 4856 № 152/4/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 152/4/20 Головуючий у 1-й інстанції: Войнаровський І.В. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 28 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП Рубана Сергія Павловича, Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП Рубана С.П., Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1925388 від 31.12.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення п. 31.4.3 Правил дорожнього руху. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, вважаючи його необґрунтованим, винесеним із невідповідністю висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити. У апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховані доводи позивача щодо порушення процедури розгляду адміністративної справи, а також зазначає, що посилання відповідача на порушення вимог п.31.4.3 ПДР є помилковим, так як означений пункт ПДР не стосується несправності габаритних ліхтарів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом та підтверджується копією постанови серії ЕАК № 1925388 від 31 грудня 2019 року в справі про адміністративне правопорушення, складеної інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП Рубаном С.П., водій ОСОБА_1 31 грудня 2019 року о 18 год 00 хв. на 206 км автодороги М-14 сполученням Одеса - Мелітополь, керував автомобілем Mercedes-Benz Actros д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, а саме, в темну пору доби не горіла лампа заднього лівого габаритного ліхтаря, чим порушено п.31.4.3 ПДР України, за що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.4). Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є доведеним належними та допустимими доказами. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовуються Кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Разом з тим, згідно норм ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Як уже зазначалось, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення п.31.4.3 Правил дорожнього руху, оскільки він керував транспортним засобом - автомобілем Mercedes-Benz Actros д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , що має технічні несправності зовнішніх світлових приладів, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, а саме, в темну пору доби не горіла лампа заднього лівого габаритного ліхтаря. Позивач у позовній заяві зазначив, що вказана в оскаржуваній постанові інформація не відповідає дійсним обставинам, оскільки всі зовнішні світлові прилади як у автомобілі, так і у напівпричепі були справними і працювали. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України). Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов`язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль. Згідно п.31.1 Правил дорожнього руху України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 31.4.3 ПДР України передбачена відповідальність для водіїв, якою забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів : а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене водієм ОСОБА_1 , інспектор патрульної поліції на зміст п.31.4.3 Правил дорожнього руху уваги не звернув та не зазначив, яким з підпунктів охоплюється порушення. Згідно постанови позивач керував транспортним засобом з напівпричепом у темну пору доби, у якому не горів задній лівий габаритний ліхтар Проте, встановлене інспектором порушення не відповідає жодному з п.п. 31.4.3 ПДР. Разом з тим, згідно з п.31.6 "Б" ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Тобто, ця норма ПДР України забороняє подальший рух транспортного засобу та не передбачає застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Однак, приймаючи постанову, відповідач не вказує на порушення водієм приписів п.31.6 "Б" ПДР України. Отже, склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.121 КУпАП в діях ОСОБА_1 відсутній. Окрім того, на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху та дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач подав відеозапис (а.с.14). Колегія суддів в черговий раз звертає увагу на те, що відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем п. 31.4.

3. ПДР України, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана постанова серії ЕАК № 1925388 від 31.12.2019 року не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, хоча частиною 3 статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак відповідачем не було з`ясовано всіх обставин справи та ступінь вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також цього не було доведено в ході розгляду даної справи. Таким чином, суть адміністративного правопорушення, що передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1925388 від 31.12.2019 року, не ґрунтується на фактичних даних, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення незаконною. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову з підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 січня 2020 року скасувати, прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1925388 від 31 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.