Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/2340/18

Справа № 148/2340/18 Провадження № 22-ц/801/1022/2020 Категорія: 11 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 рокуСправа № 148/2340/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Якименко М. М., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Царапори О. П. у м. Немирів, повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року,- в с т а н о в и в : 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про усунення перешкод у користуванні будинком. Позов мотивований тим, що позивачу належить на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований та проживає, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 січня 2017 року. В зазначеному будинку зареєстровано його місце проживання та місце проживання його малолітніх дітей від шлюбу з ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) малолітні діти проживають разом із позивачем та знаходяться на повному його утриманні. Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народився син ОСОБА_6 , матір`ю якого є відповідачка ОСОБА_2 , хоча батьком дитини (згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 12 березня 2018 року) записаний ОСОБА_7 . З моменту народження дитини та по теперішній час відповідачка разом із сином проживають в зазначеному вище будинку. Зазначає, що спільне життя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в одному будинку зі позивачем та його доньками стало неможливим через погане ставлення відповідачки до його доньок. Позивач запропонував відповідачці залишити його будинок та переїхати проживати у належний їй будинок в м. Тульчині, де зареєстровано її місце проживання, однак вона категорично відмовилась. Позивач вимушений був забрати своїх малолітніх дітей з місця постійного проживання та тимчасово жити з ними у своєї сестри. Все це стало причиною звернення до суду Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2020 року позов задоволено: усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користування належним йому на праві власності житловим будинком, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 виселитись з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Рішення мотивовано тим, що житловий будинок, з якого позивач просить виселити відповідача, не був придбаний за спільні кошти, як про це стверджує відповідач, а спільне проживання з відповідачем в спільному будинку без реєстрації шлюбу не є підставою для позбавлення власника права у користуванні належним йому житловим будинком, а тому суд прийшов до висновку що усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення ОСОБА_2 . Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Немирвського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: відповідачка наголошує, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний за спільні кошти з позивачем. Заявник наголошує, позивачем не надано жодних доказів порушення нею правил співжиття, псування майна чи створення перешкод у користуванні будинком, звертає увагу, що до неї не застосовувались заходи попередження або громадського впливу, як того вимагає ч. 1 ст. 116 ЖК України. Наголошує, що рішення у даній справі може вплинути на житлові права спільного з позивачем малолітнього сина. 22 травня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі. 22 травня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Дунаєв І. Б. подав заяву про розгляд справи у режимі відеконференції у Тульчинському районному суді Вінницької області, яка Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року була задоволена. 28 травня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Дунаєв І. Б. на електронну адресу суду подав заяву без електронного цифрового підпису про відкладення розгляду, мотивуючи відсутністю у нього ухвали про розгляд справи у режимі відекоконференції, яка судом була відхилена як безпідставна. В судове засідання апеляційного суду в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Дунаєв І. Б. не з`явився, що підтверджується повідомлення Тульчинського районного суду Вінницької області. В судове засідання по невідомим суду причинам ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. По справі встановлено та не заперечується сторонами: -28.06.2006 року ОСОБА_1 зареєтрував шлюбу з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с.13); - від зазначеного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилось 2 дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , (а.с.14-15); - ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 21 лютого 2015 року(а.с.16); - ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 січня 2017 року (а.с. 7-8) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2017 року, індексний номер 78538611(а. с. 12); -Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого записана відповідачка ОСОБА_2 , а батьком записаний ОСОБА_7 (а. с.19) -Згідно довідки виданої Богданівською сільською радою Тульчинського району, склад сім`ї ОСОБА_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , наступний: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , проживають без реєстрації співмешканка ОСОБА_2 та син співмешканки ОСОБА_6 (а.с.20); - З часу народження дитини та по теперішній час відповідачка разом із сином проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації. Між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з житлового будинку. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. У частині першій, другій статті 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, статті 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Відповідно до статті 157 ЖК УРСР, на яку як на підставу позову посилається позивач, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до статті 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Виходячи з аналізу змісту наведеної норми, стаття 116 ЖК Української РСР вказує на те, що виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення можливо лише у разі: а) систематичного руйнування чи псування житлового приміщення; б) використання його не за призначенням; в) систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку. У всіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатися заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів Житлово-будівельних кооперативів, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення). Задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на статтю 116 ЖК УРСР, проте суд не врахував, що для застосування норм цієї статті необхідно наявність двох умов : систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дало позитивних результатів. ОСОБА_1 не надав до суду жодних належних, допустимих доказів про вжиття заходів попередження чи громадського впливу стосовно ОСОБА_2 . Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що відповідач є матір`ю його сина, однак у шлюбі вони не перебували, та ОСОБА_2 не сприймає факт наявності у ОСОБА_1 двох малолітніх дітей, окрім їх спільного малолітнього сина, що провокує у них сварки, що на його думку є підставою для виселення відповідача з житлового будинку. Саме це твердження позивача суд поклав в основу рішення за відсутності будь яких інших об`єктивних даних , що підтверджують цю обставину. Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 правил співжиття, псування майна чи створення перешкод в користуванні позивачем його власністю, а також порушення положень частини першої статті 116 ЖК Української РСР, матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких доказів не подав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України). Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення правил співжиття з боку відповідачки, відсутні докази вжиття до неї заходів запобігання і громадського впливу - в задоволенні позову слід відмовити. Отже, виходячи з викладеного вище апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування як таке, що ухвалене без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи, з невірним застосуванням нор матеріального права. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, апеляційний суд в порядку частини 13 статті 141 ЦПК України здійснює розподіл судових витрат: так, як апеляційну скаргу задоволено з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 160 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2020 року скасувати та постановити нове. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить на праві власності. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 160 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ), 0312). Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ). Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий М. М. Якименко