Ухвала КЦС ВС № 202/23136/13-ц

Ухвала 29 травня 2020 року м. Київ справа № 202/23136/13-ц провадження №61-7818ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. У травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 6 438 грн. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 147 грн. АТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2013 року звернулось до суду з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та просило суд: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2007 року № KRKGK00151024 у розмірі 229 840,65 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 1 836 426,81 грн; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 10 000 грн, стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судові витрати та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200 грн. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (229,40 грн) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3 441 грн). Ставка судового збору, яка підлягала до сплати позивачем при зверненні до суду складала 3 441 грн, оскільки 1 відсоток ціни позову більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (1 836 426,81 грн + 10 000 грн) * 1% = 18 464,27 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 6 882 грн (3 441 грн * 200% = 6 882 грн). Оскільки заявник сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6 438 грн, то йому необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 444 грн. Крім того подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець