Постанова 4803 № 202/23136/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3252/20 Справа № 202/23136/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Порубай М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У квітні 2013 року позивачзвернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №KRKGK00151024 від 12.12.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 85 000,00 дол. США, зі сплатою за користування ними відсотків у розмірі 11,04% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 11.12.2021 року. Відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, в зв`язку з чим станом на 28.02.2013 року виникла заборгованість за сумою кредиту у розмірі 229840,65 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 1 836 426 грн. 81 коп. Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі вказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ Акцент-Банк, ОСОБА_2 договорів поруки. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 229 840,65 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 1 836 426 грн. 81 коп., за вищевказаним кредитним договором, стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ Приват Банксуму 10 000 грн. 00 коп., судові витрати по справі, крім того, стягнути зі ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в сумі 3 200 грн. 00 коп. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ Приват Банк відмовлено. В своїй апеляційній скарзі АТ КБ Приват Банкпосилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу АТ КБ Приват Банк залишити без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ Приват Банк, не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а його правонаступником, у свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 85000,00 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.12.2021 року. Згідно з п.7.1 Договору Банк надає кошти на наступні цілі: 85000,00 дол. США на придбання нерухомості житлового призначення, а також 14 546,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 Договору, зі сплатою за Користування Кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту. Щомісячний платіж в період сплати з 12 по 16 число кожного місяця у сумі 1173,85 дол. США. Згідно з листом ТОВ « Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» встановлено, що між ОСОБА_1 та ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» укладені Договір особистого страхування № KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року та Договір страхування майна №KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року. За термін дії Договору страхування майна на рахунок ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» надходили страхові платежі в розмірі: договір страхування майна 12.12.2007 року 3097,39 грн. За термін дії Договору особистого страхування на рахунок ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» надходили страхові платежі в розмірі: договір особистого страхування 12.12.2007 року 2146,25 грн; 11.12.2008 року 2146,25 грн.; 11.12.2009 року 2146,25 грн.; 10.12.2010 року 2146,25 грн.; 09.12.2011 року 2146,25 грн.; 11.12.2012 року 2146,25 грн.; 11.12.2013 року 2146,25 грн.;11.12.2014 року 2146,25 грн. Відповідно до додаткової угоди №1 від 27 листопада 2008 року до Кредитного договору № KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року банк надає позичальнику у період з 12 грудня 2008 року до 12 лютого 2009 року відстрочення сплати щомісячного платежу у розмірі 9898,36 дол. США., який включає в себе кредит, проценти за кредитом та винагороду. При цьому позичальник зобов`язаний оформити наступні документи: генеральну довіреність на співробітника ПриватБанку та згоду чоловіка. Починаючи з 12 лютого 2009 року новий розмір щомісячного платежу складає 1419,85 дол. США. У разі несплати нового щомісячного платежу, протягом 30 днів з дати закінчення відстрочення, а саме до 27 березня 2009 року банк має право реалізувати нерухомість, надану позичальником для забезпечення (іпотеку). Відповідно до договору іпотеки від 12 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., зареєстрованого в реєстрі за №3912, забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодержателем за кредитним договором від 12.12.2007 року №KRKGK00151024, повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у сумі 99546,00 дол. США. В забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, Іпотекодержатель надав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами будинок АДРЕСА_1 (п.35.3 Договору). Вартість предмету іпотеки складає 619478,75 грн. ( п.35.5). Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки від 12 грудня 2007 року. Відповідно до договору поруки від 12 грудня 2007 року ОСОБА_2 зобов`язався відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором № KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року. Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору). Згідно з п.12 Договору, сторони прийшли до згоди, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років. Крім того, вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором № KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року, розмір відповідальності 10 000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років. 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк». Згідно позовної заяви суд встановив, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року, заборгованість станом на 28.02.2013 року склала 229 840,65 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 1 836 426 грн. 81 коп., де 90554,40 дол. США заборгованість за кредитом; 46874,05 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 8792,16 дол. США заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 72645,45 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 31,29 дол. США (фіксована частина); 10943,30 дол. США (процентна складова). Також, судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року по справі 2-3624/2011 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволені частково, стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року, яка станом на 05.07.2009 року склала 101 669,23 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 776 752 грн. 90 коп., де 89503,45 дол. США заборгованість за кредитом; 5706,57дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 895,05 дол. США заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 691,61 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафні санкції в розмірі 5089,83 дол. США. Рішення набрало чинності (Згідно з ЄДРСР зазначене рішення зареєстровано 22.07.2011 року та долучено до справи ). Встановлено, що заочним рішенням Довгинцевського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 30.11.2010 року по цивільній справі №2-908/2010 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення позов задоволено. Звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KRKGK00151024 від 12.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Долгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області. Рішення не оскаржувалося та набрало чинності 14.01.2011 року. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Мазепою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №453 ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені ОСОБА_1 згідно з рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.11.2010 року продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж житлового будинку з господарчими спорудами вчинено за 234738,00 грн. Відмовляючи представнику відповідача ОСОБА_1 у застосуванні строків позовної давності до позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для застосування такого строку, оскільки позовна давність переривалася у зв`язку з пред`явленням ПАТ КБ «ПриватБанк» позову до боржників та достроковим стягненням заборгованості за кредитним договором. Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту вже повністю стягнута з ОСОБА_1 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року по справі № 2-3624/2011, тобто банк скористався правом дострокового стягнення кредиту. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції посилався на те, що суд позбавлений можливості визначити правильність заборгованості за тілом кредиту, оскільки позивачем не надано суду належних доказів щодо збільшення тіла кредиту, також суд взяв до уваги, що протягом п`яти років Банк не здійснював реалізацію предмета іпотеки, штучно збільшуючи борг, а також після реалізації предмету іпотеки здійснювалося погашення тіла кредиту. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості станом на 28.02.2013 року, яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 46874,05 дол. США, пені в розмірі 72645,45 дол. США, штрафів: 31,29 дол. США (фіксована частина) та 10943,30 дол. США (процентна складова), які нараховані після дострокового стягнення тіла кредиту, то суд виходив з того, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивачем не заявлялися. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості станом на 28.02.2013 року, яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 8792,16 дол. США, то суд посилався на те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України Про захист прав споживачів. В своїй апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк посилається на наявність п.п. 2.1.3 та 2.2.7 кредитного договору, яким чітко передбачені зобов`язання позичальника щодо укладення договору страхування, сплату страхових платежів. Зокрема, апелянт вказує, що згідно до п. 9 Договору страхування відповідач ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати страховий платіж та в той же час, згідно п. 2.2.7 Договору, у разі не подання позичальником Банку підтверджуючий документ про сплату чергових страхових платежів за договорами страхування, Банк самостійно сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3, а в свою чергу, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати Банку суму сплачених коштів. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не надала Банку документів щодо сплати страхових платежів, то позивач самостійно сплатив страхові платежі із кредитного рахунку ОСОБА_1 , а сума, що була сплачена, включена до загальної заборгованості за тілом кредиту. Апелянт зазначає, що збільшення суми заборгованості за тілом кредиту було правомірно та повністю узгоджено із положеннями Договору. Колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта, з наступних підстав. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий висновок узгоджується і з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року по справі 2-3624/2011 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволені частково, стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №KRKGK00151024 від 12 грудня 2007 року, яка станом на 05.07.2009 року склала 101 669,23 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 776 752 грн. 90 коп., де 89503,45 дол. США заборгованість за кредитом; 5706,57дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 895,05 дол. США заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 691,61 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафні санкції в розмірі 5089,83 дол. США. Рішення набрало чинності (Згідно з ЄДРСР зазначене рішення зареєстровано 22.07.2011 року та долучено до справи ). Крім того, заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 30.11.2010 року по цивільній справі №2-908/2010 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення позов задоволено. Звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KRKGK00151024 від 12.12.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживає у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Долгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області. Рішення не оскаржувалося та набрало чинності 14.01.2011 року. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Мазепою Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №453 ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені ОСОБА_1 згідно з рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.11.2010 року продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж житлового будинку з господарчими спорудами вчинено за 234738,00 грн. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ ПриватБанк скористався своїм правом дострокового стягнення кредиту, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року по справі 2-3624/2011. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у заочному рішенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 30.11.2010 року у цивільній справі №2-908/2010 встановлено, що заборгованість за кредитом станом на 17.11.2009 року становить 85 000,00 доларів США, внаслідок чого звернуто стягнення на предмет іпотеки. А згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року по справі 2-3624/2011 достроково стягнута заборгованість за кредитом станом на 05.07.2009 року 89 503,45 доларів США. Крім того, за даними рішеннями стягнуті ще проценти, штрафи, пені, комісії. Як вбачається, в матеріалах справи є докази отримання ОСОБА_1 лише 85 000,00 доларів США. Крім цього, у позовній заяві позивач вказав, що відповідно до укладеного договору від 12.12.2007 року № KRKGK00151024 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 85 000,00 доларів США. Натомість, позивач просив суд стягнути 90554,40 доларів США заборгованості за кредитом, при цьому в позові не зазначив про збільшення тіла кредиту на 1050,94 доларів США, не підтверджено дане збільшення ні розрахунком заборгованості, ні випискою, а позовні вимоги позивачем не уточнювалися. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України), збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК України). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що АТ КБ ПриватБанк безпідставно вважає, що існує залишок за тілом кредиту, у зв`язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову АТ КБ ПриватБанк у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені, штрафів, які нараховані після дострокового стягнення тіла кредиту, оскільки, як вірно вказав суд першої інстанції, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, АТ КБ ПриватБанк не заявлялися. Щодо позовних вимог щодо стягнення заборгованості станом на 28.02.2013 року, яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 8792,16 дол. США, то в цій частині колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України Про захист прав споживачів. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова