Постанова 4855 № 640/14855/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14855/19 Головуючий у 1 інстанції - Шейко Т.І. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Баглай О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» до Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Марафет Хоум» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2019 № 100010/2019/000250/2; - скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2019 № 100010/2019/000250/2; - зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України визнати заявлену товариству з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» митну вартість товарів в розмірі 11 266, 70 Євро, зазначену в митній декларації № UA100010/2019/342985 від 26.07.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 позов задоволено частково: визнано протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100010/2019/000250/2 від 26.07.2019; скасовано повністю рішення про коригування митної вартості товарів № 100010/2019/000250/2 від 26.07.2019; в решті позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» та «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) 06.04.2019 було укладено контракт № 3, на підставі якого протягом строку дії вказаного контракту «ВІОСНІМІСА Бра» (Італія) (продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa» позивачу (згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010). У липні 2019 року «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) здійснив поставку товарів позивачу на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa» згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №73130 від 18.07.2019. Поставлені позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, митний пост «Західний». З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія) позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію № UA100010/2019/342985 від 26.07.2019 на загальну суму 11 266,70 ЄВРО, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар. Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4104), інвойс (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730), сертифікат походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів. При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме: - рахунок- фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - документи, що можуть ідентифікувати особу, що забезпечила перевезення, та на користь якої здійснюється оплата за такі перевезення (договір на перевезення, заявки до договору перевезення, що містять відомості стосовно вартості перевезення та є невід`ємною частиною договору); - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові та податкові накладні); - каталоги, прайс-листи виробника товару; - зовнішньоекономічний договір; - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також декларанта повідомлено, що відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, які не зазначені у даному переліку. Представником позивача для підтвердження митної вартості товару було направлено лист за вих. №011 від 26.07.2019 від декларанта ОСОБА_1 на адресу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо підтвердження митної вартості товару за №1 ВМД №UA 100010/2019/342985 від 26.07.2019 разом з документами, які підтверджують митну вартість товару, заявлену позивачем у митній декларації № UA 100010/2019/342985 від 26.07.2019 на загальну суму 11 266, 70 ЄВРО. Однак, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не був застосований. Між митним органом та декларантом була проведена процедура консультацій з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Як зауважено вище, на адресу митного органу направлено лист № 011 від 26.07.2019, в якому зазначено, що для підтвердження митної вартості товару UA100010/2019/342985 від 26.07.2019 позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи, а тому у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи щодо товарів, які оформлюються згідно декларації UА 100010/2019/342985 від 26.07.2019, крім раніше наданих, та у зв`язку з наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг. Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту № 3 від 06.04.2019, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100010/2019/000250 від 26.07.2019. 26.07.2019 для здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем до Київської митниці ДФС була подана нова електронна митна декларація типу ІМ-40 №ІТА №100010/2019/343127 від 26.07.2019, за контрактом № 3 від 06.04.2019 компанією «ВІОСНІМІСА Бра» (Італія). Внаслідок порівняння митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення з товарами, митне оформлення яких було завершено, відповідач вказав, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, які були оформлені іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів та керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 Кодексу, відповідачем митна вартість оцінюваних товарів була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу, на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, а саме митних декларацій: № UА 206010/2019/0511 від 25.01.2019, № UА 100010/2019/318578 від 19.02.2019 та № UА 100010/2019/130437 від 17.04.2019. На підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України в день прийняття рішення про коригування митної вартості товари випущено у вільний обіг під гарантії, а саме 26.07.2019 за митною декларацією № UА № 100010/2019/343127 від 26.07.2019 та прийнято рішення про коригування митної вартості № 100010/2019/000250/2 від 26.07.2019. Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність дій щодо прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100010/2019/000250/2 від 26.07.2019 та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100010/2019/000250/2 від 26.07.2019, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно п. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до статті 54 МК України контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України. Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України. Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав перелік документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України. Враховуючи вищенаведені норми закону, колегія судді погоджується із висновками суду першої інстанції, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, від 11.09.2012 у справі № 2а-18673/09/0570 та в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження митної вартості товару разом з МД від 26.07.2019 № UA100010/2019/342985, а потім додатково, декларант позивача надав відповідачу повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України. Так, відповідно до МД від 26.07.2019 № UA100010/2019/342985 розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Загальна вартість товару складала 11266,70 Євро. До митного оформлення надано: - контракт № 3 від 06.04.2019 (код документу 4104); - інвойс (код документа 3105); - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR; - сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1; - документи на перевезення товарів; - платіжне доручення на оплату товарів та інші некласифіковані документи. Отже, враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були подані документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення. Доводи апелянта щодо неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору є безпідставними, оскільки ним не було зазначено, які саме відомості надані позивачем не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно, або яка із обов`язкових складових митної вартості є відсутньою. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів маг містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу-для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16. Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ній не зазначено документів та обставин, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частими другої статті 55 МК України. Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 з даного приводу зазначив, що оскільки у спірному рішенні не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, то це є самостійною підставою для його скасування. Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2019 № 100010/2019/000250/2 та саме рішення є протиправними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, посилання апелянта на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак, жодним чином не зазначено, які саме. В той же час, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 28.05.2020.