Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25702/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25702/25 Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., повний текст судового рішення складено 08.10.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОСТОУН КИЇВ до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОСТОУН КИЇВ (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.06.2025 року №UA500090/2025/000037/1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2025 року між Компанією E Stone Seramik (Постачальник) та ТОВ (Покупець) був укладений контракт № 28052025, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити, керамічну продукцію (керамічна плитка, фризи та декори), плити з каменю, бруківку, бордюри, сходини і інші товари з натурального і штучного каменю, іменовані надалі - Товар на умовах цього контракту. Також, Постачальник має право на безоплатній основі поставити Покупцю рекламну продукцію; зразки керамічної плитки, декорів, плити з каменю, бруківку, бордюри, сходини і інші товари з натурального і штучного каменю, щити виставкові (експозитори), планшети, буклети, каталоги, а також упаковку. 17.06.2025 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним контрактом №28052025 від 28.05.2025 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 25UA500090006861U6. Митну вартість поставлених товарів ТОВ визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції). На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості б/н від 02.06.2025; пакувальний лист б/н від 02.06.2025; рахунок-фактура (інвойс) №EST2025000000088 від 02.06.2025; коносамент №MLE5663 від 05.06.2025; №AKKALI25013830SRV від 11.06.2025; сертифікат про походження товару №D 1055452 від 03.06.2025; е-фактури №EST2025000000088 від 02.06.2025; №QF32025000001530 від 31.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортних послуг №СФ-44491 від 13.06.2025; довідка про транспортні витрати №TG022569 від 13.06.2025; прайс-лист від постачальника б/н від 06.05.2025; зовнішньоекономічний договір №28052025 від 28.05.2025; договір про надання брокерських послуг №2608/24 від 26.08.2024; додаткова угода №1 від 19.04.2025; договір про перевезення №2805/25 від 28.05.2025; комерційна пропозиція від 06.05.2025; заява №17/06-1 від 17.06.2025; №18/06-1 від 18.06.2025; копія митної декларації країни відправлення №25351900EX00095214 від 03.06.2025. Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення від 03.06.2025 №25351900EX00095214 в якої зазначено інші номери Е-фактур, ніж зазначена у графі 44 ЕМД; 2) у наданого до митного оформлення контракту вказана дата укладання контракту 28.05.2025, при цьому у пункті 19 контракту зазначено, що контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року; 3) в рахунку-фактурі від 02.06.2025 №EST2025000000088 поряд з іншими описовими характеристиками зазначено EAN-код кожної позиції, в той же час в наданих до митного контролю прайс-листі від 06.05.2025 та комерційній пропозиції від 06.05.2025 такий код товару не вказується. На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. 18.06.2025 року декларантом надано лист в якому повідомлено, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. 18.06.2025 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №UA500090/2025/000037/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Вважаючи вказане рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості. Суд також зазначив, що приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту №28052025 від 28.05.2025 року, укладеного між Компанією E Stone Seramik (Постачальник) та ТОВ (Покупець). Стосовно зауважень митного органу про те, що до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення від 03.06.2025 року №25351900EX00095214 в якої зазначено інші номери Е-фактур ніж зазначена у графі 44 ЕМД. Так, E-Fatura - це електронний рахунок-фактура, який використовується в Туреччині для документування комерційних транзакцій. Вона проходить через електронну систему, що забезпечує її верифікацію та підтвердження податковими органами. Після того, як E-Fatura була створена і відправлена, її зміст не може бути змінений без створення нової версії. Це забезпечує цілісність даних і запобігає підробкам. У контексті експорту з Туреччини, E-Fatura служить підтвердженням вартості товарів, а також документує умови поставки і відповідність товарів митним вимогам. Таким чином, E-Faturи від 03.06.2025 року №25243160110886042532876/1 - №/25243160110886042532876/8 зазначені у графі 44 митної декларації країни відправлення від 03.06.2025 року №25351900EX00095214 містять інформацію, призначену для турецьких митних органів. Колегія суддів наголошує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також, копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Щодо доводів митного органу, що у наданого до митного оформлення контракту, вказана дата укладання контракту 28.05.2025, при цьому у пункті 19 контракту зазначено, що контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до п.19 контракту № 28052025 від 28.05.2025 року, цей контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 р. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати цей контракт за один місяць до закінчення терміну дії контракту, то він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Разом з тим, відповідно до п.1 додатку №1 від 24.06.2025 року до контракту на поставку товарів № 28052025 від 28 травня 2025 р., внесено зміни до п.19 контракту на поставку товарів № 28052025 від 28 травня 2025 р., виклавши його в наступній редакції: «19. Цей контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2025 р. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати цей контракт за один місяць до закінчення терміну дії контракту, то він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Цей контракт складено англійською та українською мовами у двох примірниках. У разі виникнення протиріч між україномовною та англомовною версіями цього контракту, україномовна версія матиме перевагу.». Таким чином, зазначені недоліки контракту № 28052025 від 28 травня 2025 року були усунуті сторонами, шляхом внесенням відповідних змін, про що повідомлялося митний орган. Більш того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Що стосується доводів відповідача про те, що в рахунку-фактурі від 02.06.2025 №EST2025000000088 поряд з іншими описовими характеристиками зазначено EAN-код кожної позиції, в той же час в наданих до митного контролю прайс-листі від 06.05.2025 та комерційній пропозиції від 06.05.2025 такий код товару не вказується. Так, EAN-код (European Article Number) - це міжнародна система кодування товарів за допомогою штрих-коду, яка дозволяє унікально ідентифікувати продукт та його виробника, що спрощує торгівлю та керування запасами. Цифровий еквівалент коду EAN-13 складається з: - префікса (перші 2 або 3 цифри), що вказує на національну нумерувальну організацію; - реєстраційного номера підприємства (наступні 4-5 цифр); - товарного коду, який присвоюється продукції з урахуванням вимог системи EAN (з 8 по 12 цифру); - контрольної цифри (остання тринадцята). Так, в інвойсі від 02.06.2025 № EST2025000000088 вказано EAN-код, перші три цифри якого підтверджують походження товару саме з Турції (868 та 869). Апеляційний суд наголошує, що прайс-лист та комерційна пропозиція самі по собі не є документами, що підтверджують числові показники товару, оскільки ці документи описують умови продажу, але не самі фізичні характеристики товару, такі як вага, об`єм чи технічні параметри, які потребують інших підтверджувальних документів для доведення їх істинності. Таким чином, зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. Апеляційний суд зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Між тим суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обгрунтованих сумнівів в митній вартості товару. Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару від 18.06.2025 року №UA500090/2025/000037/1 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом. Окрім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Проте, приписи вказаної статті митним органом були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду 1-ї інстанції у цій частині. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький