Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29326/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29326/25 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., повний текст судового рішення складено 17.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025. - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500130/2025/000070 від 28.04.2025. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, митну декларацію №25UA500130006567U9 від 15.04.2025 для оформлення вантажу, а саме: товар 1.сіль, придатна для споживання людьми:- сіль харчова NM1 нейодована в мішках по 25 кг. в біг-бегах по 1350 кг.,419 біг-бегів. Упаковано у 419 біг-беги та 22626 мішків по 25 кг.- сіль харчова NM1 йодована в мішках по 25 кг. в біг-бегах по 1350 кг.,37 біг-бегів. Упаковано у 37 біг-беги та 1998 мішків по 25 кг.- сіль харчова NM1,5 йодована в біг-бегах по 1350 кг., 37 біг-бегів. Упаковано у37 біг-беги.- сіль харчова NM3 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 37 біг-бегів. Упаковано у37 біг-беги.- сіль харчова NM1,5 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 803 біг-беги. Упакованоу 803 бігбеги.- сіль харчова NM2 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 241 біг-бег. Упаковано у241 біг-бег.- сіль харчова NM1 йодована в біг-бегах по 1350 кг., 25 біг-бегів. Упаковано у25 біг-беги.- сіль харчова NM4 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 142 бігбеги. Упаковано у142 біг-беги. Придатна для споживання людьми, для приготування харчових продуктів, без ароматичних домішок та спецій. Торговельна марка - MEINSALZ. Виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Товар 1.сіль не придатна для споживання людьми:- сіль таблетована, у мішках по 25 кг.,в біг-бегах по 1200 кг. - 666 біг-бегів. Упаковано у 666 біг-беги та 31968 мішків по 25 кг. Не придатна для приготування харчових продуктів, не придатна для споживання людьми. Торговельна марка - MEINSALZ. Виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VETICARET A.S. Країна виробництва - TR. Після подання позивачем ЕМД №25UA500130006567U9 від 15.04.2025, відповідачем 24.04.2025 було відправлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагалися додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МК України. У відповідь на запит (повідомлення) митного органу від 24.04.2025, позивачем надіслано лист від 28.04.2025, разом з яким було повідомлено, що всі документи на підтвердження заявленої митної вартості долучені до ЕМД №25UA500130006567U9 від 15.04.2025 та відповідні письмові пояснення (заперечення) та підтверджуючі документи на спростування виявлених розбіжностей митним органом. 28.04.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2025/000070 від 28.04.2025. В обґрунтування прийнятого рішення митницею було зазначено наступне: 1) відповідно до п.7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 №01032023 оплата за товар здійснюється в Євро, що не відповідає відомостям про валюту, зазначеним у рахунку-фактурі від 28.03.2025 №RE001506 та рахунку проформі від 27.03.2025 №2025/0048 (зазначено дол. США); 2) п.7.2 контракту від 01.03.2023 №01032023 передбачено, що умови оплати товару фіксуються в рахунках-фактурах (рахунках-проформах). Згідно з відомостями, що містяться у рахунку-фактурі від 27.03.2025 №2025/0048, покупець має здійснити передплату у розмірі 88343,52 дол.США до причалювання судна, та решту сплатити протягом 30 днів з дати коносаменту. Відповідно до положень статті 53 МКУ, документами, які підтверджують заявлений рівень митної вартості якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Документи, які підтверджують здійснення оплати за товар, до митного оформлення не надано. Враховуючи зазначене, на момент митного оформлення оплата мала бути здійснена, проте банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано; 3) у графі 44 митної декларації під кодом 4104 зазначено зовнішньоекономічний договір (контракт), стороною якого є виробник товарів (відповідно до наказу МФУ №1011 від 20.09.2012), при цьому відповідно до відомостей гр.31 зазначено виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VE TICARET A.S., Туреччина, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), тобто постачання товарів здійснюється за посередницьким зовнішньоекономічним договором (контрактом); 4) наданий до митного оформлення пакувальний лист від 28.03.2025 №2025/0048 виданий продавцем (який не здійснював його фактичне пакування), а не експортером, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу; 5) відповідно до договору (контракту) на перевезення CHARTER PARTY №2 від 27.03.2025 зазначено, що морехідність судна буде під повним покриттям та страхуванням. Пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. При цьому страхувального полісу митному органу не надано, а відповідні витрати на страхування декларантом до митної вартості оцінюваних товарів не включені; 6) вартість, зазначена у митній декларації країни відправлення від 28.03.2025 №25411500EX00000396 (208409,53 USD) відрізняється від вартості, зазначеній у наданих до митного оформлення рахунку-проформі та рахунку-фактурі (209988,21 USD); 7) наданий до митного оформлення інвойс від 28.03.2025 №RE001506 наданий не в повному обсязі відповідно до відомостей щодо нумерації сторінок (1/6). Вважаючи вказане рішення відповідача та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному. Відповідно до умов договору №01032023 від 01.03.2023, зокрема п.7.2. передбачено, що умови оплати фіксують в інвойсах, у зв`язку із чим приходимо до висновку, що розрахунки у валюті долар США є погодженим, підтвердженням чого є рахунок-фактура від 28.03.2025 № RE001506 та рахунок проформа від 27.03.2025 №2025/0048. При цьому, сторонами на підставі додаткової угоди №2/1 від 23.08.2023 було внесено зміни у п.7.1. договору №01032023, та визначено, що валютою контракту є або євро або долар США, яку декларант долучає до цих пояснень. Як слідує із долученої декларантом додаткової угоди №3 від 23.10.2023, сторонами було викладено реквізити постачальника в іноземній валюті, а саме долар США, що свідчить про узгодження здійснення платежів у валюті долар США. Таким чином, виявлена митним органом розбіжність була усунута шляхом надання документів та додаткових пояснень, а тому, визначення митної вартості повинно було відбуватися за основним методом, тобто за ціною договору №01032023 від 01.03.2023. Колегія суддів зазначає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі №420/18880/21. В постанові від 11 червня 2019 року по справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Тобто, не надання до митного оформлення документів, які підтверджують здійснення оплати за товар, не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей. В той же час, з матеріалів справи слідує, та не спростовано відповідачем, що продавцем товару KOYUNCU GROUP GERMANY GMBH допущено помилку та було надано вірний інвойс №RE001506 від 28.03.2025, де умови оплати визначено: а саме: 100% оплата через 30 днів після дати коносаменту. Таким чином, виявлена митним органом розбіжність була усунута шляхом надання документів та додаткових пояснень, а тому, визначення митної вартості повинно було відбуватися за основним методом, тобто за ціною Договору №01032023 від 01.03.2023. Щодо виробників товару та продавця, то необхідно звернути увагу на те, що виробник KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VETICARET A.S. і виробник DUHA TUZ MADENCILIK SAN TIC AS та продавець KOYUNCU GROUP GERMANY GMBH є групою компаній, що підтверджується інформацією зазначеною на офіційному вебсайті ТМ KOYUNCU за посиланням: https://kvkk.koyuncu.com/, а також і інформацією отриманою ДП ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ при формуванні експертних висновків №121/185 від 26.10.2023, №25/188 від 09.11.2023, №121/207 від 07.12.2023. Також, згідно п.6.2. договору №01032023 від 01.03.2023, умови поставки та страхування за контрактом будуть визначені продавцем та покупцем для кожної поставки в Інвойсі відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Сторони можуть домовитися про умови доставки EXW, FOB, FCA (порт доставки в Туреччині, тобто Ереглі), якщо інше не обумовлено в рахунках-фактурах. Так, постачання товару згідно вказаних митних деклараціях здійснювалось на умовах FОВ EREGLI. Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Тобто, за умовами поставки FOB у покупця не має обов`язку перед продавцем укладати договір страхування. Таких обов`язків не має й продавець товару. продавець товару має лише обов`язок надати на прохання покупця інформацію, необхідну для отримання страхування. Тобто, обов`язкове страхування вантажу за умовами поставки FOB не передбачається, але може бути здійснене на добровільних засадах. Якби страхування товару здійснювалось у добровільному порядку, то таке страхування за умовами терміну FOB мав би здійснювати саме покупець товару, оскільки з моменту завантаження товару на судно усі ризики та затрати переходять саме до покупця. У зв`язку із цим відповідачу було повідомлено, що страхування вантажу під час його транспортування від продавця до кордону України не здійснювалось, а тому й митному органу не надавались відповідні документи. Відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами, що правила терміну FOB передбачають обов`язкове страхування вантажу, тому з урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи відповідача про те, що умови поставки FOB передбачають обов`язкове страхування вантажу є невірними. При цьому, заявлена вартість відповідно до інвойсу №RE001506 від 28.03.2025 є більшою аніж заявлено у митній декларації від 28.03.2025 №25411500EX00000396, оскільки в ціну згідно умов поставки FOB і договірних зобов`язань включені всі митні формальності щодо сплати мита продавцем на власній території і надання товару на борт судна вільного від будь-яких оплат. Крім того, є необґрунтованим посилання надання до митного оформлення інвойсу від 28.03.2025 №RE001506 не в повному обсязі, зазначення на ньому (1/6) не свідчить про кількість сторінок, а свідчить про кількість примірників вказаного документу. В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості. Отже, вказані в рішенні про коригування митної вартості №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Таким чином, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування підстав, з урахуванням котрих заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, та як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Натомість, декларантом були надані усі необхідні документи, котрі, на думку суду, давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. На переконання суду, надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, та, як наслідок, безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів. Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару. Водночас, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів. Колегія суддів наголошує, що контролюючий орган у оскаржуваному рішенні не навів необхідних пояснень щодо митної декларації, яка була джерелом коригування та була сформована при поставці подібних (аналогічних) товарів. Разом з тим, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Тобто, у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача. Таким чином, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000070 від 28.04.2025 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації. Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки. Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню. Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом. Колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Проте, приписи вказаної статті митним органом були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк