Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29416/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29416/25 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., повний текст судового рішення складено 17.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Геліос-Ван до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство Геліос-Ван (далі - ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000226/2 від 10.06.2025 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000281/2 від 08.08.2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ПП було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, митну декларацію №25UA500500018459U1 від 09.06.2025 для оформлення вантажу, а саме: товар №1 - посуд столовий із зміцненого скла: тарілки, салатники, бульонниці, форми для запікання, сервізи столові - 31054 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Блюда, набори тарілок - 2556 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Всього 33610 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №2 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: графини - 882 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Креманки - 2928 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Всього 3810 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №3 - посуд столовий скляний: інші склянки для пиття із зміцненого скла: стакани - 5544 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №4 - посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: стакани - 2064 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". стакани - 720 шт. Торгівельна марка "C&S". Всього 2784 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №5 - посуд столовий скляний: посудини на ножці для пиття, механічного виготовлення: келихи - 3024 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Келихи 2292 шт. Торгівельна марка "C&S". Всього 5316 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №6 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графини - 576 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва SI. Товар №7 - посуд столовий скляний: інші склянки для пиття із зміцненого скла: стакани - 1728 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва CN. Товар № 8 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: графини - 768 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва AE. 09.06.2025 року відповідачем було направлено повідомлення декларанту, в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах. 10.06.2025 декларант листом №147 надав додаткові документи, а саме прайс - лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, договір транспортноекспедиторського обслуговування, а також повідомив відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення. 10.06.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000226/2. 10.06.2025 року відповідачем було складено картку відмови №UA500500/2025/000460 в прийнятті митної декларації №25UA500500018459U1 від 09.06.2025 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару. 10.06.2025 позивачем було подано ВМД №25UA500500018599U7 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст.55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір доплати за поданою декларацією склав 92913,41 грн. В обґрунтування прийнятого рішення інспектором митниці було зазначено наступне: 1) Згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до п.3.2 контракту від 07.09.2015 №09-15-148447 покупець здійснює передплату на підставі проформи та оплату після отримання товару, розмір передплати оговорюється сторонами за кожною поставкою окремо. Проформою від 27.05.2025 №1104045059 та інвойсом від 02.06.2025 №7001695372 передбачена передплата за товари, що поставляються. При цьому, декларантом наданий банківський платіжний документ від 28.05.2025 №32 на суму 22595,87 євро, в той час як відповідно до проформи від 27.05.2025 №1104045059 та інвойсу від 02.06.2025 №7001695372 вартість товарів складає 37659,78 євро. На решту вартості товарів банківські платіжні документи не надано. 2) Митна декларація країни відправлення від 02.06.2025 №MRN25FRD62005672127B6 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення. 3) В автотранспортній накладній (СМR) від 02.06.2025 № 586141-01 перевізник PE Zabrodotskyi O.V., але рахунок про сплату транспортно-експедиційних послуг від 09.06.2025 №23 та довідка про транспортні витрати від 09.06.2025 №09.06.25-1 видана ФОП ОСОБА_1 . Також, 07.08.2025 року ПП було подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500025174U4 для оформлення вантажу, а саме: Товар №1- посуд столовий із зміцненого скла: тарілки, салатники, блюда, форми для запікання, сервізи столові - 31496 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №2 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графини - 1008 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №3 - посуд столовий скляний: інші склянки для пиття із зміцненого скла: стакани - 3192 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №4 - посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: стакани - 1368 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар № 5 - посуд столовий скляний: посудини на ножці для пиття, механічного виготовлення: келихи - 3792 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Келихи - 6528 шт. Торгівельна марка "C&S". Всього 10320 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR. Товар №6 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графини - 900 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва SI. Товар №7 - посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графини - 576 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва AE. 07.08.2025 року відповідачем було направлено повідомлення декларанту в якому викладено нібито про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах. 08.08.2025 декларант листом №194 надав додаткові документи, а саме виписку по банківських рахунках, оборотно-сальдову відомість, договір про транспортно-експедиторське обслуговування, податкові накладні, прайс-лист, калькуляцію витрат на перевезення, судові рішення за попередніми митними оформленнями, а також повідомив Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення. 08.08.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000281/2 (надалі рішення 281), яким митну вартість товарів скориговано. 08.08.2025 року відповідачем було складено картку відмови №UA500500/2025/000604 в прийнятті митної декларації №25UA500500025174U4 від 07.08.2025 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару. 09.08.2025 позивачем було подано ВМД №25UA500500025389U9 за першим методом визначення митної вартості в порядку ст.55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір доплати за поданою декларацією склав 118131,01 грн. В обґрунтування прийнятого рішення інспектором митниці було зазначено наступне: 1) Митна декларація країни відправлення від 31.07.2025 №MRN25FRD62007760246B6 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення. 2) В автотранспортній накладній (СМR) від 31.07.2025 № 588403-01 перевізник PE Zabrodotskyi O.V. але рахунок про сплату транспортно-експедиційних послуг від 07.08.2025 №36 та довідка про транспортні витрати від 07.08.2025 №07.08.25-1 видана ФОП ОСОБА_1 . Вважаючи вказані рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості. Суд також зазначив, що приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Щодо доводів митного органу стосовно надання банківських платіжних документів суд зазначає, що проформою від 27.05.2025 №1104045059 передбачено умови оплати товарів, а саме 60% передплати, 40% післясплати на протязі 10 днів з дня отримання товарів, загальна вартість товарів відповідно до проформи інвойс складала 37659,78 євро. При цьому, до митного оформлення було надано банківський платіжний документ про сплату 22595,87 євро, що складає 60 % від 37659,78 євро та відповідає умовам розрахунків. Також, в постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі №420/18880/21. В постанові від 11 червня 2019 року по справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Стосовно зауважень митного органу щодо документації у сфері транспортних послуг, суд зазначає, що відповідно до договору №070723-1 від 07.07.2023 про транспортно експедиторське обслуговування, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , замовник (позивач) доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор зобов`язується здійснити організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному або внутрішньому сполученні. Тобто, на виконання умов укладеного договору ФОП ОСОБА_1 організувала перевезення вантажу позивача шляхом залучення до цього перевезення PE Zabrotskyi O.V. При цьому, до митного оформлення було надано копію договору №180923-2 про транспортно експедиторське обслуговування від 18.09.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , яким і було здійснено перевезення. Тобто, надані документи кореспондують між собою та надають вичерпну інформацію щодо такої складової митної вартості як вартість перевезення. Стосовно доводів митного органу стосовно митної декларації країни відправлення, то суд наголошує, що відповідно до положень Митного кодексу митна декларація країни відправлення є не основним документом, який надається до митного оформлення, та надається імпортером за його бажанням. Після надання декларантом додаткових документів митницею їх до уваги взято не було. В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься. Таким чином, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування підстав, з урахуванням котрих заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, та як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Натомість, декларантом були надані усі необхідні документи, котрі, на думку суду, давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. На думку суду, надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, та, як наслідок, безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів. У постанові від 01.10.2013 по справі №21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України. До того ж, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17, у тому числі, акцентував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Апеляційний суд зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Між тим суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обгрунтованих сумнівів в митній вартості товару. Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000226/2 від 10.06.2025 року, №UA500500/2025/000281/2 від 08.08.2025 року прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом. Окрім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Проте, приписи вказаної статті митним органом були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду 1-ї інстанції у цій частині. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк