Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29462/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29462/25 Перша інстанція: суддя Радчук А.А., повний текст судового рішення складено 03.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Геліос-Ван до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство Геліос-Ван (далі - ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що між ПП (Покупець) та GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD. (Продавець) 01.04.2025 року було укладено зовнішньоекономічний договір №GOG042025, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари (столовий посуд і кухонне приладдя), асортимент, номенклатуру, кількість, ціну та умови оплати яких обумовлюється в інвойсах (рахунках Продавця) до цього контракту. Відповідно до п.2.1 контракту №GOG042025 від 01.04.2025 року, ціни за цим контрактом встановлюються в доларах США і враховуються в специфікації та інвойсі на відповідну поставку. Відповідно до п.2.2 контракту, ціна на товар включає вартість самого товару, вартість експортного пакування та маркування, транспортування до порту відправлення, вантажних робіт, витрат на оплату митного оформлення та інші витрати в країні вивезення. Постачання товару здійснюється на умовах FOB SHANGHAI, Китай (ІНКОТЕРМС-2010) або інших умовах поставки, які вказуються в інвойсі на кожну окрему поставку. Сторони керуються положенням Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС (у редакції Міжнародної торгової палати 2010 року) у частині, що стосується визначення базису поставки FOВ, який використовується у цьому контракті. (п.3.1 контракту). На виконання умов контракту виставлено інвойс № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну товару. Так, загальна вартість товару становить 26076,80 дол. США. З метою митного оформлення імпортованого товару 08.08.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію №25UA500500025345U4 на товар: посуд столовий із зміцненого скла: тарілки, салатники - 76080 шт. Торгівельна марка відсутня. Набори салатників - 1280 шт. Торгівельна марка "HELIOS". Всього 77360 шт. Виробник "GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD".Країна виробництва CN. Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: пакувальний лист (Packing list) Б/н від 13.05.2025 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року; коносамент (Bill of lading) №CHN2263392 від 23.05.2025 року; домашній коносамент (House bill of lading) №UTRUST25051093 від 23.05.2025 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) №2294 від 05.08.2025 року; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25С4401Н0004/00019 від 26.05.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №44 від 01.08.2025 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №66695 від 08.08.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №11137 від 08.08.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №GOG042025 від 01.04.2025 року; додаткова угода №1 до договору від 31.07.2024 року; договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020 року; акт зважування № Б/н від 08.08.2025 року; заява на проведення фізогляду від 05.08.2025 року; копія митної декларації країни відправлення №223120250001846943 від 13.05.2025 року. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: 1) у рахунку на оплату №66695 від 08.08.2025 р. зазначено суднозаход судна LILA CANADA що не відповідає даним зазначеним у коносаменті CHN2263392 від 23.05.2025 CSCL URANUS та коносамету №UTRUST25051093 від 23.05.2025 CSCL URANUS, може свідчить про наявність витрат про навантажувально- розвантажувальні роботи поза межами митної території; 2) на товаросупровідних документах відсутні печатки іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дати прибуття транспортного засобу у іноземний порт призначення та видачу контейнерів власнику вантажу з борта морського судна, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; калькуляція транспортних витрат. Згідно коносаменту вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів; враховуючи наявність перевантаження та відсутності документів, підтверджуючих витрати, пов`язані з цим та можливість наявності інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ; таким чином, документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, інформацію про вартість зберігання, декларування оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України до митного оформлення не надавались, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; 3) декларантом заявлені умови поставки FOB СN SHANGHAI. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Інкотермс. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.2 договору перевезення перевізник надає послуги згідно заявок на перевезення, які відсутні у пакеті документів. Не було надано інформацію щодо додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту. 4) у довідці про транспортні витрати від 08.08.2025 №11137 заявлені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв`язку із наявністю додаткових витрат на транспортування. 5) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Надана платіжна інструкція №44 від 01.08.2025 не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема підписів (власноручних/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Всупереч Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 Передбачений п.6.3 контракту документ який би засвідчив прямий банківський платіж, що підтверджує факт перерахування оплати за товар не надано до митного оформлення. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ декларанту запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту також запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 09.08.2025 декларантом було надано прайс-лист виробника від 01.05.2025, виписку по рахунку Б/н від 01.08.2025, оборотно-сальдова відомість по рахунку №632 за 01.01.2025-08.08.2025, справка про надання транспортно-експедиторських послуг №26 від 08.08.2025 та лист від декларанта №195 від 09.08.2025, у якому перелічено усі надані документи для підтвердження митної вартості та повідомлено митний орган, що інших додаткових надати немає можливості. Як зазначив відповідач, наданий прайс-лист виробника від 01.05.2025 не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо. Отже, на думку митниці, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. 09.08.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000283/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Так, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару 1- 2,02 дол.США/ за кг нетто (що у перерахунку за додаткову одиницю складає 0,6316 дол.США/шт)-МД від 13.07.2025 № UA100440/2025/621350, ніж заявлено декларантом 1,2377 дол.США/ за кг нетто (0,3869 дол. США/шт). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Одеська митниця 09.08.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000606. Вважаючи вказане рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості. Суд також зазначив, що приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, а відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника. Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Щодо зауважень 1-4 митниці, викладених в оскаржуваному рішенні, а саме щодо документів на підтвердження витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи поза межами митної території, на транспортування, на портові витрати, зберігання та завантаження на судно в іноземному порту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. По-перше, послуги з транспортування до України контейнерів надавались позивачу ТОВ Глобал оушен лінк відповідно до договору №0905-T/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортноімпортних та транзитних вантажів від 11.12.2020 року. У рахунку на оплату №66695 від 8 серпня 2025 р. вказано вартість перевезення контейнера TCNU5675810 за маршрутом морського перевезення/Shipping route: Shanghai-Odessa морським транспортом, що включає в себе, зокрема, компенсацію перевезення морським транспортом Shanghai-Odessa та плату експедитору за межами України, на суму 160146,08 грн. Ці ж витрати містяться у довідці ТОВ Глобал оушен лінк про транспортні витати №11137 від 08.08.2025 року. Згідно п.3.1. договору №0905-Т/20 від 11.12.2020 р. експедитор зобов`язаний організувати перевезення контейнерних вантажів клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору та заявки клієнта, включаючи організацію перевалки і зберігання контейнерів та інші операції, необхідні для виконання договору та заявки клієнта. Укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. А також має право укладати договори з брокерськими компаніями, щодо послуг митного оформлення вантажів. Проводить розрахунки з ними, сплачує мито, збори та інші обов`язкові платежі за рахунок коштів Клієнта. Згідно п.3.2 Договору №0905-Т/20 від 11.12.2020 р. в разі необхідності експедитор змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, діє в інтересах клієнта. В разі необхідності відступає від вказівок клієнта, зокрема, при виникненні загрози пошкодження вантажу, безпеки людей і навколишнього природного середовища. В такому випадку експедитор має право на відступ, отримавши попередню згоду клієнта. Отже, експедитор на власний розсуд обирає судноплавні компанії які будуть перевозити товар клієнта, в разі необхідності експедитор змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, а також забезпечує за рахунок клієнта, зокрема, завантаження та розвантаження контейнерів. Отже, додаткові витрати на перевезення, пов`язані з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на судно в іноземному порту вже включені в заявку на перевезення. Натомість відповідач не наводить доказів того, що перевізник при виставлені рахунку та складанні довідки про вартість перевезення контейнера не зазначив додаткову оплату чи витрати понесені під час перевезення поза межами кордону України. Отже, суд вважає вищевказані доводи відповідача безпідставними. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що нормативно-правовими актами не визначено обов`язку проставлення печаток на коносаментах при переміщенні товарів. Так, митному органу надані документи які в повній мірі відображають розмір понесених транспортних витрат, зокрема договір №0905-Т/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів а також додаткову угоду №1 до вказаного договору, довідку про транспортні витрати №11137 від 08.08.2025, рахунок на оплату №66695 від 08.08.2025 які містять вичерпну інформацію щодо шляху вантажу, вартості всіх складових транспортних витрат. Стосовно відсутності у довідці про транспортні витрати від 08.08.2025 №11137 зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів, колегія суддів зазначає, що надані митному органу документи, зокрема, інвойс №OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року, договір (контракт) №GOG042025 від 01.04.2025 року підтверджують умови поставки - FOB SHANGHAI (Шанхай) Китай, таким чином, пункт переходу відповідальності за втрату товарів визначено умовами поставки. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що митному органу було надано достатній пакет документів для підтвердження витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи поза межами митної території, на транспортування, на портові витрати та на зберігання. Стосовно доводів митного органу щодо платіжної інструкції №44 від 01.08.2025, а саме що вона не містить обов`язкових реквізитів, зокрема підписів (власноручних /електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією, апеляційний суд зазначає наступне. Вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.10.2008 за №910/15601. Пунктом 14 Порядку №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України. Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити. ПП при здійсненні митного оформлення товару до митного органу була надана платіжна інструкція №44 від 01.08.2025 про оплату вартості перевезення товару, яка підтверджує сплату ПП (графа 50) на користь GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO., LTD. Room1211-1215,No.11 Yiying Street, Xingang Road M., Haizhu Area, GuangZhou, China (графа 59) грошової суми у розмірі 26076,80 доларів США (графа 32) в межах контракту № GOG042025 від 01.04.2025 року, за інвойсом № OCTGZCI2505011 від 13.05.2025 року (графа 70). Наявність посилання в платіжній інструкції на контракт та інвойс, на підставі яких було здійснено поставку товарів, у сукупності з іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення, дає можливість ідентифікувати платіж з поставленим товаром. Більш того, платіжна інструкція №44 від 01.08.2025 містить відмітку банку про проведення платежу та в графі 71 зазначено відомості про директора ПП - Володичева В.Д.. Тобто, факт проведення банком платежу є достатнім доказом на підтвердження оплати вартості товару за платіжною інструкцією в іноземній валюті № 44 від 01.08.2025 року. Окрім того, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, яким чином вказані митницею обставини можуть вплинути на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості. В постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21. В постанові від 11 червня 2019 року по справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Стосовно додатково наданого прайс-листа виробника від 01.05.2025 митний орган зазначив, що він не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо. Колегія суддів наголошує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Крім вказаного, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару. У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви. Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару. Таким чином, зауваження відповідача, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. Апеляційний суд зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Між тим суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обгрунтованих сумнівів в митній вартості товару. Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000283/2 від 09.08.2025 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, митним органом безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом. Колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Проте, приписи вказаної статті митним органом були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду 1-ї інстанції у цій частині. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький