Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/14430/24

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2025 р. Справа № 440/14430/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/14430/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" (надалі - позивач, ТОВ "АТЛАНТІК 2020") звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України (надалі також відповідач), у якому позивач просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11041,33 (одинадцять тисяч сорок одна гривня тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці. Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у процесуальних документах надісланих відповідачем до суду першої інстанції зазначалося про те, що відповідно до п.1.1. Контракту №19/01-SL/23 від 30.01.2023 Продавець зобов`язується поставити, а Покупець забезпечити приймання, в тому числі із залученням третьої сторони, і оплатити продукцію нафтохімічної промисловості в асортименті, кількості, в строк і за цінами, в порядку, визначеному додатковими угодами і (або) специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. В наданій додатковій угоді №2 від 12.04.2023 до договору №19/01-SL/23 від 30.01.2023 не визначено строку та цін на імпортований товар, така інформація відображена в специфікації №11 від 19.12.2023 до договору №19/01-SL/23 від 30.01.2023. Відповідно до наданої ТОВ Атлантік 2020 специфікації №11 від 19.12.2023 до договору №19/01-SL/23 від 30.01.2023, передбачена поставка 240 т. розчинника ± 2%, ціна 800 EUR/тону, сума сплати 192 000 EUR. Апелянт зазначає, що при наливі у залізничні цистерни виник надлишок Товару 5 440 кг, що передбачено у зовнішньо-економічному контракті: а саме, у специфікації та Додатковій угоді №12 від 14.02.2024. При цьому, Додаткова угода №12 від 14.02.2024 не надавалася до митного оформлення, тому Полтавська митниця не була ознайомлена зі змістом викладеним у ній.В той же час наголошує, що у разі здійснення виокремлення 2% з 240 т., то виходить ± 4,8т. від загальної маси (240 т). Відповідно з максимально визначеним надлишком перевищеної рідини, вага товару мала б складати 244,8 т (244 800 кг). При цьому, відповідно до залізничної накладної №02064 від 18.01.2024 та інформації внесеної в графу 35 (вага брутто) ЕМД 6528, вага товару в кг становить 245 440 кг. Тобто, надлишкова вага перевищує передбачену специфікацією можливу процентну не співвідносність, що визначена ±2 % від затвердженої між Продавцем (LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o.) та Покупцем (ТОВ Атлантік 2020) ваги товару, яка складає 240 т. (240 000 кг) на 640 кг (5 440 кг-4800 кг). Відповідач вказує, що зазначені невідповідності не надали змоги митному органові впевнитись у точності заявлених позивачем відомостей у документах наданих товариством до митного оформлення. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано те, що доплата за різницю, позивачем під час митного оформлення не підтверджена, хоча позивач в адміністративному позові здійснює посилання на кінцевий платіж, який сплачено платіжною інструкцією №33 від 16.02.2024, але вказана платіжна інструкція не була долучена до ЕМД 6528, та не могла бути врахована посадовою особою митного органу при прийнятті рішення. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем до митного оформлення не надано належні банківські платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують сплату саме за імпортований товар фактурна вартість якого визначена у графі 42 ЕМД в сумі 196 352 євро. Крім того, відповідач не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо вартості транспортної складової митної вартості товару, та зазначає, що позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову ціни оцінюваних товарів. Окрім цього, відповідач вказує, що ТОВ Атлантік 2020 в наданні додаткових документів, листом від 07.10.2024 відмовлено, що свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі. Зазначені в рішенні невідповідності про коригування митної вартості №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024 є суттєвими для обчислення ціни товару а тому у Полтавської митниці були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а отже митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, наступного коригування такої вартості. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач стверджував, що ТОВ Атлантік 2020 надавались платіжні документи з яких вбачається підстава платежів рахунок-проформа від 19.12.2023 №1032L, відповідно до якого здійснювалась переоплата, та рахунок-фактура (інвойс) від 17.01.2024 №1032L-1, відповідно до якого здійснювалась повна оплата за даним контрактом. Аргументи відповідача щодо надмірного збільшення об`єму поставки товару вважає помилковими, так, як об`єм поставки збільшено не за рахунок допустиме відхилення відбору/недобору товару від узгоджених обсягів поставки товару, а за рахунок обумовлення зміни об`єму між сторонами Додатковою угодою №12 від 14.02.2024 до Контракту №19/01-SL/23 від 30.01.2023. Відповідно до п.1 вказаної додаткової угоди передбачено зміну об`єму з 240 тонн на 245,44 тонн та відповідно загальну суму за специфікацією без ПДВ 196 352 євро. Отже, вага товару зазначена у графі 35 (вага брутто) ЕМД 6528, у залізничній накладній №02064 від 18.01.2024, 245 440 кг зазначена вірно. Доводи відповідача щодо непідтвердження ТОВ Атлантік 2020 митної вартості товару та надання судом неправильної правової оцінки вказаним обставинам вважає безпідставними, з огляду на те, що згідно з тлумаченням торгових термінів у галузі зовнішньої торгівлі Інкотермс 2010 (Incoterms 2010) умови поставки DAP означає Доставка вантажу до місця, (зовнішньо-економічним контрактом деталізовано місце поставки Matovce, Словаччина, прикордонний перехід Павлов-Матовце). В такому випадку Продавець, зобов`язаний доставити товар до місця призначення, тобто Продавець несе всі ризики та витрати, доки вантаж не буде поставлений в обумовлене місце. Згідно з залізничною накладною, транспортні витрати по території Словаччини, покладено на вантажовідправника Претерм с.р.о., що діє від імені Продавця LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o. Чехія; транспортні витрати по території України для доставлення Товару на залізничну станцію призначення Кагамлицька, покладено на Вантажоодержувача-Покупця ТОВ АТЛАНТІК 2020. Вказані транспортні витрати по території України було сплачено ТОВ АТЛАНТІК 2020 на користь Південної залізниці на підставі Договору № 8380420 від 20.02.2023 (платіжна інструкція № 23 від 24.01.2024 р.). Вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо товару, який імпортується, та не було жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АТЛАНТІК 2020" "Покупець" відповідно до укладеного з контрагентом "LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o." Чехія "Продавець", контракту № 19/01-SL/23 від 30.01.2023 р., специфікації № 11 від 19.12.2023 р. на поставку продукції нафтохімічної промисловості здійснило імпорт в Україну Товару розчинник комплексний Solvent complex PROF-1, Kod TNVED 3814009090. Відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту № 19/01-SL/23 від 30.01 2023 р. Продавець здійснив поставку Товару в асортименті, кількості в строк і за цінами, в порядку, визначеному специфікації № 11 від 19.12.2023 року. Транспортування залізничний транспорт; ціна вказана на умовах поставки DAP Matovce, Словаччина, прикордонний перехід "Павлов-Матовце"; умови оплати Покупець здійснює 100% передоплату до 28.12.2023 р., допускається часткова оплата; відвантаження провадиться протягом 20 днів з моменту подачі Покупцем залізничних цистерн на станцію відвантаження з отриманням заявки від Покупця та надходження коштів на рахунок Продавця. Покупцем виконано умови, щодо передплати за товар згідно з отриманим від Продавця інвойсом-проформою для оплати № 1032L від 19.12.2023 р. на суму 192 000 євро (платіжне доручення в іноземній валюті № 32 від 22.12.2023 р. на суму 192 000 євро). Продавцем виконано зобов`язання, щодо відвантаження. 25.01.2024 після подання до Полтавської митниці Державної митної служби декларації № МД 24UA806070000439U0 та документів по партії (Специфікація 11) товару (Solvent complex PROF-1, код УКТЗЕД 3814009090), було відібрано зразки та направлено до Центральної Спеціалізованої Лабораторії Експертних Досліджень м. Київ для проведення аналізу, експертизи. Після отримання висновку Центральної СЛЕД № 142000-3104-0056 від 02.02.2024 р. Полтавською митницею було винесено класифікаційне рішення про зміну коду товару на інший. Не погоджуючись з цим рішенням Полтавської митниці Державної митної служби ТОВ "АТЛАНТІК 2020" подав адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення щодо класифікації товарів. Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 29.05.2024 р. у справі 440/2570/24 визнав протиправним та скасував рішення Полтавської митниці Державної митної служби України щодо класифікації товарів, а Другий апеляційний адміністративний суд 26.09.2024 р. постановив Апеляційну скаргу Полтавської митниці залишити без задоволення. Після отримання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду, 04.10.2024 р. в інтересах ТОВ "АТЛАНТІК 2020" подано до Полтавської митниці електронну митну декларацію №24UA806070006528U5, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввезений на територію України, а саме, розчинник комплексний Solvent complex PROF-1, Kod TNVED 3814009090. В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість Товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Декларантом одночасно із митною декларацією було надано до Полтавської митниці документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Полтавської митниці дійшов висновку, що відповідно до ст. 54 МКУ неможливо здійснити оформлення митної декларації оскільки невірно визначено митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості тому прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позов до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини 1 статті 248 Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України). Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України). За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України). Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем митну вартість було визначено із застосуванням резервного визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 64 МКУ). Як зазначалось вище, декларантом, в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, тобто подано всі необхідні документи, які давали можливість відповідачу встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16. Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 цієї статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України). Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України). За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Судовим розглядом встановлено, що митну вартість товарів, що вказана декларантом у митній декларації 24UA806070006528U5 від 04.10.2024 р., визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. І ці документи не містять жодних розбіжностей. Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо. З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Верховний Суд також зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування. Частиною 7 ст. 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Після прийняття оскаржуваного рішення, ТОВ "АТЛАНТІК 2020" для випуску придбаного товару у вільний обіг до Полтавської митниці було подано митну декларацію з урахуванням корегування вартості та забезпеченням фінансових гарантій до 05.01.2025 року. Посилаючись на правомірність прийнятого рішення, митний орган вказує на те, що ТОВ "Атлантік 2020" не було надано документів, що підтверджують транспортну складову ціни оцінюваних товарів. Так, згідно специфікації №11 від 19.12.2023 до договору №19/01-SL/23 від 30.01.2023 передбачена поставка товару згідно умов DAP Matovcesk. Умовами поставки DAP передбачено, що продавець виконує свої зобов`язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупця продукцію, що має бути вивантажена у призначеному пункті. Як передбачено п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно висновків Верховного Суду України викладених в постанові від 31.01.2019 по справі №П/811/1007/17 вимога щодо надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів є імперативною та не поставлена в залежність від умов постачання (пункт 6 частини другої статті 53 МК України). Подібна позиція викладена у справі №804/1464/15 від 14.01.2020 в якій Верховний Суд спростував висновки судів попередніх інстанцій, якими зазначено, що оскільки товар постачається на умовах DAP, згідно яких витрати на транспортування товару несе продавець, то подання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено положеннями МК України. Однак, Верховий Суд не погодився з такими твердженнями та дійшов висновку, що зазначене судами попередніх інстанцій суперечить приписам ст. 53 МК України, що документи, які містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відтак, декларантом умови норм п. 2. ч. ст. 52 МК України, якими передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню не виконані, що в свою чергу стало однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення. Згідно положень п.2 Специфікації №11 від 19.12.2023 до Контракту №19/01-SL/23 від 30.01.2023 передбачено умови поставки DAP за Інкотермс 2010. Поставка на умовах DAP передбачає поставку в місці призначення, товар надають покупцеві вже готовим для розвантаження, для перевантаження під митним контролем, або ж для розмитнення). За вказаними умовами поставки, всі витрати з транспортування товару покладаються на продавця, та включені до вартості товару, що також зазначено положеннями Специфікації №11 від 19.12.2023 до Контракту №19/01-SL/23 від 30.01.2023. Згідно з залізничною накладною, транспортні витрати по території Словаччини, покладено на вантажовідправника Претерм с.р.о., що діє від імені Продавця "LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o." Чехія; транспортні витрати по території України для доставлення Товару на залізничну станцію призначення "Кагамлицька", покладено на Вантажоодержувача-Покупця ТОВ "АТЛАНТІК 2020". Вказані транспортні витрати по території України було сплачено ТОВ "АТЛАНТІК 2020" на користь Південної залізниці на підставі Договору № 8380420 від 20.02.2023 (платіжна інструкція № 23 від 24.01.2024 р). Окрім цього, слід зазначити, що вартість оплати за транспортування товару на території України не впливає на вартість товару та відповідно на митну вартість, а витрати на транспортування товару до кордону України покладено на Продавця, що теж не впливає на митну вартість. Відповідно до ч. 9 ст. 58 МК України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч. 21 ст. 58 МК України). Так, на думку відповідача, з наданих до митного оформлення ТОВ Атлантік 2020 документів не можливо здійснити обчислення митної вартості товару та ТОВ Атлантік 2020 не дотримано положень МК України, зокрема ч.2 ст. 53 та ст. 58 МК України. Так, при митному оформлені посадовою особою митного органу виявлено недотримання ТОВ Атлантік 2020 п. 4-6 ч. 2 ст. 53 МК України. Верховний Суд в постанові №320/20884/23 від 03.12.2024 вказав, що необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. В зв`язку із з`явленням декларантом неповних відомостей, митним органом в порядку ч. 3 ст. 53 зобов`язано надати протягом 10 днів документи, що спростують виявлені неточності. ТОВ "Атлантік 2020" в наданні додаткових документів, листом від 07.10.2024 відмовлено. Отже, на думку апелянта, надані ТОВ "Атлантік 2020" до митного контролю документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була сплачена за ці товари. В постанові Верховного Суду по справі №240/10401/19 від 16.08.2022, колегія суддів погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи: не підтверджували заявлену вартість; містили розбіжності у документах, які мають обов`язковий характер; позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано у повному обсязі витребуваних документів, а наявні документи містили неточності. Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16. Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом), дана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року м. Київ № 640/37691/21. Відповідач вказує, що документи долучені ТОВ "Атлантік 2020" до адміністративного позову, а саме: Додаткова угода №12 від 14.02.2024 до контракту №19/01-SL/23; Комерційний інвойс №1032L-2 від 14.02.2024; Платіжне доручення в іноземній валюті №33 від 16.02.2024; Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020; Платіжна інструкція №23 від 24.01.2024, не подавалися разом з ЕМД №24UA806070006528U5, відтак, на думку відповідача, не могла впливати на прийняття оскаржуваного рішення, враховуючи також те, що ТОВ "Атлантік 2020"мав можливість надати додаткові документи, які б спростували виявлені неточності, проте листом від 07.10.2024 відмовився. Також вказано, що ТОВ "Атлантік 2020" оскаржується рішення митного органу, яке прийняте виключно із урахуванням тих товаросупровідних та комерційних документів, які розглядалися під час виконання митних формальностей станом на 04.10.2024 та до прийняття рішення №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024. Слід зауважити, що як при поданні №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024, так і № МД 24UA806070000439U0 від 25.01.2024 митним органам надавався однаковий пакет документів. Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. З огляду на викладене, у митного органу були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо товару, який імпортується, та не було жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. Водночас, апелянтом не підтверджено належними, допустимими доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах, розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції. Відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17. Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо. З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Верховний Суд у вказаній постанові також зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA806000/2024/000026/2 від 07.10.2024, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Полтавської митниці - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 440/14430/24 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло